2. Методика нормування праці на механізованих польових роботах.

Різниця в підходах при визначенні норм продуктивності машин на механізованих роботах не змінює суті аналітичних розрахунків при їх розробці. Насамперед, доцільно визначити раціональний баланс часу зміни, який має такий вигляд:

Тзм = Тпз + То + Тпов + Тзав/вив + Тпер + Тобс + Тв + Топ,

де Тзм – установлена тривалість зміни;

Тпз – норматив часу на підготовчо - заключні роботи;

То – час основної роботи;

Тпов – час, витрачений на повороти та заїзди;

Тзав/вив – час на завантаження посівних агрегатів, розвантаження бункерів комбайнів;

Тпер – час внутрішньозмінних переїздів з ділянки на ділянку, включаючи агрегатування;

Тобс – час організаційнотехнологічного обслуговування агрегату в загоні;

Тв – норматив часу на відпочинок виконавця;

Топ – норматив часу на особисті потреби.

Виходячи з цього, норму виробітку на механізованих польових роботах (Нзм) можна визначити за формулою:

Нзм = 0,1·Вр·Vр·То,

де 0,1·Вр·Vр – погодинна продуктивність агрегату, га;

Вр – робоча ширина захвату агрегату, м;

Vp – робоча швидкість руху агрегату, км/год,

То – часосновної роботи протягом зміни,

0,1 – постійний коефіцієнт, який вводиться для вирівнювання показників, оскільки ширину захвату визначають у м, швидкість руху – в км, а виробіток – у га.

У свою чергу, робочу ширину захвату агрегату визначають таким чином:

Bp = Bк ·n ·К,

де Bк – конструктивна ширина захвату, м;

n –кількість робочих машин в агрегаті;

К – коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату.

3. Поняття паспортизації полів, основні етапи паспортизації.

Змінна продуктивність на виконанні механізованих польових робіт залежить від багатьох факторів, а саме від показників якості полів:

• Довжини гону;

• Рельєфу (кута схилу);

• Камянистості;

• Наявності на полі перешкод;

• Складності конфігурації;

• Висоти над рівнем моря;

• Механічного складу грунтів.

Паспортизація поля полягає у визначенні фактичних розмірів показників якості кожного придатного для обробітку поля (лук, пасовищ та багаторічних насаджень). Обробляючи за загально і вийнятою методикою одержання матеріалу, визначають групу поля, групу полів сівозміни, групу полів виробничого підрозділу, а якщо нема суттєвих відмінностей в умовах виробництва між виробничими підрозділами, то і групу полів по господарству в цілому.

Основні етапи паспортизації:

1. Робота, пов’язана із паспортизацією, починається із заповнення паспортного поля. Сюди записують числові величини нормоутворюючих факторів (показників якості ) по кожній ділянці чи полю. В дальшому ці дані переносять у відомість паспортизації. Якщо поле складається з однієї ділянки, то всі дані в паспорт поля записують одним рядком. У верхньому лівому куті паспорта поміщають схематичний рисунок поля. Якщо поле складається з кількох ділянок, то наводять рисунки кожної ділянки окремо.

2. Дані про показники якості полів переносять з паспорта поля у «Відомість паспортизації полів, лук і культурних пасовищ». Тоді знаходять суму показників якості полів окремо по кожній сівозміні, виробничій бригаді і господарству в цілому. У цю відомість заносіть теж узагальнені показники площі багаторічних насаджень (садів, кущових ягідників) площі полів поза сівозміною, а також площі лук і культурних пасовищ.

3. Подальша обробка матеріалів паспортизації полягає в перенесені всіх підсумкових показників з відомості паспортизації у відповідні графи «Зведеної відомості паспортизації полів, багаторічних насаджень та інші с/г угідь». У ній проставляють середні розрахункові значення показників по кожному показнику якості і по кожній сівозміні та в цілому по господарстві.

