- •Тема 1. Вступ. Основи економіки праці. Об’єкт, предмет, завдання і методологічні основи економіки праці. План
- •Список використаних джерел
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2. Кількісні і якісні характеристики праці. Економічні та соціальні функції праці.
- •Значення продуктивності, методи її вимірювання
- •Контрольні запитання та завдання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормування праці як основа її організації. План
- •1. Суть і значення нормування праці
- •2. Об’єкти нормування праці.
- •3. Робочий час. Режими праці і відпочинку.
- •Тема 3. Ринок праці та його регулювання. План
- •Поняття ринку праці та суть потреби у його регулюванні
- •2. Регулювання зайнятості – як основа регулювання ринку праці
- •3. Основні заходи регулювання ринку праці в Україні
- •4. Основні напрями регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 4. Регулювання організаційно-економічних відносин в організації. План
- •Список використаних джерел:
- •Суть організаційно-економічних відносин в організації.
- •Характеристика організаційної структури підприємства.
- •Об`єкти і суб’єкти управління персоналом.
- •Поняття, принципи, структура управління персоналом.
- •Тема 5. Управління персоналом підприємства. План
- •Список використаних джерел
- •1. Кадрова політика організації.
- •2. Планування і формування персоналу
- •3. Підбір персоналу.
- •4. Мотивація персоналу
- •Очікування × Валентність × інструментальне,
- •Тема 6. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства. План
- •1. Населення як демоекономічна категорія
- •2. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
- •3. Економічно активне та економічно неактивне населення
- •4. Характеристики відтворення населення та ресурсів для праці
- •5. Поняття про трудовий потенціал. Показники, що характеризують компоненти трудового потенціалу людини
- •6. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •Тема 7. Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу. План
- •1. Поняття трудового процесу.
- •2. Аналіз трудового процесу.
- •Організація і обслуговування робочих місць.
- •Нормований і ненормований робочий час.
- •Тема 8. Відносини зайнятості та безробіття. План
- •1.Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості.
- •2. Безробіття як соціально-економічне явище.
- •3. Види безробіття.
- •4. Державне регулювання зайнятості в Україні.
- •5.Соціальний захист громадян від безробіття.
- •6.Міжнародний досвід регулювання зайнятості.
- •Тема 9. Регулювання робочого часу і міри праці. План
- •Робочий час. Режим праці та відпочинку.
- •Сутність нормування праці та його значення.
- •Об’єкти нормування праці.
- •Основні позначення (індекси) затрат робочого часу
- •Норми затрат праці.
- •Методи встановлення норм.
- •Тема 10. Методи нормування і способи встановлення норм праці. План
- •Список використаних джерел
- •Роль і місце нормування праці в ринковій економіці.
- •Методи нормування праці і їх характеристика.
- •Фотографія робочого дня.
- •Хронометраж.
- •Фотохронометраж.
- •Тема 11. Методи нормування праці на механізовані польові роботи та проведення паспортизації полів. План
- •Список використаної літератури
- •1.Нормоутворюючі фактори та основні положення нормування механізованих польових робіт.
- •2. Методика нормування праці на механізованих польових роботах.
- •Поняття паспортизації полів, основні етапи паспортизації.
- •Тема 12.Методи розробки норм праці на роботи, пов`язані з обслуговуванням тварин. План
- •Список використаної літератури
- •1. Характеристика нормо утворюючих факторів у галузі.
- •2. Паспортизація тваринницьких приміщень.
- •3. Методика розрахунку норм праці у тваринництві.
- •4. Розрахунок чисельності працівників на тваринницьких комплексах.
- •Тема 13: Методи нормування праці працівників, зайнятих на обслуговуванні виробництва, виконанні допоміжних та інших роботах. План
- •1. Нормування навантажувально-розвантажувальних робіт.
- •2. Класифікація доріг.
- •2.Автомобільні дороги поділяються на дороги державного і місцевого значення.
- •3. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та регіональні.
- •3. Класифікація автомобілів і транспортних причепів за вантажопідйомністю.
- •4. Типові норми часу та виробітку.
- •Тема14. Витрати на персонал і заробітна плата. План
- •1. Вартість робочої сили та її структура.
- •2. Соціально-економічна суть заробітної плати.
- •3. Принципи і складові заробітної плати.
- •Тема 15. Тарифне нормування заробітної плати. План
- •Тарифна система та її призначення.
- •Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування.
- •Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної праці.
- •Тарифні ставки працівників.
- •Доплати і надбавки.
- •Удосконалення тарифної системи.
