15. Ринок досконалої конкуренції. Стратегія поведінки фірми за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.

Монополістична конкуренція – така ринкова структура, в якій відносно велика кількість невеликих фірм пропонує подібну, але не ідентичну продукцію.

Визначальними рисами монополістичної конкуренції є:

• Відносно велика кількість продавців. Їх менше, ніж в умовах досконалої конкуренції (не сотні або тисячі, а декілька десятків). А це обумовлює певне їх становище:

• кожна фірма має невелику частку ринку , тому фірми мають обмежений контроль над ринковою ціною;

• відсутність змов між фірмами відносно ціни і обсягів виробництва (їх обмеження дає збільшення прибутків);

• незалежність дій: в галузі нема відчуття їх взаємозалежності, кожна фірма визначає свою політику, не зважаючи на можливу реакцію конкурентів.

• Диференціація продукту. Внаслідок диференціації продукту економічне суперництво переважно набуває форми нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція ведеться за наступними напрямками:

• досягнення фізичних або якісних відмінностей самих виробів;

• відмінності в послугах та умовах, що супроводжують продаж товару;

• диференціація продукту за місцем його продажу та доступністю;

• створення уявних відмінностей продукту з допомогою реклами, торгових знаків, торгових марок, упаковки.

Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кількість фірм, виробники мають деякий контроль над цінами на свої продукти.

• Легке входження у галузь. Той факт, що в умовах монополістичної конкуренції виробники зазвичай є невеликими за розмірами фірмами і в абсолютному, і у відносному виразі, передбачає незначний позитивний ефект масштабу та невеликий обсяг потрібного капіталу.

По-перше, фірма за умов монополістичної конкуренції має менше суперників, ніж в умовах досконалої конкуренції.

По-друге, продукти цих конкурентів є близькими, але не досконалими замінниками.

Чим більша кількість конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більша еластичність кривої попиту, тим ближче монополістична конкуренція до чистої (досконалої) конкуренції.

2) Фірма максимізуватиме свої прибутки або мінімізуватиме свої збитки у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг виробництва, що відповідає точці перетину кривих граничних витрат і граничного доходу (мал. 6-1 а, б). У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або отримувати економічні прибутки, або зазнавати збитків.

3)У довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції переважна більшість фірм отримуватиме тільки нормальний прибуток або, іншими словами, досягатиме самоокупності.

16. Ринок чистої монополії. Оптимальна стратегія підприємства-монополіста. Монопольна влада.

Ринки, на яких продавці або покупці враховують свою здатність впливати на ринкову ціну, є ринками недосконалої конкуренції або неповністю конкурентними. Монополія є крайньою формою недосконалої конкуренції, тому після чистої конкуренції корисно розглядати чисту монополію, щоб порівнювати з нею інші типи ринкових структур (олігополію та монополістичну конкуренцію).

Монополія характеризується наявністю одного-єдиного продавця конкретного товару або виду послуг на ринку, а також неможливістю вступу на ринок інших фірм. Прикладом монополії може бути "Поларойд" (миттєве фото) або єдиний гастрономічний магазин у невеликому поселенні. Місцевий телефонний зв'язок і енергопостачання забезпечується монопольно, але ціни, що встановлюються цими продавцями, регулюються державними установами.

У реальному житті монополія - це завжди питання міри (влади над ринком). Справжній монополіст не має суперників, яких можна було б ідентифікувати.

Основні види монополії випливають з основних причин, з яких вони виникають, а саме:

1. Природна монополія.

2. Найважливіші ресурси.

3. Державні обмеження входу нових фірм у галузь.

Саме завдяки економії від масштабу виробництва багато галузей є природними монополіями, бо концентрація виробництва на цих ринках породжується конкуренцією та природними законами ринкової економіки.

Якщо виробництво будь-якого обсягу продукції однією фірмою обходиться дешевше, ніж його виробництво двома або більше фірмами, то галузь називають природною монополією. Отже, природна монополія є продуктом вільних ринкових цін.

Друга причина існування монополії - це ситуація, при якій одна фірма може володіти контролем над деякими рідкісними і надзвичайно важливими ресурсами або у вигляді сировини (наприклад, природний газ), або знань (патент, як у випадку із ксероксом).

Третя причина існування монополії - це державні обмеження надходження нових фірм у галузь. Прикладом цього може виступати надання державою виняткової ліцензії на певні види економічної діяльності одній фірмі, діяльність місцевої електричної компанії тощо.

Ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.