2. Завдання, види контролю

Важливою складовою управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація інших управ­лінських функцій, є контроль. У широкому розумінні контроль витрат можна визначити як перевірку фактичних показників споживання ресурсів та здійснення витрат у процесі діяльності підприємства їх запланованим (нормативним) значенням.

До основних завдань контролю витрат належать:

• моніторинг — систематичне відстеження динаміки витрат і факторів, що на неї впливають;

• виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень;

• аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення ре­гулюючих заходів під час виконання планових завдань, участь в їх розробленні.

Система контролю витрат на підприємстві містить функції об­ліку та аналізу.

Загальну схему контролю витрат представлена на рис.2.1

1.Планування витрат

2.Збір даних про фактичні витрати (облік)

3.Виявлення та аналіз відхилень

4.Коригуючі дії

Рис. 2.1. Загальна схема контролю витрат.

З метою контролю та регулювання рівня витрат підприємства їх класифікують за ступенем регулювання, напрямом впливу на результати діяльності, за відношенням до нормативів (табл.2.1).

Таблиця 2.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ ЇХ КОНТРОЛЮ

Ознака класифікації	Види витрат
1.Ступінь урегульованості	Регульовані – витрати, розмір яких залежить від регулюючого впливу на них дій управлінців різних рівнів. Нерегульовані витрати – виникнення яких не залежить від керівника центру витрат (зумовлені впливом зовнішніх факторів).
2.Напрям впливу на результати діяльності	Ефективні – витрати, в результаті здійснення яких підприємство одержує доходи від реалізації продукції, для виробництва якої вони передбачалися. Неефективні – витрати непродуктивного характеру, у результаті здійснення яких не очікується одержання доходів.
3.За відношенням до нормативів	Витрати в межах норм (кошторисів) – котрі відповідають установленим нормам (або кошторисам) за їх видами і статтями. Витрати, що відхиляються від норм (кошторисів) – котрі не відповідають установленим нормам (або кошторисам) за видами та статтями.

Залежно від низки факторів (характер контрольованих показ­ників, ступінь їх календарного узагальнення, призначення ре­зультатів контролю) може різнитися частота контрольних опе­рацій. За цією ознакою виділяють поточний, періодичний і разо­вий контроль

Поточний контроль виконується щоденно. Його зміст полягає в безперервному відстеженні руху матеріальних цінностей, неза­вершеного виробництва і продукції. Основним інструментом по­точного контролю є оперативний облік. Цей вид контролю дає можливість своєчасно фіксувати і реагувати на неприпустимі відхилення в ході виробничого процесу.

Періодичний контроль здійснюється із встановленою регуляр­ністю (раз в тиждень, раз в декаду, раз на місяць тощо), виходячи з сформульованих управлінських потреб. Як правило, періодичність та інтервали аналізу звітів періодичного контролю збігаються з періодами планових завдань. Інформаційну базу звітів періодичного контролю становлять дані оперативного і бухгал­терського обліку контрольованих показників.

Разовий контроль не має наперед визначеної регулярності і мети. Його зміст встановлюється в кожному окремому випад­ку. Переважно він має форму інвентаризації активів (мате­ріальних, фінансових), ревізії діяльності чи аудиторської пе­ревірки.

За часом здійснення розрізняють такі види контролю: поперед­ній, проміжний, заключний.

Попередній контроль виконується до початку дій по реалізації планів. Він охоплює перевірку планів на внутрішню несуперечність, реалістичність, прогресивність, контроль ресурсів (кадро­вих, матеріальних, фінансових).

Проміжний контроль проводять безпосередньо під час вико­нання планових завдань. Він спрямований на поточне регулю­вання роботи з виконання планів витрат. Проміжний контроль може бути різним за своєю конкретною метою і, відповідно до цього, різним за частотою контрольних операцій. Він повністю охоплює поточний і періодичний види контролю, а також може мати форму разового контролю.

Заключний контроль здійснюється наприкінці планового періоду. В його межах дається оцінка ступеня виконання за­планованих показників витрат у цілому. Заключний контроль дозволяє визначити напрями економії ресурсів. Крім того, він є важливим з психологічного погляду і може свідомо ви­користовуватися як засіб спонукання працівників, задіяних у виконанні планових завдань, до покращання використання ними господарських (матеріальних, грошових, людських) ре­сурсів.

Співвідношення між видами контролю за різними класифіка­ційними ознаками показує рис. 2.2.

Види контролю за частотою контрольованих операцій

Поточний

Періодичний

Разовий

Попередній

Проміжний

Заключний

Види контролю за часом здійснення

Рис. 2.2. Схема співвідношень між видами контролю за різними класифікаційними ознаками

Ступінь виконання плану за контрольованим показником ви­трат може оцінюватися як у відносній, так і в абсолютній формі:

Р_пл = * 100% , де

Р_пл — ступінь відносного виконання планового завдання за до­сліджуваним показником витрат, %;

А_ф , А_пл — фактичне і планове значення даного показника ви­трат у встановленому вимірі.

А=А_ф-А_пл, , де

А — загальне абсолютне відхилення фактичної величини до­сліджуваного показника витрат від запланованої.

Зрозуміло, що умовою дотримання планового (нормативного) рівня витрат є справедливість співвідношення А_ф А_пл і, відповід­но, співвідношень Р_ПЛ 100 % та А 0.

На основі поглибленого аналізу виявляється причинна струк­тура відхилень:

А = , де (2.3)

— кількість факторів (причин), що обумовили розглядуване відхилення;

А — відхилення внаслідок впливу і-го фактора.