29.Визначте основні тенденції розвитку танцю Давньої Греції.

Яке величезне місце в житті Греції займав танець – добре відомо; багато письменників античності присвятили йому багато сторінок і цілі трактати; незліченні зображення танцюючих у скульптурі й у вазовому живописі.Ритуальний початок, де танець мав глибинне духовне значення, починає поступово витіснятися чисто тілесним, розважальним..

Лукіан відносить танці до заняття як божественного, так і таємничого. Однак це зауваження можна віднести не до всіх видів грецьких танців, а тільки до ритуальних, культових, танців вільних громадянТанці не тільки входили до числа освітніх дисциплін, але їм охоче продовжували навчатися і дорослі люди, повноправні громадяни. Усі танці античності виповнювалися для глядачів, а не для задоволення пострибати і не для власної розваги. Деякою танцювальною технікою володіли всі громадяни грецької громади.Умовно класифікувати давньогрецькі танці можна по п'ятьох групах: войовничі танці – ритуальні й освітні; культові помірні – еммелія, танець покривал і танці каріатид, а також танці при народженні, весільні й похоронні; оргіастичні танці; танці суспільних свят й театральні; танці в побуті.Священні танці по переказах були перенесені в Грецію з Єгипту Орфеєм. Він побачив їх під час храмових свят єгиптян. В античному світі існували танцювальні обряди, що концентрували в собі все те, що виганялося з урочистого аполлонічного культу: екстаз, буйство жестів, перевага тіла над духом. Військові танці в Давній Греції відігравали велику роль у вихованні мужності, патріотизму, почуття боргу в юнацтва. Звичайно військові, пірричні танці виконували двоє. В руках у танцюючого були луки, стріли, щити, запалені смолоскипи, мечі, списи, дротики. У сюжетах героїчних танців, як правило, знаходили висвітлення міфи і перекази про героїв.Суспільно-побутові танці супроводжували сімейні й особисті торжества, міські і загальнодержавні свята. Розрізнялися танці домашні, міські, сільські. Вони були різноманітні за тематикою і композиційним малюнком, за складом виконавців. Саме суспільно-побутові танці дуже вплинули на виникнення сценічного танцю.

Сценічні танці Давньої Греції були частиною театральних вистав, причому кожному жанрові відповідали свої танці: для трагедії характерна еммелія, для комедії – кордак, для сатиричної драми – сикканіда.

Еммелія представляє собою дуже розміряний танець у повільних ритмах, на зразок хороводів і фарандол.

Танець покривал і танець каріатид більш оживлені. Каріатиди і є ті самі танцівниці, що вперше застосували у своїх танцях техніку танцювання на "пуантахАнтичні пуанти – це стійка на дуже високих напівпальцях, на кінцях пальців, але босоніж, без будь-якого спеціального взуття. Кордак – буйний, розгнузданий танець. Непристойний характер відзначався всіма письменниками античностіКубики. Давньогрецькі акробатичні танці нерозривно пов'язані з крито-мікенською культурою.Мина міма. Характерні риси віртуозного танцю мімів: техніка побудована на виворотності ніг;

29.Музичний жанр (фр. genre — рід, вид, тип, манера) — багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо). Поняття музичного жанру відображає основну проблему музикознавства і музичної естетики — взаємозв'язок між позамузичними факторами творчості з її суто музичними характеристиками. Музичний жанр є одним із найважливіших засобів художнього ототожнення.

Музичний стиль - сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку.

Класифікація жанрів Існують різні способи класифікації музичних жанрів. Наприклад:  за умовами побутування і виконання розрізняють жанри народної, розважальної музики, камерної, симфонічної, хорової та театральної музики.

за «жанровим змістом» розрізняють культові та обрядові, масово-побутові, концертні та театральні жанри. 

