1.2.8 Класифікація підприємств.

Підприємства класифікуються за рядом ознак:

1. Мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні).

2. Форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні).

3. Правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).

4. Національна належність капіталу (національні, іноземні, змішані).

5.Галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські та інше.).

6.Розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі).

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутові, фінансову та соціальну діяльність. Такими об’єднаннями є: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

В Україні найбільш поширеними формами об’єднання підприємств є:

- асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність своїх членів;

- корпорація – договірне об’єднання господарських суб’єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

- консорціум - тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

- концерн – об’єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

- холдинг – організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись в залежності від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.

Виробнича структура підприємства – це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв’язку.

Є виробнича і загальна структура підприємства.

Склад підрозділів в яких відбуваються виробничі процеси характеризує виробничу структуру підприємства. Виробнича структура характеризує долю окремих підрозділів в чисельності працівників підприємства, у випуску продукції, вартості основних фондів і т. д.

Для підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.

На виробничу структуру підприємства впливають такі фактори:

• масштаб виробництва;

• складність конструкції виробу;

• характер технологічного процесу.

Розрізняють цехову, безцехову та комбінатську виробничі структури.

Якщо головним виробничим підрозділом підприємства є цех, то така виробнича структура називається цеховою.

Цех – це адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньо –заводської спеціалізації.

Цехи поділяються на:

• основні (заготівельні, обробні, складальні);

• допоміжні (інструментальні, ремонтні, енергетичні);

• побічні (утилізації);

• обслуговуючі (складське і транспортне господарство);

• підсобні (виробництво тари, відгодівельне і тепличне господарство, тощо).

При безцеховій виробничій структурі основою її побудови є виробнича дільниця.

Виробнича дільниця – це сукупність робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Основним структурним підрозділом корпусної виробничої структури є корпус.

Корпус – це об’єднання однотипних цехів.

При комбінатській виробничій структурі підприємства поєднуються стадії послідовного процесу переробки сировини і підрозділи виготовляють завершену частку готового виробу.

Загальна структура підприємства включає, крім виробничих підрозділів, заклади соціально-культурного призначення та підрозділи апарату управління.