4. Розраховують середній показник Кфуз; визначають групу поля, групу полів сівозміни, групу господарства в цілому по нормах виробітку.

Типові норми виробітку і витрати палива на механізовані польові роботи розробляють з урахуванням режиму їх використання. При цьому необхідними умовами виступають рельєф поля, прямокутна його конфігурація, відсутність перешкод і ступінь камянистості грунтів, висота над рівнем моря. Варіація цих умов передбачають диференціацію механізованих робіт на чотирнадцять груп, з яких перші 7 груп охоплюють рівнинні райони України, а решта – гірські та передгірні райони Карпат та Криму. Постійні нормоутворюючі фактори по різному впливають на нормативи праці. Так, зі збільшенням висоти над рівнем моря знижується потужність двигуна, при обробітку полів складної конфігурації потрібний додатковий час на маневрування агрегату, на рельєфних полях продуктивність сільгоспмашин зменшується через сповзання, пробуксовку і т.ін. Цілком зрозуміло, що чим важчі умови виконання роботи, тим нижча продуктивність тракторних агрегатів і більші витрати палива. Для обліку ступеня впливу постійних нормоутворюючих факторів на продуктивність сільськогосподарських машин усі фактори відповідним чином класифікують. Зокрема, до І класу відносять земельні угіддя з довжиною гону понад 1000 м, правильною (прямокутною чи квадратною) конфігурацією, кутом схилу до 1°, висотою над рівнем моря до 500 м, без перешкод і наявності каміння в орному шарі. До цього класу відносять також ґрунти з питомим опором ґрунту до 0,35 кг/см2. Систематизація постійних нормоутворюючих факторів і віднесення їх до класів наведені в таблиці 12.3. При цьому ділянки правильної конфігурації, незалежно від їх розмірів, відносять до І класу. За фактором наявності на полях перешкод враховується середня площа перешкод. Нормоутворюючі фактори класифікуються кожний окремо за своїм критерієм. Так, за довжиною гону до І класу відносять поля з довжиною гону понад 1000 м, до II класу – 600_1000 м і т.д. За рельєфом клас визначається кутом схилу, всього існує 5 класів. Аналогічно класифікують й інші постійні фактори. Оцінка нормоутворюючих факторів у конкретних умовах здійснюється за допомогою паспортизації сільськогосподарських угідь. Вихідними матеріалами паспортизації є плани землекористування, карти ґрунтових і агрохімічних обстежень.

Отже, паспортизація сільськогосподарських угідь – це кількісна і якісна оцінка постійних нормоутворюючих факторів з метою групування угідь (полів, сіножатей і пасовищ) відносно ступеня впливу факторів на норму

праці. При паспортизації полів використовують плани землекористування господарства, ґрунтові карти та матеріали щодо рельєфу, висоти над рівнем моря, ґрунтових та агрогосподарських обстежень. У процесі паспортизації встановлюють довжину гону полів, їх конфігурацію і визначають їх клас. Аналогічно діють і з іншими факторами. Одночасно вимірюють площу поля, що відповідає конкретному класу, наприклад за довжиною гону чи конфігурацією поля. Наприклад, одне з полів сівозміни має за замірами три ділянки з класом довжини гону 300_400 м, 200_300 м, 120_150 м і площею відповідно 36, 28 і 6,8 га. За конфігурацією перша й третя ділянки – правильної конфігурації, друга має складну конфігурацію і належить до III класу. За рельєфом перша й друга ділянки мають кут схилу до 1°, а третя – 2_3°. Площа поля з перешкодами у вигляді ліній електропередач та ярів становить 0,7 % загальної площі, а значить, поле за даним фактором належить до II класу. Для досліджуваної ділянки висота над рівнем моря становить менше 500 м, а каміння в орному шарі ґрунту відсутнє. Одночасно визначають механічний склад ґрунту і його питомий опір робочим органам. Результати досліджень заносять у відомість паспортизації полів і з кожної сівозміни визначають середні величини (класи) постійних нормо утворюючих факторів.