
- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
Лізинг – оренда майна у кредитора, який придбав його з метою здачі в оренду.
Цей особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна виробничого призначення фінансується у відповідному договорі між орендодавцем (лессором) і орендарем (лізером).
Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг. Оперативний лізинг передбачає надання лізеру права користування матеріальними цінностями лессора на термін їх повної амортизації з обов’язковим збереженням права власності лессора на орендоване майно та його обов’язкове повернення. Орендні платежі при оперативному лізингу не йдуть в залік майбутньої покупки об’єкта лізингу.
Фінансовий лізинг передбачає придбання лессором майна на замовлення лізера і передачу його лізеру в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов’язковою наступною передачею права власності на майно лізеру.
Амортизаційні відрахування в разі оперативного лізингу нараховуються лес сором, а в разі фінансового лізингу - лізером і використовуються ними на повне відновлення наданих в оренду основних фондів.
Лізингова компанія – спеціалізована установа, яка здійснює посередницьку діяльність щодо надання в оренду майна на умовах лізингу. Вона бере обладнання на своє ім’я і передає його в користування іншій особі на базі лізингової угоди. Лізингова компанія бере на себе обов’язки орендодавця. Лізингові компанії діють на основі власних засобів і банківського кредиту.
Лізингові компанії беруть на себе функції, подібні до функцій банків. Вони надають орендарю фінансові кошти, яких не вистачає.
В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, що потрапили у скрутне фінансове становище. Так лізинг дає можливість придбати складне, а часом і рідкісне обладнання, яке за договором обслуговуватиметься лізингодавачем краще, ніж це може зробити сам підприємець.
2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
Величина основних виробничих фондів, як правило, визначає виробничу потужність любих підприємств, в тому числі енергопідприємств і енергетичних об’єктів на промислових підприємствах.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при умові:
а)застосування самої передової технології;
б)необхідного технічного устаткування;
в)повного усунення аварій;
г)необхідного матеріально-технічного забезпечення;
д)забезпечення виробничим і необхідним управлінським персоналом;
є)повного використання робочого часу.
В енергетиці потужності вимірюються:
- для электроенергетичних об’єктів в кВт і МВт;
- для об’єктів теплоенергетики в т пару/год. и в Гкал/год;
- для об’єктів, що виробляють холод в Гкал холоду/год;
- при виробництві зжатого повітря і газів, при перекачці води – в м3/год.
Більшість енергетичних потужностей на промислових підприємствах вимірюють за годину. Енергетична продуктивність залежить також ще від однієї умови – обсягу і потужності, що необхідні споживачу.
В енергетиці існують такі визначення потужності:
-встановлена потужність – сумарна паспортна потужність енергетичного обладнання;
-робоча потужність – потужність, з якою обладнання може працювати при максимальному навантаженні споживачем;
-диспетчерська потужність – потужність, що визначається диспетчерським графіком навантаження.
Робоча потужність відрізняється від встановленої на величину обмежень, що виникли в результаті зносу обладнання і його неспроможності розвивати запроектовану потужність, а також з урахуванням потужностей, що знаходяться в ремонті.
В основних цехах харчових підприємств виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті. В розрахунок виробничої потужності приймають все ведуче обладнання, за виключенням резервного.
Починають розраховувати виробничу потужність з визначення змінної потужності по кожній одиниці обладнання окремо, чи по групі однотипного обладнання.
На величину виробничої потужності підприємства впливають слідуючи фактори:
кількість обладнання;
потужність обладнання;
режим роботи підприємства;
кваліфікаційний рівень робітників;
структура основних фондів.
Виробнича потужність розраховується по принципу дії обладнання.
Для обладнання безперервної дії виробнича потужність за зміну розраховується за формулою:
Вп = Пгод * Теф, (2.1.20)
де Пгод – технічна продуктивність обладнання за годину;
Теф –час ефективної роботи обладнання за зміну.
Час ефективної роботи обладнання за зміну дорівнює довжині робочої зміни (8 годин) за виключенням підготовчо-заключного часу і технічного обслуговування обладнання.
При розрахунку продуктивності обладнання за зміну враховують кількість переходів від виробництва продукту одного виду до продукту другого виду.
Для обладнання періодичної дії виробнича потужність за зміну розраховується за формулою:
Якщо ємкість розраховується по готовій продукції:
Вп = Є * К * Веф * Дц, (2.1.21)
Якщо ємкість розраховується по сировині:
Вп = (Є * К / Нв.с.) * (Веф / Дц), (2.1.22)
де Є – ємкість обладнання, т;
К – коефіцієнт загрузки;
Дц – тривалість одного циклу, год.;
Нв.с. – норма витрат сировини на одиницю продукції, т.
Розрахунок виробничої потужності за рік розраховується шляхом множення змінної потужності на кількість змін за рік.
Виробнича потужність для камер дозрівання сирів розраховується за формулою:
Вп.к. = S * Нз * Тзм / ДУ = Qk * nц, (2.1.23)
де
S – виробнича площа, м
;
Нз – норма навантаження на 1 м площі;
Тзм – час роботи за зміну, год.;
ДУ – тривалість одного циклу, год.;
nц – кількість циклів за зміну.
На підприємствах розраховують середньорічну виробничу потужність за формулою:
Вп.с.р.
= Вп.вх. + Вп.вв *
– Вп.вив *
,
грн. (2.1.24)
де Вп.вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Вп.вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
К - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року;
Вп.вив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
На підприємствах розраховують ступень використання виробничої потужності за формулою:
Св = Ор / Впр * 100% (2.1.25)
де Ор – річний обсяг продукції за рік, т;
Впр – виробнича потужність за рік, т;
Чим краще використовується виробнича потужність підприємства, тим більша фондовіддача основних фондів, нижче собівартість продукції, вище продуктивність праці і рентабельність виробництва.
Шляхи покращення використання виробничої потужності:
обладнання повинно бути підібране пропорційно за потужністю;
збільшення ефективного часу роботи обладнання;
модернізація обладнання;
механізація, автоматизація обладнання;
підвищення кваліфікації кадрів та інш.