30. Проаналізуйте основні теорії походження танцю

У танці перенароджується і перевтілюється саме тіло.

Музично-танцювальна активність була властива далекому палеоантропу (знахідки 25-35-вікової давнини).

Перші тотемні танці мисливці виконували з не меншою енергією, ніж у процесі полювання.

Зовнішні засоби (жест, міміка, колір, звук, заклинання, тотемний символ) змушували організм танцювати і рухатися у визначеному ритмі. Музично-ритмічні малюнки ударних стали основою поліритмії.

У контексті становлення хореографічного канону важливим є феномен фольклору, "автентичної" хореографії. Специфічна риса – "автокомунікативний" ситуативно-замкнутий тип творчості: умови чітко розмежовані, середовище закрите, стійке, принципово незмінне та консервативне, а танець, навпаки, – багатозначний і різноманітний.

Фольклорні танці можна розділити на стихійно-імітаційні і орнаменталістські, консервативні.

"Орнаменталістські танці" – це стійкі мотиви і символи, що не підлягають свавіллю випадковості, історії або окремої людини. Їхній зміст виходить з архетипної реальності ,не позначаючи слідів генезису. Танець – власне людський рух – часто виступає пластичним посередником між різними мистецтвами.

30.Михайло Фокін – реформатор хореографічного мистецтва. Балети на музику і. Стравинського

В 1905 г. дебютировал в качестве балетмейстера, в 1910 г. стал хореографом Мариинского театра.  Фокин сделал самостоятельным жанром бессюжетный балет, создавая его средствами как классического танца («Шопениана»), так и характерного («Арагонская хота»).  В 1901 - 1910 г.г. преподавал в Петербургском театральном училище.  В 1909 - 1912 и 1914 г.г. был художественным руководителем, балетмейстером и танцовщиком Русских сезонов и Русского балета С. Дягилева.  Помимо упомянутых выше, Фокин создал балеты «Умирающий лебедь», «Шехерезада», «Петрушка», «Половецкие пляски», «Золотой петушок», «Эрос», «Видение розы» и др.  Преодолевая балетные традиции, Фокин стремился уйти от принятого балетного костюма, стереотипной жестикуляции и рутинного построения балетных номеров. В балетной технике он видел не цель, а средство выражения и, используя выразительную музыку, создавал единство слухового и зрительного рядов. Фокин представил соответствующий его принципам сценарий по роману Лонга Дафнис и Хлоя в дирекцию Императорских театров, но предложенная им реформа не встретила поддержки. Первые постановки Фокина – балет Ацис и Галатея (музыка А.В.Кадлеца, 1905) и Сон в летнюю ночь (на музыку Ф.Мендельсона, 1906). Затем последовали Виноградная лоза (музыка А.Г.Рубинштейна, 1906) и Умирающий лебедь (1907), впоследствии принесшие хореографу мировую славу, Он поставил более 70 балетов, преимущественно в лучших театрах Европы и Америки – от петербургского Мариинского театра до «Балле тиэтр» в Нью-Йорке. Основные российские работы Фокина – Шопениана (более известная за пределами России под названием Сильфиды), Карнавал и Павильон Армиды. Среди постановок для «Русских сезонов» – Жар-Птица и Петрушка И.Ф.Стравинского и Видение розы на музыку К.-М.Вебера.  Перу Фокина принадлежат книга воспоминаний «Против течения» и ряд статей о балете.  Умер в Нью-Йорке в 1942 г.

 

30.Музика як мистецтво, характерні особливості. Взаємозв’язок з іншими видами мистецтва.Музика -- вид мистецтва, який, відтворюючи дійсність, впливає на людину завдяки звуковим комплексам, що побудовані особливим чином..З давнини використовується цілющість музики не тільки для духовного здоров'я, але й для фізичного, у тому числі й психічного. Ще Піфагор застосував музику для лікування людей.Вона має багаторівневу структуру. Звучання її форм та сенсів важко перекласти на іншу мову, наприклад передати словом. Музику відрізняє динамічний характер звукового потоку, тобто музичний образ розвивається у часі.Основою музичного твору є почуття, емоції; зміст створюється завдяки пульсації ритму, мелодії тощо.Головним виражальним засобом музики є звук. Сучасна музика багатоголоса. Розрізняють гомофоно-гармонійну музику, що супроводжується акордами, які знаходяться з нею у гармонійній єдності, гетерофонію, де наспів ніби обростає сусідніми тонами та новими мотивами, що гуртуються навколо головного, та поліфонію, де розвивається декілька мелодій, які мають рівноцінне значення (наприклад творчість Баха).

Музику розділяють на інструментальну та вокальну.Однак музична практика має багато різновидів музичних жанрів та форм. Серед них:· хорал (лат. cantuschoralis -- хоровий спів) -меса (франц. messe -- літургія) -- хоровий твір;· ораторія (італ. oratorio від лат. оrо -- молю) -- хоровий твір для співаків-солістів· кантата (італ. cantata -- співаю) -- хоровий твір, за змістом менший, ніж ораторія. сюїта (франц. suite, буквально -- послідовність, ряд) -- спочатку -- танцювальна музика у концерті; пізніше -- самостійний інструментальний твір, що складається з декількох п'єс танцювального характеру;· фуга (італ. fuga -- біг) -- музична форма з яскраво відтвореною ідеєю-темою, що відображається в іншій або інших темах, які повторюють головну, в іншій тональності або регістрі; музика фуги витікає з підпорядкуванні та опори цих виявів на одну музичну думку;· соната (італ. sonata -- звучати) -- інструментальний твір, який до XVI ст. був частиною релігійної музики; відокремившись, до XVIII ст. розвивався як камерний жанр· симфонія (грец. symphonia -- співзвуччя) -- сонатно-циклічна форма; бере початок від оперної увертюриопера (італ. opera, буквально -- праця, твір) -- бере своє начало у давньогрецькій хоревті.