- •Тема 16. Продуктивність і ефективність праці. План
- •Сутність продуктивності та ефективності праці.
- •2. Показники вимірювання продуктивності праці.
- •3. Методи вимірювання продуктивності праці.
- •4. Поняття чинників та умов підвищення продуктивності праці.
- •5. Програми управління продуктивністю праці.
- •Тема 17. Планування, аналіз, звітність і аудит у сфері праці План
- •Список використаних джерел:
- •Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки.
- •Система трудових показників, їх взаємозв’язок.
- •Планування та аналіз продуктивності праці.
- •4. Планування та аналіз чисельності й складу персоналу підприємства.
- •Звітність і аудит у сфері праці, їх сутність і значення.
- •Тематика самостійної роботи
- •Термінологічний словник
- •«Економіка і нормування праці»
Тема 4. Регулювання організаційно-економічних відносин в організації. План
Суть організаційно-економічних відносин в організації.
Характеристика організаційної структури підприємства.
Об`єкти і суб’єкти управління персоналом.
Персонал організації як об`єкт управління, його структура.
Список використаних джерел:
Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість. – К., 2000.
Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. – К.: Основа, 2001.
Основи ринкової економіки / За ред. В. М. Петюха. – К.: Урожай, 2001.
Петюх В. М. Формування робочої сили в ринкових умовах. — К.: Знання, 2004.
Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість. – К., 2002.
Суть організаційно-економічних відносин в організації.
Ці відносини проміжні між техніко-економічними та виробничими відносинами (або відносинами економічної власності) і є організаційною формою розвитку продуктивних сил. Такі відносини можуть або сприяти розвиткові продуктивних сил, або гальмувати їх.
Організаційно-економічні відносини — відносини між людьми з приводу організації виробництва (у тому числі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання) матеріальних благ і послуг, вивчення ринку, обміну досвідом та ін.
Основними елементами організаційно-економічних відносин є менеджмент, маркетинг, обмін виробничим досвідом, організація різних систем заробітної плати, діяльності різних типів бірж (фондової, товарної, біржі робочої сили), організація банківської, бюджетної системи тощо.
В межах кожного елементу можна відокремити такі етапи:
прийняття рішень на основі збору та систематизації інформації;
перетворення рішення на різні форми команд та контроль за його виконанням;
аналіз ефективності прийнятих рішень та його коригування у майбутньому в разі необхідності.
Сферою організаційно-економічних відносин є відносини між людьми з приводу створення організації, формування її структури, системи управління тощо.
Господарський механізм — це складна за своїм соціально-економічним змістом економічна категорія. Соціально-економічну сутність господарського механізму можна зрозуміти, спираючись на науковий аналіз системи суспільно-економічних відносин загалом, а також їх підсистем: організаційно-економічних і техніко-виробничих (їх ще називають техніко-економічними) відносин.
Організаційно-економічні відносини виникають і розвиваються у процесі суспільного поділу праці. У їх складі розрізняють такі компоненти: конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між функціональними ланками суспільного поділу праці і відносини управління ними, а також ширше — відносини суспільного господарювання. Організаційно-економічні відносини становлять зміст категорії "господарський механізм".
Організаційно-економічні відносини є цілісною системою з різнорівневою внутрішньою структурою (будовою). Умовно у цій структурі можна виокремити три рівні. Перший глибинний рівень охоплює відносини господарювання, яким властиві найзагальніший характер і функціональне розташування навколо відносин власності. Другий поверхневий рівень охоплює конкретні форми функціонування організаційно-економічних відносин. Наприклад, комерційний розрахунок як економічна категорія — це відносини першого рівня. Комерційний розрахунок як система методів господарювання (комерційний розрахунок підприємств, цехів, бригад) є конкретним виразом (формою) функціонування комерційних (ринкових) відносин, які можна віднести до другого рівня. Конкретна реалізація організаційно-економічних відносин стосовно кожної держави — суб'єкта господарювання становить третій рівень.
Організаційно-економічні відносини органічно пов'язані з розвитком продуктивних сил, відображають процес суспільної праці. У цьому процесі, тобто під час впливу засобів праці на предмет праці, виникає (формується) система відносин людини до речі або між людьми безпосередньо у виробництві щодо технологічних процесів. Такі відносини називають організаційно-технологічними, організаційно-технічними, або техніко-виробничими (техніко-економічними). Окремі інші відносини тісно взаємодіють з організаційно-економічними відносинами, перебуваючи немов на межі між продуктивними силами і суспільно-виробничими відносинами.
