34. Етика науки. Внутрішньонаукові й позанаукові критерії етичності вчених.

В останню чверть ХХ століття предметне коло етики науки визначилося як осмислення тих норм, які мають спрямовувати не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки, а й таких, що дозволяють або забороняють певне втручання науки в природу і людину.

Етичні проблеми були визначені як проблеми, що пов’язані з усвідомленням того, що на дослідницьку діяльність вченого впливають соціокультурні фактори, зокрема - моральні норми. Етичні проблеми виникають в реальному процесі наукового дослідження і стосуються результатів, які можуть вплинути на існування і розвиток людини, суспільства, культури, цивілізації. Останніми роками об’єктом етичних проблем вважають і біосферу в цілому - виникла екологічна етика. Етичні проблеми пов’язані з моральним вибором дослідника, вченого і передбачають відповідальність морального характеру - перед собою, науковим співтовариством, суспільством за той вплив, який спричинений його дослідженнями та їх результатами.

Персональна етика - це відповідальність за об’єктивність результату.

Однією з центральних етичних проблем сучасної науки є проблема відповідальності за наслідки втілення результатів науки. Пошук етичних засад ставлення людини до природи репрезентований розробкою екологічної етики. На початку 70-х років розділи з екологічної етики з’явились в курсах філософії в вищих навчальних закладах на Заході, а з середини 70-х екологічна етика була виокремлена як самостійна філософська дисципліна.

Етика - це філософська дисципліна, що вивчає явища моралі і моральності.

Основні норми науки як феномена духовної культури представлені в етиці науки - дисципліні, що вивчає моральні основи наукової діяльності. Основні етичні норми науки - безкорисливий пошук і відстоювання істини, прагнення збагатити науку новими результатами, сумлінне обгрунтування висунутих наукових положень, відкритість для обговорення питань та наукової критики, свобода наукової творчості, соціальна відповідальність вченого та ін. Взагалі дотримання етики науки має обернутися не сентиментальною оцінкою будь-яких фактів за принципом "добре-погано", а тим, щоб Homo sapiens (людина розумна) під впливом науково обгрунтованих ідей, згідно з параметрами розуму, став Homo moralis (людиною моральним).

Сучасне науковий і технологічний розвиток по-новому ставить питання про етику науки. До недавнього часу багато були переконані, що етика науки полягає в реалізації основних моральних норм як умов досягнення об'єктивності знання: неупередженості та добросовісності в теоретичному плані, високого професіоналізму, чистоти проведення експерименту. Вважалося, що наукові результати, отримані при дотриманні цих умов, неодмінно принесуть людям користь. В даний час стало ясно, що проходження тільки традиційним етичним нормам наукової діяльності не завжди веде до бажаної мети. Але це не означає, що вони відходять на другий план. Ні, ці норми, як і раніше домінують в дослідницькій діяльності. І справа не тільки в тому, що їх виконання є необхідною умовою збереження та розвитку науки як особливого виду соціальної діяльності. А ще й у тому, що тільки суворе дотримання таких етичних норм, як неупередженість, добросовісність і т. п., буде сприяти підвищенню ефективності наукових досліджень, проведених в тому числі і в хорошій морально-психологічній атмосфері, що складається при цьому.