- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
1.5.5 Організаційні типи виробництва.
В залежності від ступені спеціалізації підприємства, постійності виготовлення і розміру випуску продукції розрізнюють три типи основного виробництва: Одиничне, серійне і масове.
Одиничним називають виробництво, в якому виготовляють один екземпляр виробу або продукцію спеціального призначення по індивідуальним замовленням в обмеженій кількості. Одиничне виробництво характеризується різнорідністю та частою зміною випускаємої продукції. Це обумовлює часту зміну технології виготовлення продукції і структури процесу праці, переналадку обладнання, застосування дорогого універсального обладнання, зміну технологічної оснастки і технічної документації, використання праці робітників високої кваліфікації. В результаті знижується використання основних фондів, робочої сили, що призводить до високої собівартості продукції і низької продуктивності праці.
Одиничне виробництво є характерним для підприємств машинобудівної промисловості, що спеціалізується на випуску крупних машин для чорної металургії та енергетики. На підприємствах харчової промисловості одиничне виробництво організують для виготовлення дослідних зразків продукції нових видів та в ремонтно-механічних майстернях.
Серійне виробництво – виробництво, в якому продукція виготовляється партіями (серіями). Партія (або серія) може періодично повторюватися або бути разовою по одному плану-замовленню. В залежності від обсягів виробництва і тривалості випуску одного і того ж виду продукції розрізнюють мало-, середньо- і крупносерійне виробництво.
При серійному виробництві, особливо крупносерійному, досягається більш глибоке розділення і спеціалізація праці в порівнянні з одиничним, краще використовується обладнання, більше можливостей для впровадження неперервнопоточних ліній і автоматизації виробництва, затрати на підготовку і освоєння виробництва відносять на більшу кількість виробів ніж при одиничному. В результаті забезпечується ріст продуктивності праці, а собівартість продукції знижується.
Серійний тип виробництва особливо поширений в верстатобудівельній промисловості, машинобудуванні для виробництва побутових машин і приладів. В харчовій промисловості серійне виробництво застосовують лише при випуску окремих видів продукції по замовленням.
Масовим називають виробництво, в якому постійно і у великій кількості виготовляється однорідна продукція. Для масового типу виробництва характерні постійність трудових операцій, спеціалізація обладнання і робочих місць, стабільність технологічних процесів і поточні форми організації виробничих процесів. На підприємствах харчової промисловості найбільш поширеним є масове виробництво.
1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
Організація потокового виробництва – найбільш передова і досконала форма організації виробничих процесів.
Важливими умовами організації потокового виробництва є зосередження в одній виробничій ланці випуску однорідної або технологічно подібної продукції, утворення умов для своєчасного і непереривного забезпечення кожного робочого місця необхідними матеріальними ресурсами і необхідного обслуговування обладнання.
Основною ланкою поточного виробництва є потокова лінія.
Потокова лінія – це сукупність робочих місць, що розташовані по ходу технологічного процесу, призначені для виконання визначених операцій і об’єднані загальною для всіх нормою продуктивності.
Потокова лінія характеризується:
діленням виробничого процесу на операції і закріпленням їх за робочими місцями;
ланцюговим розташуванням робочих місць по ходу технологічного процесу;
забезпеченням повторення одних і тих же операцій на кожному робочому місці шляхом непереривного переміщення предметів праці по робочим місцям;
одночасним виконанням операцій на всіх або декількох робочих місцях;
узгодженням тривалості операцій, що виконуються на кожному робочому місці, з тим щоб ритм кожної операції співпадав (або наближався) з ритмом потоку (ритм потоку визначається по продуктивності обладнання, що має ведуче значення для лінії;
при однаковій тривалості всіх операцій досягається синхронізація виробництва на потоковій лінії;
застосуванням спеціального міжопераційного транспорту (транспортери, конвеєри, трубопроводи), що переміщують предмети праці і забезпечують непереривність роботи на кожному робочому місці.
В залежності від ступеню механізації поточні лінії бувають: механізовані, комплексно-механізовані і автоматизовані.
По обхвату виробництва поточні лінії бувають ділянкові (розлив молока, кефіру), цехові (виготовлення маслу), і наскрізні (охоплюють всі виробничі стадії – виробництво сухого і стерилізованого молока).
По спеціалізації виробництва поточні лінії бувають одно- і багатопредметні. На однопредметних поточних лініях виготовляють продукцію одного виду в масовій кількості (лінія виробництва вершкового масла, домашнього сиру). На багатопредметних поточних лініях послідовно виготовляється продукція декількох видів, схожа по технології або конструктивним параметрам (поточні лінії по розливу молока і кисломолочних напоїв). При переході виготовлення продукту з одного виду на інший проводиться переналадка обладнання, його мийка та чистка, в результаті чого продуктивність обладнання знижується. На невеликих і середніх заводах застосування багатопредметних поточних ліній дозволяє краще використовувати обладнання і робочу силу, скоротити потребу у виробничих площинах.
По ступеню непереривності виробничого процесу поточні лінії поділяються на неперервні і перервні. Непереривні поточні лінії характеризуються тим, що предмет праці по всім робочим місцям рухається неперервно. При цьому лінії можуть бути з регламентованим ритмом (швидкість руху встановлюється завчасно і здійснюється синхронізація операцій) і вільним ритмом (швидкість передачі предметів праці визначає робітник, через невідповідність ритмів суміжних операцій можуть виникнути міжопераційні запаси предметів праці). На переривних поточних лініях перерви виникають через неузгоджену продуктивність обладнання і різну (некратну) тривалість операцій. В результаті можливі простої обладнання, необхідні додаткові приміщення і склади, витрати на їх утримання і вантажно-розвантажувальні і складські роботи.
При організації поточного виробництва забезпечується використання високопродуктивного обладнання, автоматів і поточних ліній, утворюються умови для ритмічного випуску продукції у відповідності з графіком, скорочується тривалість виробничого циклу, що дає можливість збільшити кількість виготовленої продукції на тих же виробничих площинах, скоротити втрати сировини і покращити якість продукції, налагоджується злагодженість роботи на всіх робочих місцях і ділянках виробництва, частково або повністю ліквідується залежування предметів праці між операціями, зменшується потреба у виробничих площинах і обладнанні, прискорюється переробка сировини, що швидко псується, і скорочуються затрати праці.
Особливо велике значення має впровадження неперервнопоточних механізованих і автоматизованих ліній, які покращують техніко-економічні показники діяльності підприємства в цілому (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення обертання оборотних засобів, фондовіддачі основних виробничих фондів, прибутку і рентабельності виробництва). Впровадження прогресивних поточних ліній має і важливе соціальне значення: робітники звільняються від важкої фізичної праці, підвищується культура виробництва, утворюються безпечні і здорові умови праці, зростає матеріальний і культурний рівень робітників, їх професійна майстерність.
На економічну ефективність поточного виробництва впливають наступні технічні і організаційні фактори: комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, використання високопродуктивного спеціалізованого обладнання і технологічної оснастки, механізація транспортування і інших допоміжних операцій, впровадження прогресивних технологічних схем виготовлення продукції, вдосконалення організації праці робітників, раціональна їх розстановка по робочим місцям, безперебійне обслуговування робочих місць сировиною, матеріалами, енергією і тарою.