61. Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.

У кінці 80-х було легалізовано заборонену комуністами в 1946 р.

Українську греко-католицьку церкву, визнаним лідером якої став Кардинал Любачівський.

Українська православна церква в процесі своєї розбудови виявилася розколотою на

- Українську автокефальну православну церкву,

- Укр. Правосл. Церкву Київського патріархату

- Московського патріархату.

Між ними, особливо між УАПЦ і УПЦ-КП та УПЦ-МП склалися напружені відносини. Разом з тим, серед віруючих і частини духовенства посилюється прагнення до створення єдиної православної церкви в Україні.

Серед населення поширюється вплив протестантизму, іудаїзму, ісламу.

Усього ж в Україні діє 105 релігійних об’єднань.

Держава спрямовує свої зусилля на те, щоб представники всіх конфесій були повноправними учасниками громадського життя.

61. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991-2012 рр.

Основні напрямки соціальної політики України після набуття незалежності Після набуття незалежності Україна опинилася у складній економічній ситуації, яка негативно вплинула на рівень життя і на соціальну структуру суспільства. Форсоване розшарування суспільства призвело до соціальної поляризації. Вже в 1992 р. за межею бідності опинилося майже 64 % населення. За цих обставин Президент Л. Кучма у жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію. Однак уже в квітні 1995 р. Президент Л. Кучма визнав за необхідне скоригувати реформи, бо реалізація нового соціально-економічного курсу виявила істотні недоліки запропонованої ліберально-монетаристської моделі. У жовтні 1997 р. Президент України Л. Кучма видав Указ "Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки" з метою створення конкретних механізмів реалізації принципів соціально орієнтованої економіки. Стратегічною метою соціальної політики на державному рівні було проголошено підвищення матеріального добробуту та поліпшення умов життя людей. На сучасному етапі до основних напрямків і пріоритетів соціальної політики входять такі напрямки соціальної політики: • розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею способів і форм самореалізації у сфері соціального буття, збагачення змісту й напрямків альтернативної діяльності у процесі соціального, суспільного розвитку;  • досягнення в суспільстві соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі сталих процесів соціальної структурованості, соціального миру та співробітництва, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків суспільства, так і суб'єктів соціального регулювання, ринкового господарства;  • утвердження в суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності, без здійснення якої неможливий повноцінний соціальний та економічний розвиток суспільства, свободи задоволення соціальних потреб та інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;  • формування в суспільстві нової соціальної культури, яка ґрунтувалася б на новій парадигмі базисних морально-етичних, соціальних цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, зокрема нового соціального світобачення, в органічній єдності із суспільною діяльністю з освоєння соціального буття, самореалізації соціального потенціалу людини, подолання суперечностей між усталеними, традиційними соціальними цінностями й новою системою соціальних цінностей.