Безпека вантажопідіймального обладнання

До вантажопідіймального обладнання належать: вантажопідіймальні пристрої та механізми (лебідки, домкрати, блоки), вантажопідіймальні крани (баштові, мостові, козлові, кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Безпека вантажопідіймального обладнання забезпечується їх проектуванням, виготовленням та експлуатацією відповідно до вимог нормативних документів. Найбільш відповідальними елементами вантажопідіймального обладнання є несівні органи (канати, ланцюги, гаки), які в процесі роботи зазнають найбільшого зносу та навантаження. Тому їх необхідно розраховувати з великим запасом міцності, який залежно від виду вантажопідіймального обладнання, його призначення, режиму роботи механізму приймається в межах від 3,5 до 13.

Коефіцієнт запасу міцності K несівного органа визначається за формулою:

K = Р/S, (3.4)

де Р — розривне зусилля несівного органа, Я;

S — найбільше статичне навантаження несівного органа, H. Вибір діаметра сталевого каната залежить від діаметра барабана чи блока, який він огинає і має велике значення для забезпечення зносостійкості каната. Така залежність визначається за формулою:

D = de, (3.5)

де D — діаметр барабана чи блока, mm;

d — діаметр каната, mm;

е — коефіцієнт, що залежить від виду обладнання та режиму роботи (е = 16—35).

Оскільки несучі органи є найбільш відповідальними елементами вантажо­підіймального обладнання, то за їх станом необхідно здійснювати постійний контроль.

Для створення безпечних умов роботи вантажопідіймального обладнання необхідно забезпечити надійне фіксування каната чи ланцюга на гаку і недопустити падіння вантажу. Це досягається застосуванням гаків із запобіжними пристроями (рис. 3.5, а). Для запобігання зісковзування каната чи ланцюга з блока і можливого його заклинювання, через обойму блока встановлюють розпірний штифт (рис. 3.5, б).

Рис. 3.5. Запобіжні пристрої вантажопідіймального обладнання:

а — гак із запобіжною скобою 1; б — блок з розпірним штифтом 1; в — храповий механізм: / — вал механізму; 2 — храпове колесо; 3 — собачка

Вантажопідіймальні пристрої та механізми. Для забезпечення безпеки вантажопідіймальні пристрої та механізми з ручним приводом повинні мати храповий пристрій (рис. 3.5, в), який запобігає падінню вантажу, при його підійманні. У гідравлічних домкратах для цього передбачено зворотний клапан. У диференційному блоці виконується пристрій, який забезпечує самогальмування вантажу на будь-якій висоті як при його підійманні, так і при опусканні. Таким пристроєм може слугувати черв'ячна передача або храповий механізм.

Лебідки з ручним приводом оснащуються безпечними ручками, які являють собою один конструктивний вузол, що складається з ручки, храпового механізму та гальма. При підійманні вантажу собачка, ковзаючи по зубах храпового колеса, не перешкоджає обертанню ручки. При припиненні руху собачка входить у зачеплення із зубом храпового колеса і вантаж фіксується на певній висоті. Для опускання вантажу необхідно відкинути собачку і за допомогою ручки диференційного стрічкового гальма відрегулювати швидкість опускання вантажу.

Електричні лебідки оснащені гальмівними колодками, які автоматично спрацьо­вують при вимкненні електродвигуна.

Вантажопідіймальні крани. Відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» перед пуском у роботу вантажопідіймальні крани підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці. Не підлягають реєстрації крани усіх типів з ручним приводом; крани пересувні (талі) або поворотні консольні вантажопідйомністю до 10 т включно, керування якими здійснюється з підлоги за допомогою кнопкового апарата та інші.

Для вантажопідіймальних кранів, що підлягають реєстрації, перед пуском у роботу, після ремонту, реконструкції, встановлення на новому місці необхідно отримати дозвіл у органах Держнаглядохоронпраці.

