52.Методика навчання учнів початкових класів контекстного мовлення. Види переказів і методика їх проведення.

Контекстне мовлення - зв'язне мовлення, зміст якого зрозумілий співрозмовнику на основі мовних засобів і не вимагає знання конкретної ситуації.

Воно повно описує ситуацію, зрозумілу за відсутності безпосереднього її сприймання, потребує розгорнутого, вичерпного, логічного викладу, нових граматичних форм, без яких не зрозумілі переказ творів, розповіді про цікавий випадок, опис предмета. За структурою контекстне мовлення наближається до писемного, важливою ознакою якого є довільність.

У своїх розповідях діти спираються на власний досвід, знання, крім реальних фактів, використовують і видумані сюжети, події.

Контекстне мовлення повністю не витісняє мовлення ситуативне. Дитина користується ним залежно від характеру і змісту спілкування. Ситуативне мовлення домінує у розповідях на теми із власного побуту, під час переказу з використанням картинок.

Під зв’язним мовленням у широкому плані слід розуміти одиницю мовлення, яка характеризується тим, що її складові мовні компоненти організовані за законами логіки і граматики, становлять єдине ціле у якому присутня думка мовця. У більш вузькому плані зв’язним, яке розчленовується на більш або менш значні частини.

Представниками зв’язного мовлення у поч. кл є перекази і твори.

Переказ - одна із складових усієї системи розвитку мовлення мол шк..

Переказ є підготовчою вправою до твору. Він сприяє засвоєнню учнями орфоепічних стилів, правописних та граматичних норм літерат.мови, сприяє ґрунтовнішому розумінню змісту, композицій та зображенню засобів прочитаних творів, розвитку логічного мислення.

Переказ являє собою вправу, яка поєднує і відтворення на аснові наслідування і творчість.

Переказ - вид роботи, який передбачає відтворення змісту висловлювання і складання тексту за готовим матеріалом. Значення переказів:

• виробляє навички виразно слухати й відтворювати почуте або прочитане;

• вчить розуміти й адекватно передавати чужі думки в усній і писемній формі;

• закладає основи якісного викладу власних думок.

Види переказів:

• за метою проведення (контрольні, навчальні);

• за наявністю творчих елементів (творчий, переказ-переклад);

• за обсягом (докладні, стислі, вибіркові);

• за формою мовлення (усний, письмовий);

• за наявністю додаткових завдань (граматичних, стилістичних];

• за типом мовлення (розповідь, опис, міркування).

Різноманітність видів переказів визначається різними дидактичними завданнями.

ВИДИ ПЕРЕКАЗІВ:

Докладний переказ – учні усвідомлюють і запам’ятовують до найдрібніших деталей зміст тексту для того, щоб передати його зі збереженням подробиць. Він збагачує і активізує словниковий запас школярів, формує вміння доречно використовувати виражальні засоби мови, виробляє правописні навички. Сприяє зосередження уваги, розвитку памяті й мислення.

План роботи над докладним переказом.

1.попередня бесіда, 2.читання вчителем тексту, 3.аналіз змісту тексту, 4.розгляд будови тексту, 5.складання плану, 6.словникова робота, 7.усне складання фрагментів тексту, 8.орфографічна робота, 9.запис у зошитах.

Стислий переказ – цілісне відтворення тексту, без подробиць і деталей, але із збереженням найголовнішого.

План підготовки до стислого переказу:

1.читання тексту учнями, 2.бесіда за змістом, 3.робота над словами, виражальними засобами, окремими реченнями, 4.коротка передача змісту, 5.складання плану, 6. Стислий переказ фрагментів за пунктами плану, 7.самостійне створення тексту переказу та його запис, 8.самоперевірка, завершення роботи.

НЕДОЛІК: скорочення, безперечно, збіднює художній текст, позбавляє його емоційності.

Вибірковий переказ вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відповідає конкретному запитанню, певній мікротемі. Може бути кількох видів: за запитанням чи завданням, переказ окремого епізоду, за ілюстрацією.

Учні читають або прослуховують текст. Учитель ставить запитання, складання плану, словникова й орфографічна робота.

Творчий перекази у яких не тільки відтворюється текст, а й уносяться певні зміни, доповнення. Завдання можуть бути різноманітні: перестановка частин матеріалу, зміни особи оповідача, введення описів природи, дійових осіб, придумування зачину або кінцівка.

Структура:

1.читання тексту, 2.бесіда за його змістом, 3.визначення творчих завдань, 4.складання плану творчого переказу, 5.усний переказ за складеним планом, 6.словникова робота, 7.орфографічна підготовка, 8. Самостійне записування творчого переказу, 9.перевірка виконаної роботи.