Розділ 2. Методидичне забезпечення подолання та профілактики дитячих страхів та фобій.

1. Методики роботи з дичячими фобіями.

У психотерапії є безліч методик зняття страхів, але ми зупинимося найбільш ефективних і найпростіших.

Малювання страху

Невротична дитина повинна зобразити свій острах на папері. Це завдання виконується протягом всього двох тижнів. На повторному занятті дитині пропонують подумати і зобразити на звороті цього ж аркуша, як дитина вже не боїться даного страху. Отже несвідомий страх виводиться до рівня свідомості, і, розмірковуючи над своїм страхом, дитина самовиліковується.

Трапляється, коли відмовлялися малювати на звороті аркуша. Водночас кажуть, що страх дуже сильний і не знають, що потрібно зробити, щоб його позбутися. У разі психолог у присутності дитини може аркуш із зображенням страху спалити його з словами: «Ось бачиш, від лютого чудовиська залишилася маленька купка попелу, і тепер її здуємо і переляк випарується». Цей дещо містичний прийом дбає про рідкість безвідмовно, може бути використовувати кілька разів до необхідного ефекту.

Твір оповідання на задану тему страху

І тут завдання психолога — наблизити дитину до реальності, щоб вона усвідомила абсурдність свого страху. Здійснюється це через введення у розповідь елементів гумору.

«У моїй практиці (М.Кузьмина, психолог) була пацієнтка Христина восьми років, яка боялася ведмідя. За словами дівчинки, він міг вночі влізти у вікно другого поверхи і загризти її. У Христиною було порушено сон, апетит, виникли шкільні проблеми. Разом з Христиною ми малювали ведмедя на папері, а я паралельно розповідала їй щодо поведінки цієї тварини за умов дикої природи. На одному з занять я принесла репродукції з картин російських художників, що малювали ведмедів. Христина із задоволенням слухала, читала байки Крилова «Працьовитий ведмідь», вірш «Клишоногий і лисиця». Дівчинка відзначила, що у всіх казках ведмідь представлено образі невдахи, милого дурня, якого трохи шкода.

Потім ми разом склали оповідання про те, як ведмідь вночі вирушив у побачення до ведмедиці і заблудився. Він спробував влізти в чуже вікно, але не зміг дотягнутися і звалився у сніговий замет, набивши велику гулю. Крістіна голосно сміялася, слухаючи цю історію та ще й не раз. Нині її вже більше не лякав великий, злий ведмідь. Прокинувшись уночі, вона згадувала цей жарт, посміхалася й засипала.

Використання гри, невеликих уявлень, та інсценівок

На заняттях в групах дітям пропонують скласти казку чи придумати страшну історію. Їх можна розпочати словами: «Жив-був...» чи «Якось...». Діти з неврозом страху, зазвичай, придумують історії із сумним кінцем. Завдання психолога у тому, щоб програти їх сюжети групи. Але наполягати у цьому непотрібно, дитина має запропонувати свій виступ щоб поставити. Потім автор розподіляє ролі й починається уявлення.

У групах дітей старшого віку можна використовувати сценки з реальному житті. Вони повинні бути невеликими й у формі діалогу. Один герой негативний, а інший — позитивний. У цьому діти можуть просто імпровізувати запропоновану психологом тему: «Вас зупинив міліціонер», «Ви чекаєте надворі приятеля, яке довго немає, і нарешті він з'являється», «Сварка з одним» тощо.