73. Щоденний і щотижневий відпочинок

Щоденний відпочинок як самостійний вид часу відпочинку спец закріплення в законодавстві не отримав. Він визначається, виходячи з тривалості роб дня - весь час поза межами роб часу протягом доби є часом щоденного відпочинку. До щоденного відпочинку включаються також і перерви між змінами. Тривалість такої перерви має бути не меншою подвій­ної тривалості часу роботи у попередній зміні разом з перервою для відпочинку і харчування. Вільні від роботи дні календарного тижня називають що­тижневим відпочинком. Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою 42 годин. До щотижневого відпочинку належать також і вихідні дні. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихід­них дні на тиждень, а при 6-денному - 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні визначається або законодавством, або ж графіком роботи п-ва і, як правило, надається разом із заг вихідним днем (субота або понеділок). Аналогічно надаються вихідні дні пра­цівникам на безперервно діючих п-вах. Тут вихідні дні на­даються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профкомом. Трудове законодавство забороняє залучати працівників до роботи у вихідні дні. Робота у вихідні дні компенсується за згодою сторін наданням ін дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

74. Порядок залученя працівників до роботи у святков і нероб дні

Законодавством про працю встановлені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнарод жіночий день, 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, 28 червня - День Конституції, 24 серпня - День незалежності. Неробочими днями є: 7 січня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця. За поданням релігійних громад ін (не-православних) кон­фесій, зареєстрованих в У, роботодавець надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протя­гом року

для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У святкові і нероб дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови, роботи, зумовлені необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у святкові дні компенсується оплатою в подвійному розмірі або наданням ін дня відпочинку. Коли святковий день припадає за календарем на один з вихідних днів, останній автоматично зміщується на наступ після святкового дня день. При цьому зберігаються гарантії для працівників на встановлену кількість вихідних і святкових днів у календарному році.

75. Поняття і види відпусток за трудовим законодавством

Відпусткою є встановлений законом або на його основі календарний період, протягом якого працівник вільний від виконання своїх труд обов'язків. Вона надається, як правило, за відпрацьований робочий рік, і при цьому зберігається місце роботи і у випадках, передбачених законом, заробітна плата. Роб рік обчислюється з дня укладення труд договору. Види відпусток: 1)щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; 2)додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творчі відпустки; 4) соц відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-р віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей; 5)відпустки без збереження заробітної плати. Право на відпустку мають громадяни У, які працюють за труд договором. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни і особи без громадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісництвом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи скороченого робочого часу. Відпустки обчислюються у календарних днях.