1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу

В основу організації виробничих процесів покладені принципи спеціалізації, пропорційності, прямоточності, паралельності, непереривності і ритмічності.

Принцип спеціалізації – це виділення із виробничого процесу цехів, ділянок, ліній і робочих місць, закріплення за ними визначених функцій. У відповідності з цим принципом цехи, ділянки, лінії і робочі місця забезпечуються засобами праці і робітниками визначеної професії і кваліфікації. При цьому, чим менша тривалість операції, виконувана на одному робочому місці, або чим менше найменувань продукції, що виробляються цехом, ділянкою і лінією, тим вища ступінь спеціалізації виробничого процесу.

Внаслідок спеціалізації підвищується рівень механізації і автоматизації, покращується якість продукції і зменшуються затрати праці на її виготовлення.

Принцип пропорційності означає забезпечення відповідності продуктивності випуску продукції за одиницю часу суміжних цехів і ділянок, а в середині кожного цеху, ділянки – продуктивності обладнання і робочих місць, що входять у виробничий процес. Пропорційність повинна дотримуватися не тільки в основному виробництві, але й між основним і допоміжним виробництвом. Якщо цей принцип порушується, то на виробництві виникають диспропорції і «вузькі місця», в результаті чого порушується злагодженість в роботі, не повністю використовується потужність цехів і ділянок, простоюють робітники, зменшується кількість випускаємої продукції і збільшується її собівартість.

Зміни в технічному оснащенні (впровадження нового обладнання, зняття фізично і морально зношеного), організації праці і виробництва, обумовлюють необхідність в постійному аналізі стану пропорційності на виробництві з метою недопущення диспропорцій між окремими ланками виробничого процесу.

Принцип прямоточності заключається у відповідному розташуванні робочих місць по ходу технологічного процесу, при якому переміщення перероблюваної сировини і матеріалів, починаючи з прийомки і закінчуючи випуском готової продукції, здійснювалось би найкоротшим шляхом.

Застосування цього принципу відображається у відповідній планіровці цехів, розміщенні обладнання, розташуванні складів, енергетичних та інших об’єктів на території підприємства. При цьому виробничий процес повинен забезпечуватися сировиною, матеріалами, паливом і напівфабрикатами найкоротшим шляхом без зустрічних переміщень.

Чим коротший шлях переробки сировини і напівфабрикатів, передачі енергії, тим менші їх втрати, більше можливостей для отримання високоякісної продукції, менші капітальні вкладення на транспортні засоби і комунікації.

Принцип паралельності – це одночасне виконання окремих частин виробничого процесу. При цьому в один і той же час на різних операціях здійснюється обробка предметів праці і машинні операції в часі, які поєднуються з контрольними і транспортними операціями, загрузкою і вивантаженням апаратів, установкою і зняттям деталей і т. д. Це впливає на скорочення тривалості виробничого циклу і зниження трудоємкості виготовлення продукції.

Під принципом непреривності розуміють необхідність повної ліквідації (або максимального скорочення) перерв у виробничому процесі.

Перерви календарні, міжзмінні і сезонні обумовлені характером виробництва. Ліквідація їх в меншій мірі залежить від підприємства і рівня організації виробничого процесу.

Міжопераційні перерви призводять до утворення запасів напівфабрикатів на робочих місцях, що небажано, особливо при виготовленні продукції, що швидко псується. Неперервність виробництва досягається впровадженням машин і апаратів неперервної дії, прогресивних технологічних процесів, неперервнопоточних механізованих і автоматизованих ліній, покращенням організації праці і виробництва.

Принцип ритмічності – це така організація виробничого процесу, в якому в кожному цеху, на ділянці, на лінії і на робочому місці виготовляється продукція через визначені проміжки часу у відповідності з плановим завданням. Принципу ритмічності потрібно дотримуватися не тільки в основному виробництві, але й в обслуговуючих його виробництвах. Порушення принципу ритмічності можна встановити по коефіцієнту ритмічності, який представляє собою відношення кількості продукції, фактично виготовленої за період (місяць), до кількості продукції, що випускається по плану за кожний день періоду, без врахування перевиконання планових завдань.

Найбільш ритмічним є виробництво, в якому продукція виготовляється рівномірно, однакової кількості в різні відрізки часу (дні місяця, години зміни).

Високий рівень організації виробництва характеризується ритмічністю, що дозволяє своєчасно постачати продукцію споживачам, більш раціонально використовувати робочу силу, сировину і енергію, покращувати якість продукції і на цій основі підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції й укріплювати фінансове положення підприємства.

1.5.3 Виробничий цикл та його структура.

Найважливішою характеристикою кожного виробничого процесу є час, на протязі якого він здійснюється.

Час з моменту подачі сировини, матеріалів чи напівфабрикатів на першу операцію до повного виготовлення готової продукції і передачі її на склад називається виробничим циклом.

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

Тц = Тп.з. + Ттех. + Ткон. + Ттран. +Пм.з. + Пв.з. (1.5.1)

де Тп.з. – тривалість підготовчо-заключних робіт, хв.;

Ттех. - тривалість виконання технологічних операцій, хв.;

Ткон. - тривалість часу на контроль якості сировини і продукції, хв.;

Ттран.- час на транспортування сировини і напівфабрикатів від одного робочого місця до другого, із цеху в цех, із цеху на склад, хв.;

Пм.з. - час міжзмінних перерв, хв.;

Пв.з - час внутрішньо-змінних перерв, хв.

Співвідношення цих елементів в тривалості виробничого циклу обумовлює його структуру. Тривалість і структура виробничого циклу при виготовленні різних харчових продуктів неоднакова. Так, тривалість виробничого циклу, при виготовленні молока пастеризованого становить декілька годин. Найбільшу питому вагу в ньому займає технологічний час (час трудових операцій). При виготовленні натуральних твердих сирів виробничий цикл триває від одного місяця до декількох, що обумовлено перевагою в ньому природних процесів при дозріванні сирів.

В результаті скорочення тривалості виробничого циклу збільшується кількість випускаємої продукції при тих же виробничих площинах і прибуток, збільшується фондовіддача основних фондів, прискорюється обертання зворотних фондів, знижується собівартість одиниці продукції, зменшуються втрати сировини, росте рентабельність виробництва.

Тривалість виробничого циклу можна скоротити шляхом переходу на неперервні і прогресивні технологічні процеси, впровадження високопродуктивної техніки і застосування інтенсивних методів виробництва.

Наприклад, тривалість виробничого циклу виготовлення кисломолочного сиру роздільним методом в 2 рази менше, ніж тривалість виробничого циклу виготовлення кисломолочного сиру традиційним методом, тривалість виробничого циклу виготовлення деяких видів сирів (російський та інше.) зменшується в результаті прискорення біохімічних процесів при їх визріванні внаслідок застосування каталізаторів т.д.

Тривалість виробничого циклу скорочується в результаті правильного вибору виду руху предметів праці від операції до операції: послідовного, паралельного чи послідовно-паралельного (змішаного). В свою чергу вид руху залежить від способу передачі сировини чи напівфабрикатів з однієї операції на другу (партіями чи по одному виробу).