З метою перевірки відповідності вимогам безпеки вантажопідіймальні крани підлягають періодичному технічному опосвідченню: частковому — не рідше одного разу на рік; повному — не рідше одного разу на 3 роки. Повне технічне опосвідчення включає огляд, статичне та динамічне випробовування. При частковому опосвідченні випробовування не проводяться. Під час огляду перевіряють стан крану і його механізмів, металоконструкцій, блоків, сталевих канатів та їх кріплення, надійність встановлення крану, стан колії та її заземлення, відповідність маси противаги та балансу величинам, що вказані у паспорті крану. Крім того, перевіряють роботу електро­обладнання та механізмів крану, приладів та пристроїв безпеки, гальма, апаратів керування, сигналізації і т. п.

Статичне випробовування має на меті перевірити міцність і вантажну стійкість крану. При такому випробовуванні вантаж масою, що на 25% перевищує вантажо­підйомність крану піднімається на висоту 2—3 м і витримується 10 хвилин. Після цього вантаж опускається і перевіряється відсутність залишкової деформації, тріщин та інших пошкоджень.

Динамічне випробовування проводиться з метою перевірки працездатності механізмів та надійності гальмівних пристроїв. Результати технічного опосвідчення записуються у паспорт крану із зазначенням терміну наступного опосвідчення.

Наказом по підприємству призначається інженерно-технічний працівник, відповідальний за справний стан та безпечну експлуатацію вантажопідіймальних машин та механізмів.

В залежності від типу вантажопідіймальні крани повинні бути обладнані відповідними приладами та пристроями безпеки: кінцевими вимикачами, обмежувачем вантажопідйомності, протиугінними пристроями, блокуваннями, сигналізацією і т. п. Кінцеві вимикачі автоматично вимикають двигун, якщо гак або стріла підходять до верхнього крайнього положення. Вони також зупиняють механізми пересування кранів та вантажних візків перед тим, як вони підійдуть до упорів. Обмежувач вантажо­підйомності запобігає перевантаженню кранів; він автоматично вимикає механізм підіймання, якщо маса вантажу перевищує вантажопідйомність крану більше ніж на 10%. Протиугінні пристрої призначені для утримання від переміщення рейкового крану, що працює на відкритому повітрі внаслідок дії на нього вітру. Основним елементом протиугінних пристроїв є рейкові захоплювачі.

Вантажопідiймальнi механізми та допоміжні пристрої

Безпечна експлуатація вантажопідіймальних машин здійснюється відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01, НПАОП 0.00-1.02, НПАОП 0.00-1.36, НПАОП 0.00-5.03, НПАОП 0.00-5.04, НПАОП 0.00-5.05, НПАОП 0.00-5.06, НПАОП 0.00-5.07, НПАОП 0.00-5.18, НПАОП 0.00-5.19, НПАОП 0.00-5.20, НПАОП 45.25-7.01, ДСТУ 3150.

Загальні вимоги

Улаштування і безпечна експлуатація вантажопідiймальних механізмів і допоміжних пристроїв, включаючи крани-екскаватори, що оснащені гаком або електромагнiтом, вантажозахватні органи, вантажозахватні пристрої, тара для перенесення, і люльки для піднiмання людей, повинні відповідати вимогам “Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідiймальних кранів”. ДНАОП 0.00-1.03-93.

Відповідно до пп. 7.41, 7.44 і 7.47, ДНАОП 0.00-1.03-93, наказом по підприємству повинні бути призначені інженерно-технічні працівники, відповідальні за безпечну експлуатацію вантажопідiймальних машин, за утримання вантажопідiймальних машин у справному стані і відповідальні за безпечне проведення робіт по переміщенню вантажів кранами. IТП, відповідальні за безпечне проведення робіт по переміщуванню вантажів, повинні бути призначені в кожному цеху, на кожному будівельному майданчику, ділянці і в кожній робочій зміні.

Відповідно до вимог Правил Держгірпромнагляду власник підприємства зобов’язаний:

• розробити і видати на місця проведення робіт вантажопідiймальними машинами проекти проведення будівельних і монтажних робіт, технологічні карти складування вантажів та інші технологічні регламенти;

• ознайомити під розписку з ПВР і технологічними регламентами кранівників, IТП, стропальників і відповідальних за безпечне виконання робіт кранами;

• забезпечити стропальників випробуваними і промаркованими вантажозахватними пристроями і тарою відповідної вантажопідйомності;

• в кабіні крану, крім інструкції по безпеці праці кранівника, повинен бути вивішений список вантажів, що переміщаються кранами iз зазначенням їх маси і схеми стропування. Кранівникам і стропальникам, обслуговуючим стрілові крани, такий список повинен бути виданий на руки;

• забезпечити можливість випробування обмежувача вантажопідйомності вантажопідiймальних машин точно зваженим вантажем в терміни, встановлені заводом-виготовлювачем чи власником машини;

• опломбувати або закрити на замок двері охоронної панелі баштового крана, а також опломбувати релейний блок обмежувача вантажопідйомності стрілових самохідних кранів;

• забезпечити утримання кранового рейкового шляху у справному стані.