Разом з тим неправомірно вважати, що господарський механізм є формою виразу насамперед техніко-виробничих відносин, або що техніко-економічні відносини і становлять головний зміст господарського механізму. Основний зміст механізму господарювання, його форм визначає система взаємодії техніко-економічних і організаційно-економічних відносин під впливом (прямим і опосередкованим) суспільних продуктивних сил. Цей діалектичний процес через певні суспільно-господарські форми відображає глибинну суть макроекономічної і мікроекономічної структури народногосподарського відтворювального процесу, способу виробництва (як способу праці з відносинами розпорядження і системою економічних інтересів), який визначає характер виробництва, його якісну визначеність. Це виявляється в організаційно-технічній взаємодії особистісного й матеріально-речових факторів суспільного виробництва, виробничо-технологічному рівні. Взаємодія рівня розвитку і характеру продуктивних сил з системою трудових відносин утворює спосіб праці. Рівень розвитку суспільних продуктивних сил, характер їх поступального руху формують зміст способу праці, а праця — його форми. Отже, поступальний розвиток продуктивних сил органічно пов'язаний з цілісною системою різних груп відносин, що існують у різних конкретних економічних формах, які відображають глибинну соціально-економічну сутність суспільного ладу.
До такої системи належать, зокрема, відносини власності, планомірності, пропорційності й збалансованості суспільного відтворення. Вони визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип, народногосподарську структуру відтворювального процесу. Суспільно-економічні відносини лежать в основі функціонування господарського механізму, визначають глибоке об'єктивне підґрунтя цього феномену. Разом з тим не можна на віру сприймати твердження про те, що вдосконалення господарського механізму відбувається у зв'язку лише з рухом техніко-економічних відносин, оскільки рух техніко-економічних відносин здійснюється не поза організаційно-економічними відносинами, а в органічному взаємозв'язку та взаємозалежності і взаємодії. Взаємодія цих процесів — рушій розвитку й удосконалення господарського механізму загалом, його складових на народногосподарському й регіональних рівнях.
У системі суспільно-економічних відносин відображаються дії та взаємодії економічних законів, що характеризують об'єктивний фундамент господарського механізму. Господарський механізм, його функціонування спрямовані на свідоме пізнання й ефективне використання системи економічних законів. Варто розрізняти механізм дії і механізм використання економічних законів. Дія і взаємодія системи економічних законів є первинним, наукове пізнання цього процесу — вторинним, а механізм їх використання — третинним етапом у народногосподарській відтворювальній діяльності. Звичайно, дія і взаємодія економічних законів — явище об'єктивне, а механізм їх використання — поєднання об'єктивного і суб'єктивного у людській життєдіяльності.
Наявність елементів суб'єктивності у використанні економічних законів пояснюється такими обставинами:
• спроби досягти так званої абсолютної точності у пізнанні законів — завдання практично нереальне. Економічні закони діють як пануючі тенденції, а тому їх використання у практиці господарювання було б не зовсім правильно зводити до абсолютного відображення об'єктивних вимог законів, системи закономірностей у господарюванні. Тут потрібні суб'єктивні, вольові коригування;
• пізнання економічних законів, механізмів їх дії та вияву визначається не лише їх сутнісним змістом, об'єктивною спрямованістю й формами суспільно-економічних відносин, а й соціально-економічними умовами використання законів, враховуючи конкретні можливості народногосподарського відтворювального процесу за наявних суспільних ресурсів і виходячи з потреб у суспільстві загалом (загальноекономічні, регіональні, індивідуальні потреби). Адаптація механізму використання законів у конкретних умовах господарської діяльності на її різних функціональних рівнях залежить від великої різноманітності об'єктивних і суб'єктивних чинників — рівня суспільної культури, освіти, науки, ступеня кваліфікації працівників, демографічної динаміки, міжнародних чинників, науково-технічних зрушень у національному й міжнародному масштабі.
Можливе використання механізму дії економічного закону (законів) лежить у площині досягнення такої моделі господарської діяльності, яка б у конкретних умовах суспільного відтворення життєдіяльності могла сприяти оптимальному одержанню корисного для суспільства результату — життєво необхідного для інтенсивного розвитку та вдосконалення суспільного виробництва відтворювання людської особистості — основного чинника цивілізаційного прогресу. Господарський механізм може принести очікуваний ефект, лише коли він враховує всю гаму економічних інтересів, уміло їх поєднує. Механізм господарювання охоплює і певну частину надбудови, а не лише базисні економічні відносини. У цьому зв'язку потрібно проаналізувати структуру господарського механізму.