2. Безробіття як соціально-економічне явище.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докла­дається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

За українським законодавством безробітними визнаються гpомадяни працездатного віку, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Як бачимо, офіційна система обліку безробіття на Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка без­робітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин  реєструються в службі зайнятості.

Безробіття — складна і багатоаспектна економічна категорія, що відображає дуже важливі соціально-економічні відносини. Воно характеризується різними аспектами, основними з яких є його види, форми і показники.

Безробіття класифікують за різними ознаками:

- за повнотою обліку безробітних розрізняють безробіття офіційне (зареєстроване державною службою зай­нятості) і реальне (виявлене в результаті обстежень економічної  активності населення.

- за характером вияву розрізняють безробіття відкрите і приховане.

- за поширеністю розрізняють безробіття загальне (охоплює всю країну), галузеве (виявляється у певній галузі), регіональне (поширене в певному регіоні).

Часто класифікують безробіття і за соціально-професійним складом безробітних. За такого підходу розрізняють безробіття професійне (за певною професією, наприклад безробіття серед шахтарів), етнічне (серед представників певної етнічної групи), молодіжне (серед громадян віком 15—28 років), жіноче, соціально вразливих груп населення (інвалідів, громадян пенсійного віку, багатодітних батьків і т. ін.).

3. Види безробіття.

Є такі основні види безробіття: структурне, фрикційне , циклічне безробіття.

Структурне безробіття виникає при масштабних структурних зрушеннях економіки, швидкій зміні структури потреби в ро­бочій силі.

Фрикційне безробіття, яке ще називають без­робіттям руху, пов'язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного ча­су, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам без­робітного та його кваліфікації

Головною ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість: за звичай тривалість фрикційного безробіття не пе­ревищує 4-5 тижнів. В США, наприклад, наприкінці 80-х років при загальному рівні безробіття 5,5-6,5% (біля 7 млн. осіб) при­близно половина була без роботи менше 5 тижнів.

В Україні фрикційне безробіття відіграє відносно незначну роль у формуванні загальних масштабів незайнятості. Тільки 2,6% безробітних (за методологією МОП) мали пере­рву в роботі менше 1 місяця. Істотно відрізняються тільки особи до 20 років — частка тих, хто має перерву в роботі до 1 місяця. Частка безробітних до 1 місяця є дещо вищою серед жінок, оскільки вони, як правило, ма­ють менші вимоги до оплати праці, престижності тощо і відпо­відно скоріше погоджуються на запропоноване робоче місце.

Циклічне безробіття – безробіття, викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте.

Також до видів безробіття відносять ще такі види: природне безробіття, інституційне безробіття, вимушене безробіття, технологічне безробіття, регіональне безробіття, застійне безробіття.

Природне безробіття складається із фрикційного, пов'язаного зі зміною місця роботи, і інституційного,що породжується сис­темою організації регіональної економіки, насамперед правовою системою.

Інституційне безробіття, або безробіття очікування, безпо­середньо пов'язане з державною політикою ринку праці, зайня­тості, з системою оподаткування, гарантованим мінімумом опла­ти праці, системою соціального забезпечення, розмірами і поряд­ком надання допомоги по безробіттю. Слід підкреслити, що на відміну від інших видів, інституційне безробіття існує тільки в зареєстрованій формі, оскільки воно так чи інакше пов'язане з виплатами соціальної допомоги.

Вимушене безробіття на відміну від природного безробіття, що як правило, є пев­ною мірою добровільним і не призводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликає необхідність по­вних або часткових змін способу життя В складі вимушеного безробіття розрізняють технологічне, структурне і регіональне.

Технологічне безробіття формується внаслідок запроваджен­ня нових технологій, головним чином на тих виробництвах і опе­раціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна. Однак запровадження нових технологій не лише призводить до вивільнення робочих, а й створює нові робочі місця.

Регіональне безробіття обумовлене переважно концент­рацією в окремих територіальних одиницях таких галузей еко­номіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в ро­бочій силі. В Україні найвищі рівні безробіття (за методологією МОП) спостерігаються на Буковині (19,2%), найнижчі — на Вінниччині (8,2%).

Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціо­логів після річної вимушеної перерви в роботі людина практич­но не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце.