47. Види орфографічних вправ , їх значення у формуванні правописних навичок.

У формуванні орфографічних умінь і навичок важливе значення мають практичні вправи, виконання яких у шкільній практиці розпочинається одразу після пояснен­ня правил правопису. Мета етапу вправ — застосувати одержані знання в практичній діяльності учнів. Кінцевий результат — формування орфографічних навичок.

Однією з основних вимог, які ставляться до вправ, є їх систематичність.

На думку відомого методиста Г. М. Приступи, система­тичність вправ забезпечується:

а)диференційованим підходом до орфограм;

б)використанням для вправ дидактичного матеріалу, який найповніше відображає виучувану орфограму;

в)строгою послідовністю розумових операцій під час роботи над орфографічним матеріалом;

г)поступовим наростанням самостійності у виконанні вправ;

д)органічним зв'язком роботи над орфографією і розвит­ком мовлення учнів.

Орфографічна діяльність учнів повинна бути організо­вана відповідно до того рівня засвоєння правила, на якому в даний момент знаходиться учень, і тих особливостей, які відрізняють одне орфографічне правило від іншого. Від­повідно до цього в методиці загальноприйнятою є така послідовність вправ:

1. вправи, які готують повідомлення правила (підготов­чі вправи);

2. вправи розпізнавального етапу;

3) вправи на часткове застосування правила;

4) вправи на повне застосування правила.

Перший етап вправ добирається учителем як матеріал для спостереження, на основі його аналізу під керівництвом учителя діти приходять до висновку — правила правопису.

Розпізнавальний етап вправ — один з найскладніших. На цьому етапі учні мають виявити у сприйнятому на слух слові ті чи інші ознаки орфограми і співвіднести їх з прави­лом правопису. Щоб навчити школярів ставити питання про орфографічну форму слова і знаходити орфограми, перед написанням слів діти, за завданням учителя, мають говори­ти, чиє в слові орфограма, а якщо є, то яка.

Вправи на часткове застосування правила використо­вуються в основному під час вивчення правил складної ло­гічної структури, які потребують спеціального відпрацюван­ня кожної логічної ланки правила. Такими є правила-рекомендації, що охоплюють морфологічні написання. Напри­клад, під час вивчення ненаголошених е, и в корені учні повинні:

а)виявити у сприйнятих на слух словах не наголошені е, и;

б)співвіднести їх з будовою слова (коренем);

в)дібрати перевірне слово.

Кожен із зазначених етапів потребує спеціальних вправ. Це й будуть вправи на часткове застосування правила, які відображають процес поетапного формування орфографіч­ної навички.

На завершальному етапі її формування використову­ються вправи на повне застосування правила. Такими є вправи творчого характеру.Види вправ

Традиційно в методиці навчання орфографії визначають такі види вправ: 1. Списування. 2. Диктанти. 3. Перекази.

Списування — не механічне, а свідоме — один з найпоширеніших видів орфографічних вправ, спрямований на формування умінь запам'ятовувати графічні образи слів. Умовою свідомого списування е розуміння учнями змісту того, що вони списують.

Завдання цього виду вправ — навчити дітей списувати каліграфічне, грамотно, без виправлень. З цією метою вправи на списування застосовують уже в букварний період.

У практиці навчання розрізняють такі види списування:

1. списування з підкресленням букв, написання яких пояснюється вивченими правилами правопису;

2. вибіркове списування (у зв'язку з поставленими зав­даннями чи запитаннями);

3. списування із зміною форм слова;

4. списування з фонетико- чи граматико-орфографічними завданнями;

5)списування з дописуванням пропущених букв