Перед початком роботи машиніст крана зобов’язаний переконатися в справності всіх механізмів і вузлів крана.

При виявленні під час огляду і випробувань крана несправностей, що перешкоджають безпечній роботі, машиніст зобов’язаний, не приступаючи до роботи, усунути несправності, а в разі неможливості зробити це своїми силами, доповісти про несправності особі, відповідальній за утримання вантажопідiймальних машин в справному стані.

Робота вантажопідiймальних машин по піднiманню і переміщенню вантажів повинна вестися відповідно до ПВР і технологічних карт під безпосереднім керівництвом сигнальника за встановленими сигналами.

Піднiмання вантажу, на який відсутня схема стропування, треба проводити в присутності і під керівництвом особи, відповідальної за безпечне ведення робiт по перемiщенню вантажiв кранами.

Пiднiмання вантажу, на який вiдсутня супровідна документацiя iз визначенням його маси, можна вести тiльки пiд керiвництвом осiб, вiдповiдальних за безпечне виконання робiт після встановлення ними маси вантажу.

Визначення маси вантажу шляхом пробного піднiмання його краном заборонено.

При виконаннi робіт по піднiманню і переміщенню вантажів вантажопідiймальними машинами, необхiдно дотримуватися вимог, що викладенi в п. 7.91 і 7.92 “Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідiймальних кранів”.

Піднiмання і переміщення вантажів кількома кранами дозволяється в окремих випадках. При цьому робота повинна виконуватися тiльки відповідно до проекту чи технологічної карти, які виключають перевантаження будь-якого з кранів і встановлюють номенклатуру необхідних вантажозахватних пристроїв, схеми стропування, послідовність операцій, положення вантажних канатів тощо під безпосереднім керівництвом особи, відповідальної за безпечне переміщення вантажів кранами.

Перед опусканням гака нижче звичайного (при піднiманнi-опусканнi вантажу з траншеї чи котловану) машиніст крана повинен заздалегідь переконатися шляхом опускання незавантаженого гака, що при нижньому положенні гака на барабані залишиться не менше 1,5 витка канату.

При піднiманнi вантажу, близького по масі до гранично допустимого для даного вильоту стріли, необхiдно спочатку підняти вантаж на висоту 100 мм і, лише переконавшись в стійкості крана і справності гальма, продовжувати піднiмання на потрібну висоту.

Машиністові крана забороняється:

• допускати до обв’язки або зачеплення вантажу випадкових осіб, що не мають посвідчення стропальника (зачіплювача), а також застосовувати немарковані вантажозахватні пристрої;

• опускати стрілу з вантажем, якщо це не передбачено технічною характеристикою крана;

• підіймати вантаж, маса якого перевищує вантажопідйомність крана для даного вильоту стріли.

Забороняється горизонтальне підтягування або перекочування вантажу за допомогою механізму піднiмання, якщо при цьому не зберігається прямовисне положення вантажного полiспасту. Заборонено використовувати для цих цілей механізми повороту і пересування крана.

Пневмоколісні та гусеничні крани

Стрілові самохідні крани повинні працювати на добре спланованому твердому грунті. Фактичний тиск на грунт не повинен перевищувати допустимого для даного типу грунту. При недостатньо надійних грунтах чи при надмірному їх зволоженні крани повинні працювати на настилі iз залізобетонних плит чи шпал (на сланях).

Не дозволяється встановлення кранів на свіжонасипаному, неутрамбованому грунті, а також на майданчику з уклоном, що перевищує зазначений в паспорті.

