
- •1.Наукові основи мвум. Основні принцип побудови початкового курсу мови. Удосконалення.
- •2. Сучасні методи та прийоми вивчення мови
- •3.Наукові основи навчання грамоти. Психологічні та лінгвістичні аспекти процесу навчання грамоти
- •Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. Внесок видатних педагогів. Аналіз підручників.
- •Історико – аналітичний аналіз методів навчання грамоти.
- •Періоди та етапи навчання грамоти за звуко аналітико-синтетичним методом, їх характеристика.
- •Прийоми звукового аналізу і синтезу. Методика проведення повнозвукового та звукобуквенного аналізу в поч.Школі.
- •Методика навчання грамоти. Псих-пед особливості процесу навчання письма. Система графічних вправ, методика їх проведення.
- •9.Розвиток мовлення і мислення під час навчання грамоти. Словниково-логічні вправи їх х-ка.
- •10.Методика роботи над реченням, формування вміння будувати зв’язні висловлювання
- •11.Методика класного читання як складова частина методики викладання. Основні завдання уроків читання.
- •12.Якості повноцінного читання, їх х-ка. Програмові вимоги до читання у кожному класі.
- •13.Свідомість читання. Прийоми що забезпечують усвідомлення прочитаного.
- •14.Швидкість читання. Зв'язок між темпами усного мовлення і темпом читання. Техніки читання молодших школярів.
- •15.Основні етапи роботи над художнім твором. Завдання кожного етапу.
- •16.Методика читання віршів. Прийоми заучування напамять віршів та уривків прози.
- •20. Особливості роботи над загадкою, прслівям та скоромовкою на уроках читання.
- •23.Завдання і організація позакласного читання в початкових класах. Етапи формування читацької самостійності школярів.
- •24.Форми керівництва позакласним читанням молодших школярів. Види уроків позакласного читання.
- •25. Історичний огляд становлення методики читання. Досягнення вчителів-практиків у формуванні навички читання.
- •26. Формування уявлень про мову і мовлення
- •28. Словникова робота у початкових класах, її основні напрями. Прийоми семантизації.
- •29. Методика ознайомлення молодших школярів з лексикологічними поняттями. Огляд методичної літератури з проблем лексикології.
- •30. Методика роботи над синонімами та антонімами. Види вправ з лексики та методика їх проведення.
- •31. Зміст та методика роботи над будовою слова. Значення роботи над вивченням морфемної будови слова. Огляд л-ри.
- •32.Методика розкриття понять, основа слова, суфікс, закінчення, префікс. Види вправ.Методика часткового та повного морфемного розбору
- •33, Методичні шляхи формування у молодших школярів поняття про лексико-граматичні розряди слів - частини мови.
- •34.Системна робота над іменниками в 1-4 класах. Розвиток лексики і граматики під час вивчення іменників.
- •35. Системна робота над вивченням прикметника. Методика опрацювання граматичних категорій.
- •36. Система роботи над дієсловом. Огляд л-ри.
- •37. Методика ознайомлення з займенником
- •38.Методика ознайомлення з числівником, з прислівником. Прийоми ознайомлення з частинами мови.
- •39. Методика ознайомлення з прикметником. Огляд періодики.
- •40. Методика формування граматичних понять.
- •41. Методика опрацювання елементів синтаксису. Ознайомлення з реченням і пунктуацією в період навчання грамоти.
- •1. Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •2. Формування поняття про речення
- •3. Робота над засвоєнням понять „основа речення”, „головні члени речення”
- •5. Робота над засвоєнням синтаксичного зв”язку між членами речення
- •6. Вивчення однорідних членів речення
- •7. Ознайомлення зі складним реченням
- •8. Види вправ із синтаксису й пунктуації
- •42. Система роботи над реченням. Принципи класифікації речень. Методика синтаксичного розбору.
- •43. Синтаксичні вправи в системі роботи з розвитку мовлення, їх характеристика.
- •44. Методика роботи над словосполученням. Види вправ на розвиток уміння виділяти словосполучення з речень. Огляд методичної літератури з проблем вивчення синтаксису.
