4. Методика складання кошторису підприємства

Процес складання кошторисів окремих підрозділів завершується побудовою загального (зведеного) кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції. Таким чином, планування витрат, як і їх фактичне формування, відбувається знизу вгору, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основою його діяльності за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами, його приклад наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Кошторис виробництва на _____ рік

Елементи витрат	Сума , тис.грн.
	Звіт за минулий рік	План на наступний рік
1.Матеріальні витрати	6120	6300
2.Витрати на оплату праці	2350	2700
3.Відрахування на соціальні заходи	870	1000
4.Амортизація основних фондів і нематеріальних кредитів	900	900
5.Інші витрати	500	550
6.Витрати на виробництво - усього	10740	11450
7.Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається)	-	350
8.Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)	60	-250
9.Виробнича собівартості готової продукції.	10680	11350

Кошторис виробництва дозволяє обчислити виробничу собівартість готової продукції підприємства.

Порядок розроблення кошторису виробництва може різнитися залежно від етапу планування, стану інформаційної бази та масштабу підприємства. На етапі прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва припускає складання шляхом коригування фактичних витрат за минулий період. Позиції фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, чисельності персоналу і вартості основних фондів, з урахуванням закономірності динаміки витрат, очікуваної зміни норм і цін (тарифів).

Оскільки зміст витрат виробництва, що виникають на рівні виробничих підрозділів, дуло стисло розглянуто в попередньому питанні , опишемо лише елементи адміністративних витрат, витрат на збут та інші витрати.

Адміністративними є витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва й управління ним у межах усього підприємства.

До них належать:

• Загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• Витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;

• Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

• Винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

• Витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний,телекс, факс тощо).

Витрати на збут – це витрати, зумовлені операціями та заходами щодо реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать витрати:

• Матеріалів для пакування готової продукції на складах, витрати на ремонт тари;

• На оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівниками підрозділу,які забезпечують збут;

• На рекламу та дослідження ринку;

• На відрядження працівників, зайнятих збутом;

• На утримання основних засобів, інших нематеріальних необоротних активів, пов’язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

• На транспортування, перевалку та страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;

• На гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• Інші витрати.

До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна , винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об’єкти основних фондів та ін.