При роботі пересувного крана поблизу укосу насипу або виїмки (котловану) необхідно слідкувати за мінімально допустимими відстанями від виносної опори до бровки виїмки, які не можуть перевищувати зазначених в табл.

Таблиця

	Грунт (ненасипний)
Глибина виїмки	піщаний і гравійний	супіщаний	суглинистий	глинистий			лесовий сухий
	Відстань по горизонталі від підошви укосу до найближчої опори, м
1	1,50	1,25	1,00		1,00			1,00
2	3,00	2,40	2,00		1,50			2,00
3	4,00	3,60	3,25		1,75			2,50
4	5,00	4,40	4,00		3,00			3,00
5	6,00	5,30	4,75		3,50			3,50

 

При встановленні крана на робочому майданчику його необхідно загальмувати ручним гальмом і вжити заходів проти можливого неконтрольованого переміщення під дією вітру чи завдяки уклону місцевості.

При переміщенні піднятого вантажу шляхом пересування стрілового крана маса вантажу не повинна перевищувати зазначену в паспорті для такого випадку. При цьому напрям стріли повинен збігатися з напрямом руху, а вантаж треба підняти на висоту не менше 500 мм над перешкодами, що зустрічаються.

При необхідності використання для стрілового самохідного крана виносних опор його треба встановити на всі виносні опори, і під них мають бути підкладені міцні і стійкi підкладки.

В процесі роботи необхідно перiодично контролювати стан опор і у разі їх ослаблення відновлювати їх упирання в грунт.

Встановлення стрілового самохідного крана треба виконувати таким чином, щоб при роботі відстань між поворотною платформою крана при будь-якому його положенні і будівлями, штабелями вантажів та іншими предметами була не менше 1000 мм.

Кожного разу, починаючи роботу після введеня в дію крана на новому місці, необхідно переконатися в стійкостi крана, піднявши на висоту 100-200 мм найбільший для даної партії вантаж при відповідному вильотi стріли.

Крани щоглові

Для огляду і змащування верхнього вузла кріплення стріли до щогли крана, до неї повинні бути надійно прикріпленi сходи. Необхідно слідкувати, щоб перекладини сходів не були слизькими.

Всі роботи по змащуванню і ремонту блокового вузла на щоглі моторист повинен виконувати в монтажному поясі, пристебнутому страховим фалом за щоглу.

Дерев’яні щогли повинні мати п’ятикратний запас міцностi. При застосуванні щогл з двох чи трьох колод стики останніх необхідно розташовувати врозгін, а колоди єднати між собою скобами і хомутами.

В районі дії щоглового крана повинна бути встановлена захисна зона радіусом не менше 7 м (замiряючи від центру щогли), що має бути позначена сигнальними огорожами по ГОСТ 23407-78 “Ограждения инвентарные строительных площадок и участков производства строительно-монтажных работ. Технические условия”.

Забороняється проїзд, прохід і розташування людей в цій зоні під час опускання чи піднiмання вантажу.

Кабіна моториста, обслуговуючого лебідку щоглового крана, повинна бути розташована не ближче 7 м від щогли при висоті піднiмання вантажу до 20 м і не ближче 10 м при висоті піднiмання вантажу понад 20 м. Розміщення кабіни повинно забезпечувати мотористу видимість навантаження матеріалів внизу і розвантаження платформи нагорі.

При піднiманнi (опусканнi) вантажів поблизу фасаду будови, на якому є прорізи чи частини, що виступають, або поблизу зовнішнього риштування, треба зробити суцільну обшивку фасадної стіни чи риштування на всю висоту піднiмання і на ширину, відповідну найбільшим розмірам вантажу, що переміщається.

Для піднiмання дрібноштучних і котючих вантажів повинна використовуватися надійна тара з бортами.

Крани малої вантажопідйомності

Крани малої вантажопідйомності (до 1 т) треба встановлювати на рамі (підставі), міцно прикріпленої до конструкції споруди.

Закріплення крана необхiдно перевіряти на початку кожної зміни і перед роботою крана на кожній новій стоянці.

Після закріплення крана на новій стоянці треба виконати спробний підйом вантажу, відповідного граничній вантажопідйомності даного крана, на граничному вильоті стріли з поворотом на 360^о.