- •45. Методика опрацювання орфографії. Історичний огляд.
- •46. Принципи укр.. Правопису. Огляд.
- •47. Види орфографічних вправ , їх значення у формуванні правописних навичок.
- •48. Умови формування орфографічних навичок,їх види та методика проведення.
- •49. Методика вивчення основ фонетики і графіки, зв’язок фонетики з орфоепією.
- •50.Основні напрями роботи з розвитку усного і писемного мовлення солодших школярів. Огляд методичної літератури з проблем роз витку мовлення.
- •51.Значення і завдання розвитку усного мовлення. Методика розвитку діалогічного та монологічного мовлення.
- •52.Методика навчання учнів початкових класів контекстного мовлення. Види переказів і методика їх проведення.
- •53. Методика підготовки до написання твору. Типи учнівських творів, їх тематика. Методика навчання писати твори.
- •54. Методика формування в молодших школярів елементарних уявлень про стилі українського мовлення. Види писемного ділового мовлення у податкових класах.
- •55. Типи, структура і методика уроків мови в початкових класах.
- •56. Вправи як засіб, що забезпечує глибше осмислення мовних знань. Види вправ та їх характеристика.
- •6. За рівнем самостійності а) колективні:
- •7. Цікаві вправи з граматики
37. Методика ознайомлення з займенником
Займенник е найбільш абстрагованою частиною мови. У свідомості дітей поняття про нього сформуватися не може. Через це в початкових класах вивчаються лише особові займенники.
Формування граматичного поняття про займенник починається в 4 і продовжується в старших класах.
Програмою 1—4 класів передбачено ознайомлення дітей із загальним поняттям про займенник, із значенням особових займенників, їх синтаксичною роллю. Поряд із цим програма орієнтує вчителя на вироблення в дітей умінь оперувати займенниками при складанні словосполучень і речень, а також на удосконалення текстів введенням займенників на місці лексичних повторів.
Вивчаючи займенник, учні мають засвоїти, що:
займенник, як і іменник та прикметник, є частиною мови;
займенники не називають тих, про кого або про що йде мова, а тільки вказують на них;
визначити за займенником назву певної особи чи предмета не можна, якщо раніше вона не була відома;
займенники змінюються за відмінками і числами, а займенники 3-ї особи ще й за родами;
займенники дають можливість усунути одноманітність тексту, викликану повторенням одних і тих самих повнозначних слів.
Починається формування поняття про займенник із ознайомленням учнів з однією з основних лексичних ознак цієї частини мови: вказує на предмет, не називаючи його.
Розширюючи уявлення школярів про особові займенники, учитель організовує спостереження за вживанням їх у різних текстах і вводить терміни «перша, друга, третя особи».
Свої знання про займенники учні закріплюють на спеціально дібраних учителем текстах чи вправах підручника. Школярі відшукують займенники, визначають їх особу і число, а у займенників 3-ї особи однини — ще й рід.Наступна робота по формуванню граматичного поняття «займенник» спрямовується на ознайомлення учнів із зміною особових займенників за відмінками, тобто з відмінюванням.
Внаслідок вивчення відмінювання особових займенників учні повинні знати, що:
займенники змінюються за відмінками;зміна займенників за відмінками служить для зв'язку їх з іншими словами;називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий ніколи не вживається без прийменників;решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них.
Засвоюючи відмінювання займенників за відмінками, учні повинні навчитися співвідносити форми непрямих відмінків займенників з формами називного. Школярі мають усвідомити, що форми мене, мені, мною чи тебе, тобі, тобою — це ті самі займенники я, ти, але змінені за відмінками.
У процесі подальшого опрацювання відмінювання займенників учням пропонується засвоїти порядок визначення відмінка займенника: 1) знаходжу в реченні слово, з яким зв'язаний займенник; 2) від цього слова до займенника ставлю питання; 3) за питанням визначаю відмінок займенника. Вивчення особових займенників не обмежується лише спеціально відведеними для цього уроками. Під час вивчення дієслова школярі ще раз повернуться до цього матеріалу, закріплять одержані знання про особові займенники.