Органічна хімія (частина перша)

Волощук О.В. – викладач хімії І категорії Черкаського професійного ліцею переробної промисловості

Органічна хімія

Частина перша посібника розроблена згідно з чинною програмою 9 класу з органічної хімії. Включено сучасну термінологію хімічних елементів, простих і складних речовин, розглянуто будову молекул вуглеводнів, а також включені питання явища ізомерії та розв’язування задач.

Розрахований на учнів 9 класів загальноосвітніх шкіл.

Черкаси

ЧВПУ

2012

§1. Поняття про органічні сполуки. Спільні та відмінні ознаки неорганічних та органічних речовин Коротка історія виникнення органічної хімії

Витоки органічної хімії, подібно до інших наук, лежить у практичній діяльності людини. Практичне значення органічних речовин на всіх етапах людського суспільства було надзвичайно великим.

Органічні речовини є їжею для людини, служать для виготовлення взуття й одягу, застосовуються для опалення та освітлення, часто є матеріалом для будівництва житла та виготовлення засобів праці. Ще в давнину до вжитку людини увійшли жири й олії, що виготовлялися з насіння рослин, цукор (у вигляді меду), різноманітні смоли й воски, барвники, які одержувалися з рослин або тварин (пурпур – з молюсків, кошеніль – із кошенільних комах, духмяні речовини – з рослин або викопних смол).

З давніх-давен людині відомо вино, що утворюється внаслідок бродіння цукрових соків рослин, та оцет, який є результатом скисання вина. Обробкою жирів рослинним попелом добували мило.

Значного поширення набули також різні лікувальні рослини й виготовлені з них відвари й настоянки.

Органічна хімія, як наука виникає на початку ХІХ ст. (1806-1807 р.р.). Вперше термін «органічна хімія» з’явився у 1808 році у «Підручнику хімії» І. Берцеліуса.

На початку ХІХ ст. всі відомі хімічні речовини поділяли за походженням на дві групи: мінеральні або неорганічні та речовини органічні. Більшість вчених того часу вважали, що органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах за допомогою «життєвої сили». Такі ідеалістичні погляди вчених називались віталістичними (від лат. vita – життя).

Великий поштовх поглядам віталістів наніс німецький хімік Ф. Велер. Він вперше одержав органічні речовини із неорганічних: у 1824 році – щавелеву кислоту, а у 1828 році – сечовину. Щавелева кислота зустрічається в рослинах, а сечовина утворюється в організмі людини і тварин.

Подальші органічні синтези (у 1845 році німецький вчений А.В. Кольбе штучним шляхом одержав оцтову кислоту, у 1854 році французький вчений М. Бертло синтезував жир, а у 1861 році російський вчений О.М. Бутлеров одержав цукристу речовину) повністю спростували твердження віталістів про те, що органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах. Раціональне вчення віталістів зазнало повну поразку.

З часом було розроблено безліч способів добування органічних речовин шляхом синтезу, в тому числі з неорганічних речовин. Але назва «органічні сполуки» збереглася, і галузь хімічної науки, яка вивчає сполуки Карбону, традиційно називається органічною хімією.

Органічна хімія – це розділ хімічної науки, в якому вивчаються сполуки карбону та їх перетворення.

До складу органічних сполук входять: Карбон (С), Гідроген (Н), Оксиген (О), Нітроген (N), Сульфур (S), Фосфор (P) та інші елементи, які називаються органогенні елементи.

Органічні речовини можна поділити на групи:

О рганічні речовини

одержані з природних речовин: нафта, природний газ, вугілля, деревина, цукор, крохмаль, натуральний каучук, бавовна, льон та інші речовини

виготовлені синтетично: пластмаси, синтетичний каучук, хімічні засоби захисту рослин, лікарські препарати, барвники, мило, миючі засоби тощо