Експлуатація самохідних машин і причіпних агрегатів

Загальні вимоги

Причепи (напівпричепи) повинні використовуватися з тим тягачем, що вказаний в паспорті причепа.

При проведенні технічного огляду і кожний раз перед використанням причiп повинен пройти перевірку разом із тягачем на збереження причепом прямолінійного напряму руху (відсутність заносу).

Для зменшення наслідків дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП) на кожній дорожнiй машині необхідно зробити напис адресу найближчих ДАІ і медпунктів.

Машиністи тягача і причiпної машини повинні знати і виконувати систему взаємної сигналізації.

На початку руху з місця і при зупинці машиніст тягача зобов’язаний подати попереджувальний звуковий сигнал і, одержавши відповідний сигнал від машиніста причiпної машини, плавно почати (припинити) рух.

Попереджувальний звуковий сигнал необхідно подавати також при гальмуванні, зміні швидкості, поворотах і зупинках машини, а також при вмиканні і вимиканнi робочих органів машини.

Сигнал негайної зупинки необхідно подавати в разі загрози аварії чи нещасного випадку, а також:

• при виявленні несправності, поломці окремих вузлів тощо;

• при наявності перешкод, що не можна подолати;

• якщо між причiпною машиною і тягачем опиниться людина.

Під час роботи машин забороняється:

• знаходитися стороннім особам в зоні дії машини, а також на її площадцi управління, рамі, робочих органах, кожухах;

• сходити із площадки управління і входити на неї під час руху;

• відчiпляти причiпну машину до повної зупинки тягача;

• оглядати колеса і вилучати предмети, що застрягли між покришками під час руху.

Під час роботи машин з канатно-блоковим управлінням не можна допускати перегрівання гальм і фрикціонів лебідки.

У разі розривання каната барабан лебідки необхідно негайно вимкнути.

На будівельних машинах з канатно-блоковою системою управління забороняється:

• направляти рукою чи якими-небудь іншими предметами канат, що намотується на барабан лебідки;

• запасовувати канати на робочих органах машини, що знаходяться в робочому стані;

• доводити полiспасти до упирання;

• працювати із зношеними блоками і виколотими ребордами блоків;

• працювати з канатами, що підлягають вибракуванню.

Під час руху дорожнiх машин (за винятком машин на базі автомобільного шасі) на пiдйом і спуск треба уникати переключення передач. Забороняється рух і робота на укосах і косогорах із крутiстю більше допустимого кута для даного типу машини.

Рух дорожнiх машин на спусках необхiдно вести на першій передачі і при необхідності пригальмовувати.

При влаштуванні насипiв відстань від краю гусениці (колеса) до бровки земляного полотна повинна бути не меншою 1 м.

При роботі машин з ходовою частиною у вигляді здвоєних пневматичних коліс забороняється знаходитися позаду ведучих коліс машини.

Під час зупинки машини необхідно оглядати пневматичні колеса і вилучати предмети, що застрягли між покришками. Робота машин з шинами, що слабонакаченi або спущені, а також із зношеними покришками не допускається.

При роботі в нічний час самохiдні і причiпні агрегати повинні бути обладнані:

• лобовим і загальним освітленням, що забезпечує достатню видимість шляху, по якому переміщається машина чи агрегат, видимість фронту робіт і прилеглих до нього ділянок на відстані не менше 10 м;

• освітленням робочих органів і механізмів управління;

• заднiм сигнальним світлом;

• аварійним освітленням.

Екскаватори

Змінний машиніст зобов’язаний слідкувати за дотриманням вимог безпеки робітниками, які обслуговують екскаватор і транспортні засоби, що працюють з екскаватором в одній технологічній лінії. У разі виявлення порушень припиняти проведення робіт і поновлювати їх тільки після усунення порушень.

Забороняється перебування в кабіні екскаватора осіб, крім зайнятих безпосередньо роботою по управлінню і обслуговуванню механізмів екскаватора чи тих, що навчаються цьому.

На кожному екскаваторі треба мати на видному місці правила управління, схему пускового пристрою та електрообладнання, інструкцію по обслуговуванню агрегатів.

При пiдривних роботах екскаватор необхідно відводити не менше як на 50 м від місця вибуху.

