
- •Тема 1. Вступ. Основи економіки праці. Об’єкт, предмет, завдання і методологічні основи економіки праці. План
- •Список використаних джерел
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2. Кількісні і якісні характеристики праці. Економічні та соціальні функції праці.
- •Значення продуктивності, методи її вимірювання
- •Контрольні запитання та завдання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормування праці як основа її організації. План
- •1. Суть і значення нормування праці
- •2. Об’єкти нормування праці.
- •3. Робочий час. Режими праці і відпочинку.
- •Тема 3. Ринок праці та його регулювання. План
- •Поняття ринку праці та суть потреби у його регулюванні
- •2. Регулювання зайнятості – як основа регулювання ринку праці
- •3. Основні заходи регулювання ринку праці в Україні
- •4. Основні напрями регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 4. Регулювання організаційно-економічних відносин в організації. План
- •Список використаних джерел:
- •Суть організаційно-економічних відносин в організації.
- •Характеристика організаційної структури підприємства.
- •Об`єкти і суб’єкти управління персоналом.
- •Поняття, принципи, структура управління персоналом.
- •Тема 5. Управління персоналом підприємства. План
- •Список використаних джерел
- •1. Кадрова політика організації.
- •2. Планування і формування персоналу
- •3. Підбір персоналу.
- •4. Мотивація персоналу
- •Очікування × Валентність × інструментальне,
- •Тема 6. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства. План
- •1. Населення як демоекономічна категорія
- •2. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
- •3. Економічно активне та економічно неактивне населення
- •4. Характеристики відтворення населення та ресурсів для праці
- •5. Поняття про трудовий потенціал. Показники, що характеризують компоненти трудового потенціалу людини
- •6. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •Тема 7. Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу. План
- •1. Поняття трудового процесу.
- •2. Аналіз трудового процесу.
- •Організація і обслуговування робочих місць.
- •Нормований і ненормований робочий час.
- •Тема 8. Відносини зайнятості та безробіття. План
- •1.Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості.
- •2. Безробіття як соціально-економічне явище.
- •3. Види безробіття.
- •4. Державне регулювання зайнятості в Україні.
- •5.Соціальний захист громадян від безробіття.
- •6.Міжнародний досвід регулювання зайнятості.
- •Тема 9. Регулювання робочого часу і міри праці. План
- •Робочий час. Режим праці та відпочинку.
- •Сутність нормування праці та його значення.
- •Об’єкти нормування праці.
- •Основні позначення (індекси) затрат робочого часу
- •Норми затрат праці.
- •Методи встановлення норм.
- •Тема 10. Методи нормування і способи встановлення норм праці. План
- •Список використаних джерел
- •Роль і місце нормування праці в ринковій економіці.
- •Методи нормування праці і їх характеристика.
- •Фотографія робочого дня.
- •Хронометраж.
- •Фотохронометраж.
- •Тема 11. Методи нормування праці на механізовані польові роботи та проведення паспортизації полів. План
- •Список використаної літератури
- •1.Нормоутворюючі фактори та основні положення нормування механізованих польових робіт.
- •2. Методика нормування праці на механізованих польових роботах.
- •Поняття паспортизації полів, основні етапи паспортизації.
- •Тема 12.Методи розробки норм праці на роботи, пов`язані з обслуговуванням тварин. План
- •Список використаної літератури
- •1. Характеристика нормо утворюючих факторів у галузі.
- •2. Паспортизація тваринницьких приміщень.
- •3. Методика розрахунку норм праці у тваринництві.
- •4. Розрахунок чисельності працівників на тваринницьких комплексах.
- •Тема 13: Методи нормування праці працівників, зайнятих на обслуговуванні виробництва, виконанні допоміжних та інших роботах. План
- •1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт.
- •2. Класифікація доріг.
- •2.Автомобільні дороги поділяються на дороги державного і місцевого значення.
- •3. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та регіональні.
- •3. Класифікація автомобілів і транспортних причепів за вантажопідйомністю.
- •4. Типові норми часу та виробітку.
- •Тема14. Витрати на персонал і заробітна плата. План
- •1. Вартість робочої сили та її структура.
- •2. Соціально-економічна суть заробітної плати.
- •3. Принципи і складові заробітної плати.
- •Тема 15. Тарифне нормування заробітної плати. План
- •Тарифна система та її призначення.
- •Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування.
- •Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної праці.
- •Тарифні ставки працівників.
- •Доплати і надбавки.
- •Удосконалення тарифної системи.
- •Тема 16. Продуктивність і ефективність праці. План
- •Сутність продуктивності та ефективності праці.
- •2. Показники вимірювання продуктивності праці.
- •3. Методи вимірювання продуктивності праці.
- •4. Поняття чинників та умов підвищення продуктивності праці.
- •5. Програми управління продуктивністю праці.
- •Тема 17. Планування, аналіз, звітність і аудит у сфері праці План
- •Список використаних джерел:
- •Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки.
- •Система трудових показників, їх взаємозв’язок.
- •Планування та аналіз продуктивності праці.
- •4. Планування та аналіз чисельності й складу персоналу підприємства.
- •Звітність і аудит у сфері праці, їх сутність і значення.
- •Тематика самостійної роботи
- •Термінологічний словник
- •«Економіка і нормування праці»
6.Міжнародний досвід регулювання зайнятості.
Нині всі країни, які ми називаємо економічно розвиненими, і їх міжнародні організації приділяють першочергову увагу проблемам зайнятості як таким, без вирішення яких не можна забезпечити соціально-економічну стабільність. В цих країнах регулярно розробляються, фінансуються і виконуються програми зайнятості, що враховують специфіку конкретної соціально-економічної ситуації. В загальному випадку програми зайнятості можна поділити на групи активних підпрограм (сприяння зайнятості) і пасивних підпрограм (підтримання доходів). До першої групи належать:
• програми по субсидуванню найму на постійну роботу в приватному секторі. За цими програмами субсидії виділяються або на стимулювання зайнятості окремих груп працівників (наприклад, молоді), або на збереження робочих місць для працівників, що підлягають звільненню;
• програми підтримки підприємств, що створюються самими безробітними (програми самозайнятості). Така підтримка може надаватися на основі допомоги по безробіттю (одноразова виплата суми, що дорівнює одно - або дворічній сумі допомоги) або на основі соціальної допомоги. Крім цього, такі програми включають багато інших послуг, що надаються безкоштовно безробітним, які розпочинають свою справу;
• програми професійного навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних;
• програми безпосереднього створення нових робочих місць у державному або комерційному секторі. Найчастіше такі програми надають тимчасову роботу як можливість для безробітного адаптуватися в соціально-трудовій сфері, отримати нові навички, збагатити свій людський капітал і мати більше шансів знайти постійну роботу.
До групи пасивних підпрограм належать програми надання всіх видів допомоги у зв'язку з втратою роботи (допомога по безробіттю, вихідні виплати, допомога працівникам збанкрутілих підприємств, спеціальна підтримка різних груп працівників тощо) та програми дострокового виходу на пенсію (або передпенсію, оскільки людина може повернутися на роботу або з досягненням пенсійного віку перейти на пенсію).
Отже, заходи регулювання зайнятості в економічно розвинених країнах показують значні масштаби втручання держави в трудові відносини, яке, з одного боку, є виваженим і програмно-плановим та ґрунтується на наукових прогнозах і довгостроковій політиці, враховуючи загальноекономічну кон'юнктуру, а з іншого — не втручається у власне підприємницьку діяльність, яка до того ж стає ефективнішою за рахунок державних програм.
Тема 9. Регулювання робочого часу і міри праці. План
1. Робочий час. Режим праці та відпочинку.
2. Сутність нормування праці та його значення.
3. Об’єкти нормування праці.
4. Норми затрат праці.
5. Методи встановлення норм.
Робочий час. Режим праці та відпочинку.
Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних способів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.
Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. за тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. При шкідливих умовах праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18-ти років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16-ти років (учнів віком від 14 до 15-ти років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14-ти років або дитину-інваліда.
Для працівників здебільшого установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.
На тих підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. — за тижневої норми 36 год. і 4 год. — за тижневої норми 24 год. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку.
Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби, що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.
Рис. Зміна працездатності протягом робочої зміни
а — час входження в роботу;
b — період найбільш сталої працездатності;
с — період втоми.
Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50—65 та 66—84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України.