19. Форми соціального партнерства

Одним із завдань соц партнерства є пошук компромісних рішень і розв'язання проблем мирним шляхом, узгодження особистих і колективних інтересів. Це завдання досягається за допомогою таких основних форм соц партнерства: 1)проведення сп консультацій щодо регулювання соц-трудових відносин; 2)ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод; 3)розгляд і вирішення розбіжностей, що можуть виникати між соц партнерами, та колективних трудових спорів; 4)участь працівників в управлінні організацією. Ці форми соц партнерства здійснюються на основі взаємної поваги і довіри соц партнерів, їх рівноправності, всеохоплюючого характеру соц партнерства, пріоритетності примирних методів і процедур у проведенні переговорів і консультацій, недопущення погіршення домовленостей, досягнутих на попередньому рівні соц договорів, обов'язковості виконання досягнутих домовленостей, відпові­дальності соціальних партнерів за виконання прийнятих ними рішень і досягнутих домовленостей. В У існує необхідність прийняття закону, який у комплексі визначив би понят­тя, засади, суб'єкти, види та форми соціального партнерства.

20. Поняття, сторони та зміст колективних угод

Колективні угоди є актами соц партнерства, зміст яких охоплює норми права, прийняті за домовленістю сторін. Колективні угоди містять положення, що є обов'язковими для роботодавців і їх об'єднань, представників найманих працівників і їх об'єднань, органів держ викон влади. Умови колектив угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, що їх підписали. Тому колектив угоди є нормативно-правовими договорами. Розрізняють колективні угоди: 1)ген угода, укладається на держ рівні; 2)галузеві угоди, укладаються на галузевому рівні; 3)регіональні угоди, укладаються на регіональному

(адмі- територіальному) рівні. Сторонами ген угоди є професійні спілки і роботодавці на під­приємствах яких зайнята більшість найманих працівників держави. Сторонами галузевої угоди є роботодавці і їх об'єднання, профспілки або об'єднання профспілок і ін представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди і реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами держ влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи ін уповноваженими найманими працівниками органами.

21. Поняття, сторони та зміст колективного договору

Колектив договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соц-ек відносин. Тому колектив договір є нормативно-правовим договором, що укладається на локал рівні з метою регулювання виробничих, трудових і соц-ек відносин і узгодження інтересів суб'єктів соц партнерства. До сторін колективного договору віднесено власника або уповноважений ним орган, з однієї сторони, і профспілкові організації, а у разі їх відсутності - представники, вільно обрані на заг зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Наймані працівники

беруть участь у колективно-договірному регулюванні через своїх представників. Ними можуть бути профспілкові організації, представники, обрані і уповноважені найманими працівниками. Держава визнає профспілкові організації повноважними представниками колективних інтересів найманих працівників, захисниками їх трудових і соц-ек прав у відносинах з роботодавцями. умови, що становлять зміст колектив договору, поділяються на 3 групи: інформативні, які містять норми здебільшого централізованого законодавства; зобов'язальні - це взаємні зобов'язання сторін; нормативні - це такі умови, в яких сторони на виробни­чому рівні встановлюють локальні норми права, що регулюють умови праці.