Проведення земляних робіт екскаватором в зоні розміщення підземних комунiкацiй допускається тільки з письмового дозволу організації, що експлуатує комунiкацiї. До дозволу повинен бути прикладений план, де показано розміщення комунiкацій, складений на підставі робочих креслень.

До початку робіт необхідно встановити знаки, що вказують зони розміщення підземних комунікацій.

При наближенні до лінії підземних комунікацій роботу екскаватора треба вести під наглядом виконроба (майстра), а в охоронній зоні газопроводу чи електрокабелю — під наглядом робітників, які експлуатують ці комунікації.

У разі виявлення не зазначених в плані комунікацій, підземних споруд, вибухонебезпечних матеріалів і боєприпасів земляні роботи мають бути припинені до наступного дозволу на подальше проведення робіт.

Майданчик, на якому встановлюють екскаватор під час роботи, повинен бути рівним і горизонтальним.

Гусениці (колеса) екскаватора під час його роботи загальмовують, а колісні екскаватори ставлять на виносні опори (аутрiгери).

Забороняється підкладати під гусениці або котки гусениць колоди, камені та інші предмети для попередження зміщення екскаватора під час його роботи.

До початку роботи екскаватора необхідно перевірити надійність грунту. При роботі зворотної лопати і драглайна необхідно перевірити надійність укісу виїмки або траншеї проти обвалу під дією маси екскаватора. У разі необхідності укіс треба зміцнити.

При роботі на слабких грунтах екскаватор треба ставити на спеціальних дерев’яних щитах (сланях).

Шлях для пересування екскаватора повинен бути ретельно вирівняний та спланований. Щити можна перекладати за допомогою ковша екскаватора, для чого вони повинні бути оснащені спеціальним пристроєм для їх захвату.

Під час роботи екскаватора обслуговуючий його машиніст зобов’язаний уважно стежити за аутрiгерами, не допускаючи їх ослаблення.

Висота вибою, що розробляється екскаваторами, не повинна перевищувати: для прямої лопати — максимальної висоти копання ковша; залежно від категорії ґрунту допускається збільшення цієї висоти, але не більш як у 1,5 рази у порівнянні з найбільшою висотою копання і з обов’язковою умовою недопущення звисів (козирків).

Забороняється знаходитися людям на бровцi вибою в межах призми обвалення або поблизу його стінки знизу.

Одночасна робота екскаватора на двох уступах, розміщених один під другим, забороняється.

Необхідно постійно слідкувати за станом вибою, при виникненні небезпеки обвалення негайно відвести екскаватор в безпечне місце і повідомити про це виконавця робіт (виконроба, майстра).

Вилучені з розпушеної породи великі шматки породи необхідно розташовувати так, щоб вони не заважали у випадку необхідності швидкого відходу екскаватора з вибою.

Під час роботи екскаватора забороняється знаходитися в зоні роботи стріли. Небезпечна зона роботи екскаватора це коло, що описане радіусом, рівним довжині стріли плюс 5 м.

При експлуатації екскаваторів забороняється:

• змінювати виліт стріли при заповненому ковші або піднятому вантажі, за винятком лопат, що не мають напорного механізму;

• підтягувати за допомогою стріли вантаж, розміщений збоку;

• регулювати гальма при піднятому ковші;

• замінювати канат при перебуванні екскаватора біля підошви вибою;

• працювати із зношеним канатом;

• звалювати ковшом екскаватора козирки і звіси, що утворилися.

При експлуатації екскаватора необхідно дотримуватися таких вимог:

• очищати ківш, а також оглядати його і усувати несправності можна тільки з дозволу машиніста, при цьому необхідно переконатися, що ківш опущений і добре опирається в грунт;

• огляд і обслуговування основних вузлів допускається під час зупинки екскаватора з дозволу машиніста;

• під час руху одноковшового екскаватора його стрілу необхідно встановити тільки у напрямку ходу, а ківш підняти над землею на 500-700 мм. Забороняється пересування екскаватора iз завантаженим ковшом.

Під час перерви в роботі екскаватор необхідно відводити від краю траншеї на відстань не менше 2 м, а ківш опускати на грунт.

