
- •Тема 1: Сутнісна характеристика витрат План
- •Список використаних джерел
- •Поняття витрат та їх форми.
- •2. Принципи формування витрат
- •Загальна характеристика витрат підприємства
- •Місце інформаційних ресурсів про витрати у процесі прийняття рішень та формування витрат на макроекономічному рівні.
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 2: Закономірності та чинники формування витрат План
- •Список використаних джерел
- •Особливості динаміки витрат у короткостроковому і довгостроковому періодах
- •Функції витрат
- •Вплив виробничого навчання і досвіду на рівень витрат
- •Трансферні ціни і їх роль у формуванні витрат
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 3: Система управління витратами План
- •Список використаних джерел
- •1. Економічна політика підприємства у сфері формування витрат
- •2. Управління витратами на підприємстві
- •3. Методи аналітичного формування витрат
- •Планування витрат підприємства
- •4.1. Необхідність планування
- •С тратегія тактик планування витрат
- •4.2.Мета планування
- •4.3. Вихідні данні для планування витрат
- •4.3. Фактори, що впливають на планування
- •5. Розрахунок планових витрат за окремими елементами
- •5.1. Матеріальні витрати.
- •5.2. Витрати на оплату праці
- •5.3 Витрати на соціальні заходи
- •5.4.Визначення витрат при використанні необоротних матеріальних і нематеріальних активів та інших операційних витрат
- •5.5.Витрати підприємства, не пов’язані з виробничою собівартістю
- •Тема 4: Формування витрат за місцями відповідальності План
- •Список використаних джерел
- •Центри відповідальності та визначення витрат
- •Розроблення кошторисів центрів відповідальності
- •Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів
- •Методика складання кошторису підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5: Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів План
- •Поняття й види собівартості.
- •2.1.Калькулювання за повнотою обліку витрат.
- •2.2.Управління виробничими затратами за об’єктами калькулювання:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6 : Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів План
- •Список використаних джерел
- •Роль і значення контролю в управлінні витратами.
- •Завдання, види контролю
- •Методи контролю витрат.
- •Функції витрат як засіб оцінювання роботи підрозділів – центрів витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Аналіз системи «витрати-випуск-прибуток» , як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень План
- •Список використаних джерел
- •Сутність і передумови аналізу системи «витрати-випуск-прибуток»
- •Визначення маржинального прибутку в cvp-аналізі
- •Аналіз рівноваги операційної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Методи цільового формування структурного аналізу та зниження витрат План
- •Список використаних джерел
- •Роль концепції цільової собівартості в системі управління витратами, принципи таргет - костингу.
- •Основні етапи досягнення цільового рівня собівартості.
- •Функціонально-вартісний аналіз : суть, об’єкти та етапи проведення.
- •Кайдзен, кайдзен – костинг – методи зниження витрат
- •Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат План
- •Список використаних джерел
- •Сутність і форми адаптації
- •Вплив різних форм адаптації машин на експлуатацію витрати
- •Кількісна адаптація і довгострокова мінімізація витрат під час її здійснення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Мінімізація витрат на створення та зберігання запасів План
- •Список використаних джерел
- •Вплив системи управління запасами на ефективність діяльності підприємства
- •Сучасні моделі управління товарно-матеріальними запасами
- •Визначення оптимального розміру замовлення на підставі розрахунку релевантних витрат
- •Вплив методів оцінювання запасів під час їх вибуття на витрати підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю одержаних знань
- •Тематика самостійної робити студентів
- •Термінологічний словник
- •Для нотаток:
2.1.Калькулювання за повнотою обліку витрат.
Управління витратами базується виключно на достовірній інформації. Яку забезпечує управлінський облік, який використовує у своїй практичній діяльності різноманітні системи і методи обліку затрат на виробництво.
Метод калькулювання — це сукупність прийомів розподілу витрат за калькуляційними статтями та віднесення їх на об'єкт калькулювання. Вибір методу залежить від особливостей виробництва, призначення калькуляцій, традицій підприємства тощо.
Класифікацію основних методів калькулювання наведено на рис. 2.1.1
У світовій практиці виділяють два методи калькулювання залежно від повноти охоплення витрат:
1) за повними витратами;
2) за неповними витратами.
