51. Новітня академічна наука України: досягнення, проблеми, перспективи.

Абсолютно ясно, що для гармонійного розвитку суспільства в ньому, відповідно з його потребами і можливостями, повинні бути оптимально розподілені зусилля. Всі сфери діяльності значущі, і не потрібно забувати того, що наука лише одна з них. Тільки в гармонійному розвитку з усіма іншими сферами життя вона може ефективно існувати.

Разом з тим, важко сказати, яка межа зайнятості наукою. У розвинених країнах у наукових та інженерних розробках зайнято сьогодні близько 0,3% населення.

Ми всі прекрасно розуміємо сьогодні, що науки про людину і суспільство, хоча і мають чималі досягнення, разом з тим суттєво поступаються за своїм розвитком природознавства.

Сьогодні, як ніколи раніше, людство відчуває величезний дефіцит знань про суспільство і людину. Їх недолік сьогодні не просто впливає на наше життя. Він все більшою мірою ставить під загрозу саме існування людства. Величезна міць, яку придбав людина завдяки розвитку техніки, не знаходиться в гармонії з нашим умінням раціонально розпорядитися нею.

Вивченню життя людини, її розвиток, поведінка, здоров'я, розкриття таємниць його психіки, розуміння закономірностей функціонування і розвитку суспільства, економіки, культури, глобальних проблем, безсумнівно, буде приділятися все більша увага.

Очевидно вже намітилося зараз колосальний розвиток інформаційних технологій: переробка, зберігання та передавання інформації.

Велику увагу буде приділено проблемам раціонального використання природних ресурсів, ефективного впливу на живі організми та управління біосферними процесами.

Безсумнівно, посилиться взаємодія наук, з'являться нові комплексні наукові дисципліни. Інтеграційні процеси в науці різко зростуть. Одним з перспективних напрямків у розвитку науки є технічне оснащення самої наукової діяльності. Автоматизація спостереження та експериментальної діяльності, обробки отриманих результатів, широке використання різного роду електронної обчислювальної та аудіовізуальної техніки для моделювання й аналізу досліджуваних процесів і явищ різко збільшать продуктивність і ефективність праці вченого. Радикально зміниться доступ до наукової інформації, різко розширяться можливості прямих контактів учених.

Істотно зросте технічна оснащеність вузів, посиляться їх зв'язку зі спеціальними лабораторіями. Повсюдно будуть вводитися інтенсивні методики навчання. Індивідуалізація навчального процесу буде займати домінуюче становище. Різко зростуть вимоги до викладача. Рутинна педагогічна робота буде передана в чому машинам. Відбудеться посилення фундаментальної підготовки. Спеціальна освіта органічно з'єднається з загальнокультурним. Учневі будуть надані широкі можливості для вибору індивідуальної траєкторії в його підготовці, в тому числі в предметах, що виходять за межі однієї спеціальності. Буде широко розвиватися безперервна освіта.

52. Етичні проблеми 21 сторіччя.

В останню чверть ХХ століття предметне коло етики науки визначилося як осмислення тих норм, які мають спрямовувати не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки, а й таких, що дозволяють або забороняють певне втручання науки в природу і людину.

На початку ХХІ ст. наука, як ніколи раніше, глибоко втручається в природу речей, в людську природу. Новітні комп’ютерні і біологічні технології стали основою творення людиною штучних біологічних систем, штучного світу людської життєдіяльності. Водночас глобальні проблеми сучасності визначають проблематичність самого подальшого існування людського роду. Філософського осмислення в цих умовах потребує не лише феномен життя, а й смерті.

Потрібні відповіді про міру дозволеного втручання людини, науки, технології в світ природи і культури, в свою власну природу. Зрозуміло, що відповіді про міру такого втручання є для людини життєвоважливими. Очевидно, що потрібно визначити ті етичні орієнтири, які дозволяють або забороняють людині, вченому конструювати світ у відповідності зі своїм проектом, так би мовити, за власним розсудом, спираючись на науку.

Отже, в дійсній, а не абстрактній науці, вчений, з одного боку, прагне істини. Тобто, зміст наукових знань має визначатися безпристрасним ставленням до об’єкту. З іншого боку, дослідник - людина, наукове знання - результат людської діяльності. Тому, пристрасть наукового пошуку, віра в свою правоту, захоплення своїми чи певними теоретичними міркуваннями тощо суттєво впливають на хід і результати наукового дослідження.

Таким чином, реальне наукове дослідження не може бути безпристрасним, але водночас воно має бути об’єктивним.

Зрозуміло, що потрапивши в сферу наукової діяльності молодий дослідник практичним чином має приєднатися і до наукового етосу. Але відкриває він його в тому мікросередовищі, в якому працює. І тому приєднання до етичних норм науки часто є дуже відносним, а, може, й проблематичним.

Отже, людина, що входить в сучасну науку, дослідницький процес, в якій часто стосується настільки складних речей, що пов’язаний з певним моральним вибором і моральною відповідальністю, повинна знати, що таке етика науки. Вивчення такого розділ має бути частиною знайомства з філософією і методологією науки. Можна передбачити таке зауваження, що строго кажучи, західна філософія науки не включає етичних проблем. Але це вірно лише частково. В свідомості світового наукового співтовариства утвердився статус етичних проблем науки як таких, що є результатом впливу науки на суспільство і природу.

Отже, персональна етика - це відповідальність за об’єктивність результату. Тобто - непорушне правило. Але лише ним не вичерпується етика науки.