Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.08 Mб
Скачать

1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.

Будь яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують якусь місію і діють на засаді певних правил. Проте мета й характер діяльності таких організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи:

  • підприємницькі (комерційні), що функціонують за рахунок власних коштів ;

  • непідприємницькі (некомерційні), що існують за рахунок бюджетного фінансування.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Кожне підприємство має конкретну назву – завод, фабрика, шахта, електростанція, ательє, тощо; може включати кілька виробничих одиниць (комбінат, виробниче об’єднання).

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами.

Фірма – це підприємство, що здійснює господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі, тощо з метою одержання прибутку.

Фірма має своє найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни.

Кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, товарний знак (марку) у вигляді певного терміна символу, малюнка або комбінацію таких.

Головна мета сучасного підприємства (фірми) – виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі головної мети встановлюють загальнофірмові цілі, які повинні відповідати вимогам:

  • повинні бути конкретними і піддаватися вимірюванню;

  • цілі підприємства мають бути орієнтовані в часі;

  • цілі повинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;

  • цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими.

Цілі повинні бути чітко сформульовані і доведені до всього персоналу.

Кожне підприємство (фірма) є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, які можна об’єднати в напрямки:

  • вивчення ринку товарів або ситуаційний аналіз;

  • інноваційна діяльність (науково-технічні розробки, технологічна і конструкторська підготовка, визначення інвестицій тощо);

  • виробнича діяльність;

  • комерційна діяльність;

  • після продажний сервіс (гарантійне обслуговування, забезпечення запасними частинами та інше;

  • економічна діяльність (планування, облік, звітність, ціноутворення, оплата праці, фінансова діяльність);

  • соціальна діяльність.

Підприємства мають такі ознаки:

1. Виробничо-технічна єдність.

2. Організаційно-соціальна єдність.

3.Фінансово-економічна самостійність.

1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.

Підприємство має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є:

  • Господарський кодекс України;

  • Закон України «Про підприємства в Україні»;

  • Статут підприємства;

  • Колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Статут підприємства – певне зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

Статут повинен відповідати основним положенням закону України про підприємства; його затверджує власник чи засновник підприємства.

У статуті визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власники або засновник, основна мета і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; повноваження трудового колективу та його виборних органів, джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.

Колективний договір – угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається (уточнюється) щорічно і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією, яка використовує найману працю. Колективний договір складається, як правило, із вступної частини, що знайомить трудовий колектив із напрямками розвитку підприємства, умов праці і культурно-побутового забезпечення працівників, а також кілька розділів із конкретними зобов’язаннями адміністрації.

У колективний договір включають зобов’язання щодо поліпшення умов праці та стану довкілля; заходи для забезпечення зростання продуктивності праці та заробітної плати, професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів, соціального захисту працівників, будівництво житла, будинків відпочинку, санаторіїв, медичних та дошкільних установ, спортивно-оздоровчих комплексів.

Сторони, які уклали і підписали колективний договір, повинні періодично (не менше 2-х разів на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]