- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.
Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т. д.
Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.
Оцінку основних фондів здійснюють за:
балансовою вартістю (початковою і відновною);
балансовою вартістю з урахуванням зношення (залишковою вартістю).
Початкова балансова вартість основних фондів показує їх вартість на момент встановлення з врахуванням ціни обладнання, транспортних витрат на його доставку і витрат на установку і монтаж обладнання.
Відновна вартість основних фондів – це вартість їх відтворення в сучасних умовах. Періодично проводиться переоцінка основних фондів, остання проводилась в 1996 році по наказу міністерства статистики і економіки, фінансів і фонду державного майна. Доводяться індекси збільшення вартості. Після переоцінки амортизаційні відрахування здійснюють не з початкової, а з відновної вартості.
Початкова вартість з урахуванням зносу – це та вартість основних фондів, яка ще не перенесена на собівартість продукції. Вона дорівнює початковій вартості за мінусом вартості зносу за фактичний термін служби.
Відновна вартість з урахуванням зносу – це залишкова вартість основних фондів, розрахована в сучасних цінах на момент переоцінки основних фондів.
Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого опрацюванням) має назву ліквідаційної вартості.
2.1.3 Знос основних фондів і його види.
В процесі використання основні фонди зношуються. Зношення основних фондів – це втрата ними частини вартості. Існує дві форми зношення: фізичне і моральне.
Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.
Фізичне спрацювання відбувається як під час роботи основних фондів, так і при їх бездіяльності (наприклад, під впливом корозії). Ступінь фізичного зношення енергетичного устаткування залежить від багатьох факторів: інтенсивності зношення металу, що піддається впливу високих температур, тиску і великих механічних зусиль, унаслідок корозії, кавітації, впливу золи і сірки на устаткування парогенераторів і газового тракту, старіння ізоляції, зношення будівельних конструкцій, що зазнають у деяких випадках значних механічних навантажень, тощо. На теплових станціях на ступінь зношення механізмів паливоприготування і котлів значно впливає вид палива: використання високозольних сортів кам'яного вугілля збільшує зношення основних фондів, використання малосірчистих палив знижує інтенсивність зношення.
Характерною рисою фізичного зношення основних фондів енергетичних об'єктів є його нерівномірність, у зв'язку з чим термін використання різних основних фондів суттєво різниться. Так, терміни фізичної служби основного енергетичного устаткування можуть досягати 50 років і більше, терміни служби ТЕС і ГЕС - до 100 років
Ступень фізичного зносу характеризується:
Коефіцієнтом фізичного зношення:
Кф.з. = Зс / Вп або Кф.з. = Вкап.рем. / Вп, (2.1.1)
де Зс – сума зношення ( сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.);
Вкап.рем. – вартість капремонтів обладнання від початку служби. грн.;
Вп – вартість основних фондів початкова, грн.
Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:
Кф.з. = (Тф / Тн ) * 100%, (2.1.2)
де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Коефіцієнт придатності:
Розраховується як різниця між одиницею і коефіцієнтом зношення.
Кп = (1- Зс) / Вп або Кп = Взалишкове / Вп, (2.1.3)
Це зворотній показник коефіцієнту зносу.
Моральне зношення являє собою передчасне ( до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).
Моральне спрацювання (знос) основних фондів відображає зменшення їх вартості незалежно від фізичного зношення. Розрізняють моральний знос першого (І) і другого (II) роду.
Моральне зношення І роду відбувається тоді, коли основні фонди з аналогічними споживчими властивостями (продуктивністю, функціями, експлуатаційними характеристиками) з'являються на ринку за більш низькою ціною. Моральне зношення першого роду викликається підвищенням продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні фонди, зокрема, виробництво машин здійснюється з меншими витратами, і вони стають дешевшими.
Моральне зношення II роду відбувається тоді, коли за тією самою ціною на ринку з'являються основні фонди з більш високими споживчими властивостями. Моральне зношення другого роду зумовлене тим, що починається випуск більш ефективних машин і устаткування (вища продуктивність, більша кількість виконуваних функцій, менша енергоємність та ін.) за такою самою ціною. Унаслідок цього використання техніки, яка продається за старою ціною, стає невигідним. її змушені переоцінювати, незважаючи на відносно непоганий фізичний стан. Іноді таку техніку змушені заміняти навіть раніше, ніж відбувається її фізичне спрацювання.
Часто відбувається поєднання зазначених видів морального зношення (тобто І і II роду). У цьому випадку за більш низькою ціною можна купити основні фонди навіть з більш високими функціональними характеристиками, ніж аналоги, які вони заміняють. Інакше кажучи, нова техніка виявляється і дешевшою, і кращою.
Ступінь морального зношення:
Км.з. = (Вп – Вв) / Вп, (2.1.4)
де Вп - початкова вартість основних фондів, грн.,
Вв – вартість відновлення, грн.
Моральне зношення в межах суспільного виробництва оцінити неможливо, оскільки одні і тіж основні фонди можуть задовольнити або не задовольнити потреб конкретних споживачів.
Існує загальний коефіцієнт зношення основних фондів, який визначається за формулою:
Кзаг. = 1 - (1 – Кф.з) / (1 – Км.з.), (2.1.5)
де Км.з – коефіцієнт морального зношення
Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовують:
Коефіцієнт вибуття:
Квиб. = Вл / Вп, (2.1.6)
де Вл – вартість ліквідованих основних фондів за певний період (рік), грн.;
Вп – вартість основних фондів на початок періоду, грн.
Цей коефіцієнт показує яка доля основних фондів вибуває через знос по відношенню до основних фондів.
Коефіцієнт оновлення:
Конов. = Вв / Вк, (2.1.7)
де Вв – вартість введених основних фондів за певний період, грн.;
Вк, - вартість основних фондів на кінець періоду, грн..
Цей коефіцієнт характеризує долю введених в експлуатацію за звітній період основних фондів, які є в наявності до кінця звітного року.
Фізичне зношення основних фондів частково компенсується шляхом капітального ремонту, а повна компенсація (реновація) здійснюється шляхом заміни старих елементів основних фондів новими. Моральний знос основних фондів може бути компенсований за рахунок модернізації. Грошова компенсація фізичного спрацювання основних фондів здійснюється шляхом амортизації.