4. Функції витрат як засіб оцінювання роботи підрозділів – центрів витрат

Поряд з функціями поточного регулювання контроль витрат створює необхідну інформаційну ба­зу для оцінювання роботи окремих підрозділів і працівників. На підставі такої оцінки вибудовується система мотивації персона­лу, а також обґрунтовуються і розробляються комплексні заходи щодо вдосконалення чинного механізму формування витрат.

Конкретне оцінювання діяльності підрозділів-центрів ви­трат здійснюється за допомогою таких відносних та абсолют­них показників:

1. Витрати на одиницю продукції (калькуляційну одиницю).

2. Витрати на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину).

Названі два показники витрат є відносними, їх спільна перева­га, притаманна всім відносним показникам, полягає у можливості безпосереднього порівняння фактичних і планових величин, без якихось коригувань.

3.Абсолютні показники витрат на основі кошторису. Серед переваг цього підходу можна назвати його простоту, прозорість, універсальність. Внаслідок цього він набув найбільшого поши­рення в оцінюванні роботи підрозділів. Дані кошторису виробни­цтва дозволяють порівняти фактичні витрати з плановими, ви­явити відхилення за окремими видами витрат з наступним з'ясуванням їх причин.

Залежно від причин відхилення у запланованих показниках витрати поділяють на дві групи:

• відхилення у зв'язку з плануванням (помилки та прорахунки під час складання кошторисів);

• відхилення, що виникають у процесі виконання кошторису.

Виходячи з цього схема контролю та оцінювання роботи під­розділів на основі кошторису набуває вигляду, показаного на рис. 4.1.

Аналіз відхилення фактичних даних від запланованих

Звіт про витрати підрозділу

Виконання кошторису

Кошторис підрозділу

Коригування роботи підрозділу

Коригування кошторису

Відхилення є несуттєвими

Відхилення є суттєвими

У процесі виконання кошторису

У зв’язку з плануванням

Рис. 4.1. Схема контролю та оцінювання роботи підрозділу (цеху)

за кошторисом

Безпосередньо контроль та оцінювання діяльності підрозділу-центру витрат за використання кошторису виконується через складання звіту про витрати, який містить дані стосовно плано­вих і фактичних витрат за звітний період, відхилень від коштори­сних значень, що має доповнюватися поясненнями причин вияв­лених відхилень, а інколи — відомостями про вжиті заходи для запобігання подібних відхилень у майбутньому.

Ключове питання, яке виникає під час аналізу відхилень, по­лягає в необхідності перерахування планових витрат на фактич­ний обсяг виробництва для забезпечення порівняльності фактич­ної і планової сум витрат. Коригуван­ня планових витрат на фактичний обсяг здійснюється за допо­могою функції витрат, в якій змінною є обсяг виготовленої продукції, а параметрами— показники змінних та постійних ви­трат. Для випадку однопродуктового виробництва використову­ють таку функцію витрат:

С = N С_3.0 + С_п ,

де С— загальні (сукупні) витрати (кошторис) за розглядуваний період, грн.;

N— обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

С_3.0 —змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

С_п — постійні витрати за розрахунковий період, грн.

Наведена залежність сукупних витрат від обсягу виробництва передбачає поділ усіх витрат на постійні та змінні пропорційні. Зрозуміло, що остання умова на практиці майже не виконується.

Оскільки в кошторисі змінні витрати подаються на весь обсяг виробництва, а у формулі (4.1) на одиницю продукції, для обчис­лення планових витрат на практичний обсяг її треба певним чи­ном перетворити. Необхідна відповідність досягається за допо­могою індексу виконання плану з обсягу виробництва, який під час перерахунку множиться на сукупні змінні витрати згідно з кошторисом:

C = C₃І_пл + C_п,

де С₃ —сукупні змінні витрати за кошторисом, грн.;

І_пл — індекс виконання плану, що обчислюється як відно­шення фактичного і планового обсягів виробництва — В_ф/В_пл .

Представлений перерахунок здійснюється за кошторисом у цілому і за кожною статтею. У результаті виявляється сумарне відхилення фактичних витрат від планових та його постатейна структура.