В процесі роботи екскаватора, обладнаного прямою чи зворотною лопатою, необхідно:

• при наповненнi ковша не допускати надмірного врізування його в грунт;

• поворот на вивантаження починати тільки після виходу ковша з грунту;

• при копаннi у важких грунтах не виводити рукоятку до крайньої межі;

• при піднiманні ковша як механічної лопати не допускати упирання блока ковша у блок стріли;

• при опусканні стріли чи ковша не допускати ударів їх по рамі чи гусениці, а також ударів ковша по грунту;

• слідкувати за правильною намоткою канатів на барабани лебідок, не допускаючи їх перехрещення на барабані;

• ні в якому випадку не направляти рукою канати, що намотуються.

При пробиванні екскаватором пiонерної траншеї необхідно стежити, щоб при повороті на розвантаження хвостова частина не чіпляла за бокову стінку вибою.

При роботі драглайна не можна допускати значних відхилень ковша від осі стріли.

Якщо у напрямку руху ковша при його заповненні зустрічається перешкода, її необхідно обминути шляхом піднiмання ковша, Забороняється долати перешкоду різким ривком ковша.

Бульдозери

Під час роботи бульдозерів всіх типів необхідно дотримуватися таких вимог:

• уважно слідкувати за ріжучою кромкою відвалу і при виявленні перешкод спиняти машину;

• не переміщувати грунт бульдозером на пiдйом чи спуск з кутом нахилу більше зазначеного в паспорті машини;

• при переміщенні грунту бульдозером на пiдйом не допускається врізування відвалу в грунт;

• скидаючи грунт під укіс, не виводити відвал за бровку укосу насипу (виїмки);

• не повертати бульдозер із завантаженим чи заглибленим відвалом;

• не працювати у глинястих грунтах в дощову погоду;

• не допускати переїзду бульдозера заднiм ходом з одного місця на інше із спущеним відвалом;

• при будь-якому припиненні роботи бульдозера відвал повинен бути опущений на землю.

При роботі на пересіченій місцевості чи перегоні бульдозера своїм ходом по необладнаній дорозі його швидкість не повинна бути більше швидкості, що досягається на першій чи другій передачах трактора.

Монтувати навісне устаткування на трактор і демонтувати його слід під керівництвом механіка.

Забороняється під час роботи двигуна знаходитися в просторі між трактором і рамою бульдозера, між трактором і відвалом або під трактором.

Підіймати важкі частини бульдозера необхідно тільки справними домкратами і талями. Забороняється застосовувати важелi й інші засоби, що не забезпечують необхідної стійкостi.

Регулювати механізми бульдозера повинні двоє працівників, з яких один знаходиться бiля механізму, який регулюють, а інший — біля органів управління. Особливу увагу необхідно приділяти безпеці, коли вмикаються муфти зчеплення та переміщуються важелі управління.

 Скрепери

Жорстке зчеплення причiпних скреперів з трактором повинно бути продубльоване канатним зчепленням. Причому довжина його повинна бути мінімальною, але достатньою, щоб не брати участь в роботі при справному жорсткому зчепленнi та зразу включитися в роботу при його розриві, не допускаючи натягнення гумових рукавів при гідравлічному управлінні.

При розриві жорсткого зчеплення тягач треба негайно зупинити. Працювати на гнучкому зчепленнi заборонено.

Робота скрепера із незашплiнтованим запобіжним шворнем забороняється.

Не допускається наближати причiпнi скрепери до укосу виємки на відстань меншу 500 мм і до укосу свіжонасипаного насипу на відстань менше 1000 мм.

Забороняється переміщати скрепер з грунтом на узвіз чи спуск з кутом нахилу більшим зазначеного в паспорті і розвантажувати скрепер, посуваючи його назад чи під укіс.

Очищати ківш скрепера від грунту, що налип, дозволяється лопатою чи скребком після повної зупинки трактора, очищати ківш руками чи ногами забороняється.

В процесі роботи забороняється сідати на скрепер або ставати на його раму. Тракторист повинен слідкувати за тим, щоб ніхто не заходив у простір між скрепером і трактором.

Якщо необхідно зупинити на деякий час агрегат, тракторист зобов’язаний зупинити двигун трактора.

Робота скреперів у мокрих глинястих грунтах чи в дощову погоду забороняється.

