2. Паспортизація тваринницьких приміщень.

Паспортизація тваринницьких ферм – це детальний опис техніко-економічних параметрів тваринницьких приміщень, прийнятих технологій, а також організації виконання робіт з обслуговування худоби та птиці.

За своїм змістом паспорт ферми можна умовно розділити на 3 частини.

У першій частині наводиться загальна характеристика виробничого приміщення з описом його місця розташування, типу й конструктивних особливостей, проектної і фактичної місткості; встановлюється виробничий напрям і призначення тварин; вказуються фактичне поголів’я худоби в розрізі статевих груп, а також їх продуктивність.

У другій частині висвітлюються технологічні аспекти виробництва тваринницької продукції. Зокрема, вказуються прийняті способи доїння худоби, тип і марка доїльної установки, кратність доїння, число апаратів, що обслуговуються оператором машинного доїння; способи приготування, транспортування і роздачі кормів і використовуваної при цьому техніки; розрахункові річні й добові норми годівлі тварин. Значна частина розділу присвячена способам поїння, а також гноєвидалення і зміни підстилки. При цьому називаються способи виконання робіт, віддаль перенесення, перевезення вантажів і їх транспортування, типи й марки технічних засобів.

У третій частині дається професійно кваліфікаційний склад трудового колективу ферми, наводиться детальний перелік обов’язків тваринників у розрізі професій, вказується змінність роботи у стійловий і пасовищний періоди. Широко висвітлюються фактичні й проектні форми організації праці тваринників, фактичні й технічно обґрунтовані норми обслуговування.

Зі змісту паспорта тваринницької ферми видно, що він охоплює найбільш суттєві моменти організації виробництва тваринницької продукції. Результати паспортизації ферм мають суттєве значення для визначення норм обслуговування за збірником типових норм або їх розрахунку за нормативами праці. Паспорт ферми є також вихідною базою для розробки найбільш ефективних варіантів організації трудових процесів у галузі.

3. Методика розрахунку норм праці у тваринництві.

Норми праці в галузі тваринництва встановлюють у більшості випадків за збірниками типових норм обслуговування або нормативів праці на ви конання окремих елементів трудових операцій з обслуговування худоби. Виробнича перевірка та уточнення типових норм праці здійснюються за матеріалами хронографічних спостережень, проведених безпосередньо в господарстві. Проведенню спостережень передує ретельне вивчення трудових процесів та умов виробництва. З цією метою у тваринництві частіше, ніж в інших галузях, використовують фотохронометражний спосіб дослідження трудових процесів. Систематизація затрат робочого часу у тваринництві має свої особливості. Так, через труднощі визначення оперативний час не поділяють на основний і допоміжний.

На окремих роботах (наприклад, доїння) підготовчо-заключний час ділять на дві частини:на підготовку виконавця до роботи і підготовчо-заключні роботи з доїння.

Для галузей тваринництва характерна наявність великої кількості разових робіт, тобто таких, що виконуються періодично. Незважаючи на це, методичні основи розрахунку норм праці у тваринництві багато в чому подібні до методики їх визначення в інших галузях. Зокрема, перед проведенням спостережень нормувальник повинен, як правило, ознайомитися з конкретними умовами виробництва тваринницької продукції, способом утримання худоби і птиці, раціонами їх годівлі, станом і особливостями використовуваної техніки, уточнити обов’язки тваринників, проаналізувати, як склалися режими праці та відпочинку робітників ферм та ін.

У спостережному листі докладно відображаються перераховані виробничі умови, наводиться характеристика виконавця і застосовуваних технічних засобів, коротко описуються технологія виробництва й організація праці тваринників.

У процесі спостереження ретельно фіксуються прийоми та їх комплекси, здійснювані виконавцем, переходи під час роботи. Особлива увага приділяється втратам робочого часу із зазначенням причин, які їх зумовили. За необхідності проведення хронометражних спостережень (наприклад при доїнні) визначаються з фіксажними точками при переході від одного елемента трудового процесу до іншого.

У результаті обробки й аналізу даних спостережних листів складають фактичний і проектний баланси робочого часу. У тваринництві при їх складанні важливо правильно віднести елементи трудового процесу до відповідних класів затрат робочого часу.

Підготовчо-заключні роботи в галузі складаються з підготовки виконавця і засобів виробництва до роботи і приймально-здавальних робіт наприкінці зміни. В молочному скотарстві зазначений час доповнюється підготовчо-заключними роботами при доїнні корів.

Оперативний час, як правило, поділяють на час обслуговування тварин і час одержання продукції. Час обслуговування тварин передбачає приготування, транспортування кормів, випасання тварин, їх напування, відв’язування, прив’язування й чистку. Сюди ж відносять прибирання виробничих приміщень, гноєвидалення і заміну підстилки, чистку годівниць, поїлок, доїльних установок та ін.

Час організаційно-технологічного обслуговування робочого місця скла дається із затрат праці на технічне обслуговування і технологічне регулювання обладнання, а також на систематичне миття доїльного устаткування.

Разові роботи у тваринництві досить різноманітні і включають зооветеринарні заходи, парування тварин, приймання приплоду, приймання передачу тварин із групи в групу, сортування і зважування худоби й птиці,чергування, профілактику тваринницьких приміщень, одержання інструкцій, оформлення приймально-здавальних документів тощо.

Регламентовані й нерегламентовані перерви систематизуються у тваринництві у звичайному порядку.