
- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
1.3.6 Організація управління підприємством
Кожна фірма є унікальною, тому не існує єдиної моделі управління. Нижче наводяться фактори, що визначають вибір цієї моделі.
Система управління повинна бути простою і гнучкою, забезпечувати ефективність і конкурентоздатність функціонування фірми. Вона повинна мати такі характеристики:
- невелике число рівнів управління;
- наявність небагаточисельних підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників:
- якість продукції і всі процедури роботи повинні бути орієнтовані на споживача.
Першим заступником директора є головний інженер. Він керує науково-дослідними та експериментальними роботами безпосередньо; відповідає за вдосконалення техніки і технології виробництва. До його обов'язків входять також технічна підготовка та обслуговування виробництва, розробка заходів для підвищення якості продукції й дотримання технологічної дисципліни.
Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за організацію планової роботи на підприємстві. Підпорядковані йому відділи здійснюють контроль за виконанням планових завдань, проводять аналіз діяльності підприємства. У його компетенції є також питання фінансів, організації праці та заробітної плати.
Головне завдання начальника виробництва — це забезпечення виконання планів підприємства; з цією метою начальник виробництва та підпорядкований йому виробничий відділ розробляють оперативні плани випуску продукції для кожного цеху, забезпечують ритмічну роботу з їхнього виконання, здійснюють контроль і регулювання перебігу виробничого процесу.
Маркетингові функції вивчення попиту, ринків збуту, реклами, просування товарів, а також матеріально-технічного забезпечення виробництва покладено на заступника директора з комерційних питань.
Заступник директора з кадрових і соціальних питань відповідає за реалізацію кадрової політики підприємства. Він, зокрема, займається питаннями відбору персоналу, його професійної орієнтації та соціальної адаптації, навчання, підвищення на посаді, переведення, звільнення. Крім того, йому підпорядковано служби, що задовольняють соціальні потреби персоналу підприємства.
Кілька підрозділів апарату управління підприємства підпорядковано безпосередньо директору. Облік виробництва, контроль за використанням засобів і дотриманням фінансової дисципліни, складання балансів, розрахунки з робітниками та службовцями здійснює бухгалтерія. Функції контролю якості продукції, запобігання браку, розробки і упровадження систем управління якістю покладена на незалежний від будь-якого заступника директора відділ технічного контролю. Реалізацією діловодства на підприємстві, тобто приймання вхідної документації, її реєстрацію, облік, розподіл, організацію внутрішнього документообігу, відправлення та зберігання документів забезпечує канцелярія.
Директору підприємства також безпосередньо підпорядковано начальників цехів, які здійснюють технічне та господарське керівництво відповідним цехом.
Організація управління цехом і дільницею.
Цех очолює начальник цеху. На підприємствах молочної промисловості начальники основних цехів підкоряються через начальника виробництва головному інженеру, керівники ремонтних цехів - головному механіку, енергетичних - головному енергетику (на невеликих і середніх заводах ремонтні і енергетичні служби підкоряються головному механіку), дослідно-експериментальні - головному інженеру.
На великих молочних комбінатах апарат управління цехом крім начальника може включати заступника (старшого майстра), майстрів, механіків, бухгалтерів і нормувальника. Начальник цеха організовує виробничо-господарчу діяльність цеха, забезпечує своєчасне виконання планових завдань, ритмічну і злагоджену роботу усіх ділянок, оснащення їх сировиною, матеріалами, тарою і енергією, з тим, щоб повніше використовувати техніку і робочу силу, скоротити витрати на виробництво продукції, ліквідувати витрати сировини, попередити брак продукції, слідкувати за додержанням правил при охороні праці і правил безпеки.
В обов'язки начальника цеху входить також розробка бригадної організації праці в цеху, визначення складу бригад за ділянками, встановлення між виробничих зон (виробничої площі, технологічного і допоміжного обладнання), в межах яких організовуються бригади, які працюють на єдиний наряд з оплатою праці за кінцевим результатом роботи, обґрунтування планів інженерного забезпечення підвищення ефективності і якості праці бригади і контроль за її виконанням, участь у розробці і доведенні до бригад планових показників, облік їх виконання.
Виробничі дільниці очолюються майстрами, які являються центральною фігурою на виробництві, так як вони здійснюють безпосереднє керівництво колективом робочих дільниць. Майстер розставляє робочих за робочими місцями, видає бригадам та робочим завдання, забезпечує робочі місця всім необхідним для роботи, перевіряє кількість і якість роботи, слідкує за дотриманням технологічних інструкцій, організує виконання та перевиконання дільницею планових завдань по випуску продукції, її асортименту і якості, росту продуктивності праці, контролює дотримання робочими виробничої і трудової дисципліни, інструктує робочих, преміює за досягнення високих показників в роботі, представляє до підвищення розряду, а за провину - до дисциплінарного стягнення.
Майстер бере участь у встановленні меж виробничих зон бригад, визначення оптимальної їх чисельності, виходячи із прогресивних норм Директору підприємства також безпосередньо підпорядковано начальників цехів, які здійснюють технічне та господарське керівництво відповідним цехом.
Питання для самоконтролю
1. Поняття управління, його значення.
2. Назвіть етапи розвитку науки управління.
3. Які сучасні принципи управління ви знаєте?
4.Охарактеризуйте функції управління.
5.Дати поняття методів управління.
6. Назвіть типи організаційних структур управління.
7.Охарактеризуйте основні типи організаційних структур управління.
8.Назвіть переваги та недоліки різних типів структур управління.
9.Які права має майстер цеху?
10.Які основні обов'язки майстра цеху?
11.Запропонуйте шляхи вдосконалення управління підприємством.
ЛІТЕРАТУРА
Покропивний С.Ф., стор. 58…73.
Іванілов О.С., стор. 189…210.
Бойчик І.М. та ін., стор. 22…32.