4. Розрахунок чисельності працівників на тваринницьких комплексах.

Для тваринницьких ферм і комплексів характерний чітко визначений перелік робіт. Відмінними особливостями таких комплексів є механізація та автоматизація виробничих процесів, застосування сучасних технологій виробництва конкретних видів тваринницької продукції. Тому зрозуміло, що при сучасному рівні технології й технічної оснащеності тваринницьких ферм повинні бути впроваджені відповідні форми й методи організації праці тваринників.

Характерною рисою форм організації праці на тваринницьких комплексах є поглиблений поділ праці їх працівників, через що роботи з обслуговування тварин строго спеціалізовані й виконуються, як правило, групою виконавців. До таких робіт належать кормоприготування, отримання продукції, обслуговування тварин, транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування машин і механізмів .

Тому кожну тваринницьку ферму обслуговують працівники різних категорій: оператори машинного доїння, тваринники, працівники з підвезення, роздавання і приготування кормів, слюсарі, електрики, техніки штучного запліднення, ветеринарні працівники, комірники, обліковці, лаборанти тощо.

Як на звичайних фермах, так і на тваринницьких комплексах встановлюють норми обслуговування тварин, а також норми чисельності працівників.

Норма чисельності – це регламентована науково обґрунтована кількість

працівників певного професійно кваліфікаційного складу, необхідна для

обслуговування конкретних об’єктів (голів худоби, одиниць устаткування та ін.) при визначених організаційно-технічних і соціально-економічних умовах виробництва.

Тема 13: Методи нормування праці працівників, зайнятих на обслуговуванні виробництва, виконанні допоміжних та інших роботах. План

1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт

2. Класифікація доріг

3. Класифікація автомобілів і транспортних причепів за вантажопідйомністю

4. Типові норми часу та виробіток

1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт.

У сільському господарстві, де спостерігається розміщення виробництва по великій території, транспорт і його продуктивне використання мають величезне значення Транспортні роботи поділяються:

• за видами засобів: тракторно-транспортні; автотранспортні, з використанням ЖТС;

• за способом організації транспортного процесу: загальнотранспортні (не пов'язані з роботою польових агрегатів); технологічні транспортні роботи (обслуговують посівні, збиральні агрегати, завантажуються і розвантажуються під час їх роботи.

Продуктивність транспортних засобів вимірюється кількістю перевезеного вантажу в тоннах або обсягом виконаної роботи в тонно-кілометрах за одиницю часу (годину, зміну).

Вона залежить від наступних нормо утворюючих факторів:

• Склад агрегату, вид транспортного засобу, його вантажопідйомність;

• Вигляд і стан вантажу за рівнем використання вантажопідйомності;

• Спосіб і засоби виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

• Дорожні умови (групи доріг);

• Відстань перевезення;

• Технологія і організація робіт;

• Метеорологічні умови

Класифікація витрат часу:

• ТПЗ- час підготовки транспортних засобів до переїзду, проведення щозмінних тих. доглядів, заправка, отримання завдання та заключні роботи;

• Тосн - час руху транспортних засобів з вантажем;

• Твсп - час, витрачений на холості переїзди, на навантаження і розвантаження та пов'язані з ним елементи операції (відкривання, закривання бортів, пов'язування вантажу, відчеплення причепа і т.д.);

Топ = Тосн + Твсп - рейсове час;

Торг-тих обслуговування - час на зважування, оформлення документів, очищення кузова;

Тотд, ТЛН - час регламентованих перерв.

Для нормування тракторно-транспортних робіт в господарствах використовують довідник «Єдині норми виробітку і витрати палива на тракторно-транспортні роботи в сільському господарстві».

Щоб правильно використовувати норми, необхідно на кожному підприємстві провести паспортизацію доріг і маршрутів перевезень. При цьому встановлюють:

• Маршрути перевезень;

• Протяжність маршрутів;

• Тип дороги, її стан і рельєфи.

Для вантажних автомобілів передбачені єдині норми виробітку і часу на автотранспортні і вантажно-розвантажувальні роботи. Ці норми розроблені на 7 годинний робочий день. Вони враховують:

• раціональну організацію перевезень і виробництва вантажно-розвантажувальних робіт;

• застосування засобів механізації;

• особливості різних вантажів (вид упаковки, їх питома вага, фізична стан і т.д.) максимальне використання вантажопідйомності і грузовмістимість;

• дотримання правил ОП і ТБ.

Єдині норми часу і відрядні розцінки встановлені для вантажів І класу. Для вантажів II, III, і IV класів норми часу застосовуються з поправочними коефіцієнтами 1.25, 1.66, 2.0 Ці коефіцієнти розраховані, виходячи із середнього коефіцієнта використання вантажопідйомності: 0.8, 0.6, 0.5.

При розрахунку норм, враховано і не повинно окремо оплачуватися необхідний час на відпочинок, особисті потреби, обслуговування робочого місця і підготовчо-заключної роботи. У Тцз входить: заправлення а / м, оформлення подорожніх документів, запуск двигуна, перевірка технічного стану а / м.

Норми часу простою а / м під навантаженням-розвантаженням встановлені в залежності від способу виробництва вантажно-розвантажувальних робіт, типу і вантажопідйомності рухомого складу, роду вантажів.

У нормах часу на т-км врахований час на пробіг з вантажем і без вантажу, нульовий пробіг.

За час роботи водіїв по дорогах різних груп норми часу на т-км розраховують за середньо зваженою розрахункової нормі пробігу в залежності від групи доріг.

Розрахункові норми пробігу можуть бути знижені керівником підприємства при перевезенні вантажів, що потребують більшої обережності (кислота, вогненебезпечні речовини, вироби зі скла, громіздкі, вантажі, які пилять) до 15%; при роботі на відстані до 1 км, в умовах бездоріжжя, в кар'єрах до 40 %, при роботі в гірській місцевості.

Вантажно-розвантажувальні роботи варто виконувати механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного встаткування й засобів малої механізації. Піднімати й переміщати вантажі вручну необхідно при дотриманні норм, установлених чинним законодавством.

Безпека виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинна бути забезпечена:

• вибором способів провадження робіт, підйомно-транспортного встаткування й технологічного оснащення;

• підготовкою й організацією місць провадження робіт;

• застосуванням засобів захисту працюючих;

• проведенням медичного огляду осіб, допущених до роботи, і їхнім навчанням. Вибір способів провадження робіт повинен передбачати запобігання або зниження до рівня припустимих норм впливу на працюючих небезпечні й шкідливих виробничих факторів шляхом:

• механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт;

• застосування пристроїв і пристосувань, що відповідають вимогам безпеки;

• експлуатації виробничого встаткування відповідно до діючої нормативно-технічної документації й експлуатаційних документів;

• застосування знакового й іншого видів сигналізації при переміщенні вантажів підйомно-транспортним устаткуванням;

• правильного розміщення й укладання вантажів у місцях провадження робіт і в транспортні засоби;

• дотримання вимог до охоронних зон електропередачі, вузлам інженерних комунікацій і енергопостачання.

При переміщенні вантажу підйомно-транспортним устаткуванням знаходження працюючих на вантажі й у зоні його можливого падіння не допускається.

Після закінчення й у перерві між роботами вантаж, вантажозахватні пристрої й механізми (ківш, грейфер, рама, електромагніт і т.п.) не повинні залишатися в піднятому положенні.

Переміщення вантажу над приміщеннями й транспортними засобами, де перебувають люди, не допускається.