Методи калькулювання
За повнотою обліку витрат
За оперативністю обліку
Метод калькулювання за повними витратами
Метод калькулювання за неповними витратами
Метод калькулювання фактичної собівартості
Метод калькулювання нормативної собівартості
За об’єктами калькулювання
Простий метод
Нормативний метод
Позамовний метод
Попроцесний метод
Рис. 2.1.1. Класифікація методів калькулювання
Калькулювання повних затрат – це метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість всіх (змінних і постійних) виробничих затрат.
У такому разі прибуток підприємства від реалізації продукції обчислюється за формулою:
де
2.1.1
-
прибуток від реалізації продукції;
-
дохід (виручка) від реалізації продукції;
-
повна собівартість реалізованої
продукції.
Переваги застосування методу калькулювання за повними витратами:
відомі всі витрати на кожний виріб, що дозволяє визначити його прибутковість;
базою для встановлення ціни є повна собівартість одиниці продукції:
Цод = Сод + Под , де 2.1.2
Цод — ціна одиниці продукції;
Сод — повна собівартість одиниці продукції;
Под — прибуток на одиницю продукції.
Метод калькулювання витрат за повними витратами має певні недоліки:
неточність обчислення собівартості окремого виробу в багато продуктовому виробництві внаслідок неможливості точного розподілу непрямих витрат;
трудомісткість калькулювання, що зумовлено застосуванням складних методів розподілу витрат;
неповне покриття виручкою позавиробничих витрат (адміністративних витрат та витрат на збут) певного періоду у випадку, коли вироблену продукцію реалізовано і її залишки на складі зростають.
Схематично структура формування повних витрат показана на рис.2.1.2.
Прямі матеріали
Основні витрати
Виробничі витрати
Загальні витрати
Пряма зарплата
Інші прямі витрати
Виробничі накладні витрати
Витрати на збут і управління
Витрати періоду і операційні витрати
Рис.2.1.2. Калькулювання повних витрат.
Метод калькулювання за неповними витратами теоретично було обґрунтовано в першій половині ХХ століття. Його сутність полягає в тому, що не всі витрати включаються до собівартості продукції. Це значно спрощує процес калькулювання і робить його оперативнішим.
За цим методом частину непрямих витрат (адміністративних витрат та витрат на збут) не відносять до собівартості, а вважають витратами періоду, і безпосередньо віднімають від виручки за певний період часу в процесі визначення операційного прибутку:
Пр.п = Д р.п - С в.р.п - В пер ,
де Пр.п — прибуток від реалізації* продукції;
Д р.п — доход (виручка) від реалізації продукції;
С в.р.п — виробнича собівартість реалізованої продукції;
В пер — витрати періоду.
Класичним методом калькулювання за неповними витратами є так званий метод «директ-кост». В її основу покладено такі положення:
1)усі витрати на виробництво продукції поділяються на прямі й непрямі, змінні та постійні;
2)облік витрат і визначення собівартості готової продукції ведеться тільки за змінними витратами. На думку авторів системи «директ-кост», включення до собівартості постійних витрат викривляє величину прибутку від реалізації, особливо за умов великого обсягу незавершеного виробництва;
3)головним оцінювальним показником операційної діяльності є маржинальний прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами.
4)постійні витрати розглядаються як єдине ціле і не обчислюються окремо на кожний виріб.
Система «директ-кост» дозволяє спростити облік та аналіз витрат, виміряти внесок кожного виробу у відшкодування постійних витрат. Істотним недоліком цього методу є труднощі при визначенні ціни виробу. Система «директ-кост» ефективна у прийнятті короткострокових управлінських рішень, оскільки формує достовірну інформацію про витрати на виробництво, що не викривлена розподілом непрямих витрат.
Сучасні правила бухгалтерського обліку передбачають калькулювання лише виробничої собівартості, тобто застосування методу калькулювання за неповними витратами. Але слід зазначити, що обґрунтування ціни одиниці продукції завжди базується на повній собівартості. Тому на підприємствах слід застосовувати обидва методи калькулювання:
за неповними витратами — для цілей бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності;
за повними витратами — для цілей управлінського обліку, аналізу та планування витрат, формування цінової політики підприємства.