70. Спеціальні режими робочого часу та їх правове забезпечення

Спец режимами роб часу є: ненормований ро­б день; перервний роб час; гнучкий графік роботи; вахтовий метод організації роботи. Ненормований роб день встановлюється для окремих працівників у разі неможливості нормування часу їх труд процесу. У разі потреби ці працівники виконують роботу по­над нормальний роб час (ця робота не є надурочною). Виконувана робота визначається не лише тривалістю роб часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (наванта­ження). Ненормований роб день застосовується для керівників, спеціалістів і робітників, а саме: 1)осіб, праця яких не підда­ється обліку в часі; 2)осіб, роб час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості; 3)осіб, які розподіляють

роб час на свій розсуд. Гнучкий графік роботи передбачає право працівників самос­тійно регулювати час початку, закінчення та заг тривалість роб дня. Обов'язковою умовою застосування такого режиму роб часу є повне відпрацювання працівниками встановленої законом сумарної кількості роб годин протягом облікового періоду - роб дня, тижня тощо. Вахтовий метод організації роботи запроваджується для проведення робіт на тих виробничих об'єктах, які знаходяться на значному віддаленні від місця знаходження п-ва або місця постійного проживання працівника, за попередньої згоди профспілкового органу і працівника. До робіт на умовах вахтового методу забороняється залуча­ти осіб віком до 18р; вагітних жінок; жінок, які мають дітей до3р; жінок, які мають мед протипоказання до такого вид робіт

71. Поняття та види часу відпочинку за трудовим правом

Трудове законодавство не дає визначення поняття "час від­починку", таке визначення вироблено наукою трудового права. Оскільки законодавець протиставляє час відпочинку робочому часу, то тим самим весь час особи, що знаходиться в трудових відносинах, поза межами робочого часу вважається часом від­починку. У правознавчій літературі час відпочинку

визначається як час, протягом якого працівник вільний від виконання тру­дових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд. Основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня, щоденний відпочинок, вихідні дні, святкові і неробочі дні та щорічні відпустки.

72. Перерва протягом робочого дня

За чинним законодавством працівникам надається перерва для відпочинку і харчування. Вона не включається в робочий час, а тому працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. Закон передбачає, що така перерва для відпочинку і харчу­вання повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Початок перерви, її тривалість і час закінчення встановлю­ються безпосередньо на підприємстві у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Законодавством встановлено лише макси­мальну тривалість перерви - до 2 годин. Мінімум її визнача­ється самим підприємством. На практиці тривалість перерви коливається в межах від 30 хвилин до 1 години.

На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встано­вити не можна, працівникові повинна бути надана можливість для приймання їжі протягом робочого часу. У цьому випадку роботодавцем за погодженням з профкомом визначається пере­лік таких робіт, порядок і місце приймання їжі. Законодавством встановлені інші види перерв для праців­ників протягом робочого дня: для годування дитини віком до 1,5 р, для обігрівання - тим, хто в холодну пору року працює на відкритому повітрі або в закритих нетоплених при­міщеннях, перерви для відпочинку працівникам, які працюють на вантажно-розвантажувальних роботах, перерви на роботах зі шкідливими умовами праці. Вони не є часом відпочинку і надаються як компенсація за умови праці або ін призна­ченням і включаються до робочого часу.