
- •5. Методи політичної науки
- •7. Структура та функції політичної системи, фактори її стабільності
- •9. Природа політичної влади, еволюція поняття та сучасні теорії політичної влади
- •11. Поняття держави в політологічній інтерпретації. Теорії виникнення держави, основні ознаки та функції держави
- •14. Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15. Поняття і типи політичного режиму
- •20. Походження і сутність політичних партій
- •21. Функції, структура й типологія політичних партій
- •24. Поняття виборчих систем та їх різновиди
- •25. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки
- •27. Поняття політичної еліти, її структура (класики елітології в.Паретто, г.Моска, р.Міхельс та сучасна теорія Дж.Хіглі та я.Пакульскі)
- •29. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства (концепція л.Демроза)
- •30. Типологія та стилі політичного лідерства
- •31. Поняття і структура політичної культури. Зміст та структура політичних орієнтацій
- •32. Типологія політичної культури
- •33. Поняття політичної соціалізації. Етапи та моделі політичної соціалізації
- •34. Поняття, типологія та функції політичних конфліктів. Конфліктологічні теорії
- •35. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •36. Політичний розвиток та політична модернізація
- •37. Структурні теорії переходу до демократії
- •38. Процедурні теорії переходу до демократії
27. Поняття політичної еліти, її структура (класики елітології в.Паретто, г.Моска, р.Міхельс та сучасна теорія Дж.Хіглі та я.Пакульскі)
Термін “еліта” у перекладі з французького означає “кращий", “вибраний”, "відбірнийЦим поняттям позначають провідні верстви сус¬пільства, які здійснюють керівництво у певних галузях сус-пільного життя. Залежно від функцій, які виконує еліта у суспільстві, її поділяють на економічну, господарську, ду- ховно-інтелектуальну, політичну, військову, наукову, інформаційну, адміністративну тощо.
Політична еліта - це сукупність осіб, які виділяються з політичного середовища на основі більш вищого ступеня роз-витку окремих політичних якостей. Політична еліта скла-дається з правлячої еліти та контреліти (перебуває в опо¬зиції до правлячої верхівки).
Термін “еліта” введений на початку XX ст. французьким дослідником Ж. Сорелем та італійським ученим В. Парето. Ідеї поділу суспільства на “вищих” і “нищих”, “аристокра¬тію" та. “простолюдинів” знаходять своє обгрунтування у творчості Конфуція, Платона, Н. Макіавеллі, Т. Карлейля, Ф. Ніцше та ін. Наприкінці XIX - на початку XX ст.ст. з’яв¬ляються перші концепції еліт, авторами яких були В. Паре¬то, Г. Моска, Р. Міхельс.
Італійський політолог і соціолог Г. Моска у праці “Ос¬нови політичної науки" (1896) доводив неминучий поділ сус¬пільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Такий поділ, на його думку, є необхідною умовою існування цивілізації. Еліті властива організованість і цим пояснюється її влада над більшістю. Г. Моска виділяє два типи партійної верхів¬ки: “аристократична” (закрита) та
“демократична” (відкри¬та, допускає розширення своїх лав за рахунок вихідців із низів). Найважливішим критерієм входження в політичну еліту є організаторські здібності, а також матеріальна, мо¬ральна, інтелектуальна вищість за інших.
В. Парето поділив еліту на правлячу і иеправлячу (еліту духу). У правлячій еліті виділив два типи, які послідовно змінюють один одного: “леви” і “лиси”. "Левам” властивий консерватизм та силові методи управління; вони переважа¬ють в умовах стабільності суспільства. Нестабільність по¬літичної системи вимагає правління еліти "лисів ” - гнучких керівників, які є майстрами політичних комбінацій. В. Па-рето вважає, що панівна верхівка є однорідною, її члени об’єднані спільністю соціального походження та досвіду, для них притаманна енергійність, мужність, доброчесність.
Німецький дослідник Р. Міхельс поєднав проблеми ви¬никнення і функціонування політичних еліт з діяльністю політичних партій, керованих меншістю. Він сформулював “залізний закон олігархіїзміст якого полягає у тому, що виникнення у ході суспільного прогресу складних органі¬заційних структур веде до формування еліти. Оскільки ке¬рівництво цими структурами не може здійснюватися усіма членами суспільства, то з суспільства виділяється політич¬на еліта, яка поступово виходить з-під контролю решти громадян і підпорядковує політику власним інтересам. Пе-ресічні члени суспільства недостатньо компетентні, па¬сивні, проявляють байдужість до повсякденного політичного життя.