1. Технічний стан зрошувальних систем в Україні та шляхи його покращення

На Україні зрошувальні системи були побудовані на площі 2,5 млн.га. за останні 20 років площа зрошення зменшилася на 1 млн.га. зараз зрошення можна проводити на площі 700-800 тис.га.

Зменшення зрошувальних плош відбулось з різних причини, але основною з них є технічний стан зрошувальних систем.

Нормативний термін служби елементів зрошувальної системи становить 10-15 років. За відсутності постійного фінансування галузі суттєво погіршився технічний стан зрошувальних систем та екологічна ситуація на прилеглих землях.

Причинами зниження продуктивності зрошуваних площ стали: відсутність дощувальної техніки, руйнування внутрішньогосподарської мережі.

Шляхи поліпшення:

• Відновлення випуску ДМ «Фрегат»;

• Впровадження нової конструкції ДМ «Фрегат»;

• Застосування шланго-барабанних установок та закордонних ДМ;

• Застосування поверхневого поливу та закритої зрошувальної мережі.

Білет №7

Білет №8

Білет №9

1. Вибір місця для створення штучної водойми, яка накопичує місцевий стік

для зрошення. Визначення основних параметрів цієї водойми

Місцевий стік - створюється за рахунок весняних талих вод та зливних вод, що стікають з водомірних площ, в балки, яри, річки, озера, замкнуті пониження. Використання місцевого стоку для створення штучних водойм, вода з яких використовується для зрошення с/г культур або для с/г використання дозволяє вирішити дві проблеми: Дефіцигу прісних вод; не допустити чи зменшити розвиток процесів водної ерозії.

Штучні водойми з об’ємом до 2 млн. м³ називаються ставками, а більше 2 мли. м' - водосховищами (2 млн. м³= 1000^х 1000><2).

Для проектування ставків проводять топографічні, геологічні, гідрогеологічні та гідрологічні вишукування.

Топографічні вишукування дозволяють складати детальний план місцевості, на основі якого будується поздовжній профіль по осі ставка, та поперечний розріз місцевості (при необхіднос ті).

Гідрологічні - для визначення природного режиму водотоку (як правило, струмка чи малої річки), рівнів води в ньому, визначення водозбірної площі даного водотоку (якщо площа до 50км - це струмок; 50-2тис. км² - мала річка).

Геологічні та гідрогеологічні вишукування проводять для визначення геологічної будови місця майбутнього ставка, механічних та фільтраційних властивостей грунтів та режиму Грунтових вод на цій території.

На основі аналізу даних встановлюється місце розташування ставка та греблі. Ставок бажано розміщувати на мінімальній відстані до споживача. Створ греблі розміщують в самому низькому та вузькому місці природного пониження перпендикулярного до загального напрямку тальвегу вище населеного пункту. Під греблею та водосховищем мають залягати слабоводопроникні грунти. Під

греблею не повинно бути струмків, ярів, що розвиваються, зсуві ґрунту. Після вибору місця розташування греблі та ставка на основі даних топографічних вишукувань, користуючись топографічним планом місцевості (рис. 1) будують залежності 1¥=/(Н), Щщ(к) ( рис.2).

Послідовність розрахунку основних параметрів ставка:

1. встановлюють площу водозбору (вище греблі);

2. встановлюють об’єм весняного стоку для року 75% забезпеченості:

IV = 1000 • к • Р = Ж

^уу 75% -іи'-'и П.75 І _в — ГУ _нпр де И₇₅- шар стоку року 75% забезпеченості, мм; - площа водозбору, км².

користуючись графіками 1¥=/(Н), Р=/(Ь) (рис.2), встановлюють відмітку НПР та площу дзеркала при НПР.

Білет №10