2. Вплив різних форм адаптації машин на експлуатацію витрати

Адаптація машин до виконання пе­вного обсягу роботи за умов динамічного вироб­ництва — об'єктивна необхідність. Критерієм адаптації є витрати підприємства. Треба так поєднати форми адаптації, щоб витрати були мінімальні. Коротко розглянемо, як впливають окремі фор­ми адаптації на величину виробничих витрат. До уваги візьмемо релевантні витрати, пов'язані з роботою машин.

а)Інтенсивність роботи машин неоднозначно впливає на експлу­атаційні витрати. Залеж­ність подібних витрат від інтенсивності роботи машини у загаль­ному вигляді показана на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка релевантних експлуатаційних витрат машини на одиницю продукції (С₀) у разі адаптації за інтенсивністю

Як видно на рис. 2.1, із зростанням інтенсивності роботи ма­шини витрати на одиницю продукції спочатку знижуються (ділян­ки - ƛ^*), досягають мінімальної величини у точці ƛ^* , а потім зростають (ƛ*- ). Інтенсивність роботи машини, за якої відносні витрати на ній мінімальні, називається оптимальною. Зазначена залежність витрат від інтенсивності роботи зумовлена технічни­ми властивостями електродвигунів, двигунів внутрішнього зго­рання, закономірностями різання матеріалів та іншими чинника­ми.

б)Час роботи машин теж впливає на собівартість продукції. Він пов'яза­ний передусім з режимом роботи і суб'єктивним чинником. Як відомо, є безперервні й дискретні виробничі процеси. На безпе­рервних процесах (металургія, хімічна промисловість та ін.) устат­кування працює цілодобово. Оперативно зупинити його не мож­на, оскільки це призведе до суттєвих втрат та додаткових витрат на запуск. Тут про адаптацію за часом не йдеться. В обробних га­лузях промисловості процеси дискретні, й ситуація тут інша. За цих умов машини можна зупинити в будь-який момент, тривалість їх використання в межах доби може бути різною.

Машинні експлуатаційні витрати, про які йшлося вище, здебі­льшого не залежать від часу роботи. Але машини обслуговуються виробничим персоналом (основні робітники, оператори, наладчики, слюсарі, електрики та ін.), а на його оплату час і тривалість роботи впливають. Це доплати за роботу в нічний час, надурочний час, де­які інші витрати, пов'язані з незручностями нічної роботи. Крім то­го, треба взяти до уваги, що у нічний час знижується реакція і увага працівників, а це спричиняє певні технологічні похибки і можливий додатковий брак продукції, нижчу продуктивність. Ці додаткові ви­трати підвищують собівартість робіт і продукції, що виготовляється у другу зміну, не кажучи вже про можливу тризмінну роботу.

З урахуванням зазначених міркувань приблизна залежність витрат від часу роботи машини показана на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка витрат на одиницю продукції при адаптації машини за часом: І — перша зміна; II — друга зміна; III — третя зміна

Упродовж першої зміни витрати на одиницю продукції стабіль­ні. У другій половині другої зміни вони дещо підвищуються. За межами другої зміни, тобто за межами нормальної виробничої потужності, витрати суттєво зростають.

в)Щодо впливу кількісної адаптації на витрати, то тут треба розмежувати два її варіанти, а саме:

• кількісна адаптація не приводить до зміни наявного (уста­новленого) устаткування, тобто в процесі адаптації кількість пра­цюючих машин змінюється, але наявна їх кількість залишається незмінною;

• кількісна адаптація супроводжується зміною кількості на­явних машин.

За наявності незавантаженого устаткування і включення його у кількісну адаптацію (перший варіант) витрати на одиницю про­дукції не змінюються. За одної і тієї самої кількості наявних ма­шин постійні витрати на їх утримання стабільні, а змінні зале­жать лише від інтенсивності та певною мірою від часу роботи.

Якщо кількісна адаптація супроводжується зміною кількості наявних машин, то виробничі витрати стрибкоподібно змінюють­ся за рахунок зміни постійних витрат на утримання машин. До таких витрат належать амортизаційні відрахування, лізингові пла­тежі (орендна плата), витрати на обслуговування машин та деякі інші. Динаміка витрат за цих умов показана на рис. 2.3.і 2.4.

За збільшення кількості машин з т, до т_г (рис. 2.3) постійні витрати на їх утримання зростають з С_п до С_п , і, навпаки, ви­лучення машин з експлуатації ці витрати знижує. Зростання об­сягу виробництва за незмінної кількості машин (т,) супроводжу­ється зниженням постійних витрат на одиницю продукції. За додаткового введення машин у експлуатацію постійні відносні витрати стрибкоподібно зростають і знову поступово знижують­ся за зростання виробництва. Це проілюстровано на рис. 2.4.

Рис. 2.3. Динаміка сукупних Рис.2.4. Динаміка постійних

постійних витрат (С_п) за зміни витрат на одиницю продукції

кількості наявних машин (т) (Спо) за зміни кількості машин

і обсягу виробництва(N)