1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.

За останні роки у сільськогосподарському виробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.

Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах щодо проведення аграрної реформи передбачається:

- формування ринку землі та нерухомості, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

- фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі;

- формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;

- ефективне використання наявного земельного фонду;

- реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури.

У найближчій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства.

Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

1.2.5 Народне господарство України, його структура і складові частини.

Народне господарство України – це сукупність галузей сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Сфера матеріального виробництва направлена на утворення матеріальних благ у вигляді продуктів, енергії, переміщення вантажів, зберігання та упаковку продуктів.

Невиробнича сфера включає галузі, діяльність яких направлена на безпосереднє обслуговування населення і надання йому різноманітних послуг.

Таблиця 1.1 Склад народного господарства України

Народне господарство України
Сфера матеріального виробництва: - промисловість - сільське господарство - лісне і водне господарство - будівництво - вантажний транспорт - торгівля - суспільне харчування - матеріально-технічне постачання та збут та інше.	Невиробнича сфера: - житлово-комунальне господарство - побутове обслуговування - охорона здоров’я - освіта - культура - наука - мистецтво - пасажирський транспорт - управління - зв’язок та інше.

Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу України і вона являє собою велику галузь народного господарства, яка здійснює переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів. Провідна роль промисловості пояснюється її значенням у впровадженні в життя НТП, у визначенні економічного потенціалу країни.

Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Це призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей.

Галузь промисловості – це якісно однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основні ознаки, що впливають на формування галузей промисловості (і народного господарства):

• виробництво в значних масштабах однорідної або спорідненої продукції;

• наявність великої кількості підприємств виробників цієї продукції;

• специфічні технологічні процеси і організація праці;

• однорідність споживаної підприємством сировини;

• особливий склад спеціально підготовлених кадрів

В практиці планування і управління використовують поняття господарської, чистої і комплексної галузі.

Господарська галузь – це сукупність підприємств, установ з єдиним органом управління.

Чиста галузь – це сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств.

Комплексна галузь – це ряд галузей, що об’єднані однорідними ознаками.

Визначальним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

Класифікація галузей промисловості:

• по економічному призначенню продукції промисловість ділиться на групу А і групу Б;

• за характером впливу на предмет праці всі галузі промисловості поділяються на добувні і обробні;

• за структурою затрат на – трудомісткі, матеріаломісткі, фондомісткі, енерго - і паливо місткі;

• за часом роботи протягом року на – сезонні і несезонні.

Є ряд інших ознак класифікації галузей.

Так, харчова промисловість належить до підприємств групи Б (виготовляє товари споживання), належить до обробної, матеріаломісткої і сезонної промисловості.

Галузеву структуру промисловості характеризують кількісне співвідношення між окремими галузями і певні виробничі взаємозв’язки між ними.

Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують показники:

• питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю;

• зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості;

• зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та інше.

Галузева структура народного господарства України характеризується:

переважанням важкої індустрії (70%), недостатнім розвитком галузей і виробництва товарів народного споживання (30%).

Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв’язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний баланс, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції.

Метою складання міжгалузевого балансу є не нав’язування виробникам обов’язкових рішень щодо виробництва і розподілу продукції, а врахування обґрунтованої доцільності певних пропорцій, визначення можливої державної допомоги різного роду ресурсами.

Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісному виразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий або звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів (тобто балансів розподілу окремих видів матеріальних ресурсів).