2.1.4 Амортизація основних фондів

Амортизація — це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів для повного їх відновлення (реновації).

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування, що відповідають ступеню спрацювання основних фондів.

Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат на виробництво продукції (вони вносяться в собівартість) і фінансових ресурсів народного господарства. Система амортизації відіграє важливу роль в економічному механізмі, виконуючи такі функції:

• формування фондів для повного відновлення основних фондів, що вибувають, після закінчення терміну їх придатності (забезпечення простого відтворення);

• накопичення коштів для розширеного відтворення;

• створення системи планово-фінансових нормативів, необхідних для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів устаткування;

• створення системи госпрозрахункових нормативів, які використовуються в розрахунках собівартості, прибутку і рентабельності;

• створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

• стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.

• Якщо раніше амортизаційні відрахування складалися з двох частин (повне відновлення і капітальний ремонт), то тепер капітальний ремонт, як і інші види ремонту, здійснюється за рахунок поточних витрат виробництва. Відповідно до чинного законодавства у випадку, якщо витрати на ремонт перевищують 10% балансової вартості всіх основних фондів, то їх відносять на збільшення балансової вартості основних фондів.

Амортизація здійснюється на основі річних норм амортизаційних відрахувань. Під нормою амортизаційних відрахувань розуміють частку вартості основних фондів, що має бути перенесе­на на готову продукцію протягом року. Норми амортизації вста­новлюються державою у відсотках від вартості основних фондів.

Згідно з внесеними змінами до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 24.12.2002 р. з 1 січня 2004 року норми амортизації встановлені для чотирьох груп основних фондів:

• група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої;

• група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні і легкові машини, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханіч­ні прилади та інструменти;

• група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1, 2 і 4, у тому числі сільськогосподарські машини, худоба і насадження;

• група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сті­льникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду (кварталу) в такому розмірі:

• 1-ша група - 2% ;

• 2-га група - 10% ;

• 3-тя група - 6%;

• 4-та група - 15%.

Норма амортизації розраховується за формулою:

На = (Вп – Вл) / (Вп * Т) * 100%, (2.1.8)

де Вп – початкова вартість основних фондів, грн.;

Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;

Т – термін служби основних фондів, визначений технічною документацією, років.

Суми амортизації визначаються як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу та встановленої для відповідної групи норм амортизації.

Амортизація розраховується за формулою:

А = (Вп * Nа) / 100%, грн. (2.1.9)

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об’єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування за встановленими нормами.

З 1991 року амортизаційні відрахування в Україні здійснюються тільки на повне відновлення.