досить популярною є класифікація жанрів за умовами виникнення і побутування на первинні та вторинні, а в останні роки має сенс говорити і про  третинні жанри:

Первинні безпосередньо пов'язані з умовами їхнього побутування = вони виникли в умовах синкретичної форми побутування музики.  Вторинні жанри формувалися в умовах концертного виконавства, музика стає естетичним феноменом і на перший план виходять семантичні функції.  Третинні жанри виникають в умовах поширення звукозапису і, відповідно, шизофонічної форми побутування музики (див. шизофонія). На перший план тут виходять архітектонічні функції і нерідко виникає плутанина із поняттям стилю.

28. В китайском порту разгружают советский корабль. В расположенном поблизости ресторане собираются европейцы посмотреть на знаменитую актрису Тао Хоа. К ресторану подходит Ли Шанфу. Надсмотрщик бьет его, за товарища вступаются другие, является полиция. Кули просят защиты у советских моряков. Начальник порта советует применить силу, но капитан приказывает матросам помочь в разгрузке.Веселятся отдохнувшие кули, а с ними моряки с разных кораблей — японцы, негры, малайцы, американцы. Советские матросы присоединяются к общему веселью.

В курильню опиума приходит начальник порта. Он предлагает Ли Шанфу заманить в притон и убить советского капитана. Капитан гуляет по набережной с матросами. Тао Хоа приглашает его в курильню, не видя в этом ничего дурного. Ли Шанфу бьет девушку, рассчитывая, что капитан за нее заступится. Капитан отшвыривает Ли Шанфу, его сообщники кидаются на него с ножами, но Тао Хоа успевает загородить его собою, а капитан свистом вызывает своих матросов. Преступники расходятся, старый актер-китаец успокаивает Тао Хоа. Они курят опиум и засыпают.

Тао Хоа снится, что она погружается в воду, ей грезится старинный храм Будды. С пьедесталов сходят богини и танцуют, появляется шествие верующих, которые несут огромное изображение дракона. Тао Хоа принимает участие в шествии. Начинается воинственная пляска мужчин. Постепенно все темнеет. Второй сон Тао Хоа — край, где все счастливы, где живут феи в лунных чертогах у яшмовых озер. Тао Хоа путь к этому краю преграждают птицы-фениксы.

Преодолев препятствия, Тао Хоа оказывается в чудесном саду, где боги и богини окружены цветами, бабочками, кузнечиками. Цветущие маки и лотосы превращаются в прекрасных девушек, но фениксы настигают Тао Хоа. Лишь маки заступаются за нее, все другие цветы — на стороне фениксов. Фантастические образы окружают Тао Хоа, ей кажется, что она летит в пропасть.

Вечер в доме начальника порта. Дамы и кавалеры танцуют европейские танцы. На огромном блюде вносят Тао Хоа, приглашенную для увеселения гостей. Китайский театр показывает свое представление. Ли Шанфу приказывает Тао Хоа поднести капитану отравленный чай. Девушку раздирают противоречия между привычным послушанием и вспыхнувшей любовью к капитану. В зал входят советские моряки. Капитан приветствует Тао Хоа, она умоляет его покинуть дом. Начинаются приготовления к чайной церемонии. Капитану как почетному гостю чай должна поднести знаменитая танцовщица. Тао Хоа танцует перед капитаном, то протягивая ему чашку, то отдергивая, пытаясь оттянуть страшную минуту. Наконец, она передает капитану чашку, но когда он подносит ее к губам, выбивает из рук. Разъяренный Ли Шанфу стреляет в капитана, но промахивается.

В доме появляются китайские партизаны. Тао Хоа, поднявшаяся на балюстраду, видит, как советский корабль снимается с якоря и уходит. В этот момент Ли Шанфу смертельно ранит ее выстрелом из револьвера. Заговорщики убегают. Партизаны кладут Тао Хоа на носилки, прикрытые красным знаменем. Дети окружают носилки, очнувшаяся Тао Хоа отдает им цветок, подаренный капитаном. В небе загорается огромный красный мак. К нему идет китайская беднота, освобожденная партизанами от власти европейцев. На носилки с умершей Тао Хоа сыплются лепестки маков.