При переїздах ківш скрепера повинен бути піднятий над землею не менше ніж на 350 мм.

Транспортувати скрепер поза ділянкою роботи дозволяється тільки із розвантаженим насосом (лебідкою). Для чого ківш повинен бути додатково закріплений на рамі гаком або канатом.

В темний час доби скреперні роботи на косогорах не дозволяються.

Зарізати грунт скреперами можна тільки на прямолінійних ділянках. Не допускаються повороти скрепера з наповненим ковшем, але не піднятим над землею.

При роз’єднаннi скрепера і тягача передню частину скрепера необхідно підняти і надійно закріпити. При тривалому знаходженнi скрепера в такому положенні передню частину скрепера треба встановити на міцні опори (клiтi). Роз’єднання і з’єднання скрепера з тягачем роблять за допомогою вантажопідйомних засобів і під керівництвом механіка.

Грейдери і автогрейдери

Забороняється робота автогрейдера і грейдера на ділянках, де є великі камені і пеньки.

Розвертання автогрейдера або грейдера в кінці захватки, а також на крутих поворотах треба здійснювати на мінімальній швидкості.

Монтаж укісника і подовжувача, винесення ножа вбік для планування укосів, а також перестановку ножа повинні виконувати двоє робiтникiв.

Причiпний грейдер дозволяється транспортувати в зчепi з транспортним засобом зi швидкістю, що не перевищує 30 км/г. За наявностi мiсця для машинiста пiд час транспортування грейдера на ньому повинен знаходитись машинiст.

На свіжонасипаних насипах висотою понад 1,5 м робота допускається тільки під наглядом майстра. Відстань між бровкою полотна і колесами автогрейдера або гусеницями трактора повинна бути не менш як 1000 мм.

Під час роботи на грейдері-елеваторі необхідно дотримуватися таких вимог:

• не перевищувати кут нахилу 22^о відвального конвеєра до горизонту, а при сильному вітрі його треба відповідно зменшувати;

• перед збільшенням вильоту конвеєра і при роботі на місцевості з уклоном понад 8^о необхідно висунути праве заднє колесо до крайньої межі;

• при навантажуванні грунту на транспорт зазор між конвеєром і бортом повинен бути не менше 500 мм;

• вести роботу на швидкості, що відповідає другій передачі трактора;

• при транспортуванні грейдера-елеватора його конвеєр і плунжерну балку треба підняти до крайньої межі;

• при зміні кута нахилу конвеєра необхідно подати попереджаючий сигнал.

Для запобігання перекиданню грейдер-елеватора при його перевезенні по дорозі з великими поперечними уклону, а також при поворотах в кінцях захватки задню вiсь треба максимально розсунути, конвеєр підняти до крайньой межі та рух здійснювати на першій передачі.

Робота грейдер-елеватора забороняється:

• якщо несправний механізм для очищення стрічки;

• коли не працює звуковий сигнал;

• в дощову погоду без необхідного освітлення;

• в дощову погоду на піщаних грунтах;

• при поздовжнiх і поперечних уклонах планувальної територiї, що перевищують 12^о.

Автогрейдери повиннi бути обладнанi дзеркалом заднього виду.

Перед початком руху назад машинiст зобов’язаний подати звуковий сигнал.

Безпека праці при роботі з інструментом

Загальні вимоги

До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, які мають відповідні посвідчення на право роботи з цим інструментом.

Інструмент (ручний, електрифікований, а також пневматичний) повинен зберігатися в кладових. По закінченні робочої зміни інструмент необхідно здати на зберiгання відповідальній особі.

Конструкція механізованого інструменту повинна відповідати вимогам “Санітарних норм і правил при роботі з машинами та обладнанням, якi створюють локальну вібрацію, що передається на руки працюючих” ДНАОП 0.03-3.11-84.

Одночасно з інструментом робітникам повинні видаватися відповідні засоби індивідуального захисту. Забороняється видавати з кладової зламаний і неперевірений інструмент.

Застосування механізованого інструменту допускається лише за призначенням, відповідно до паспорту заводу-виготовлювача і інструкції по експлуатації.

Власник підприємства зобов’язаний здійснювати систематичний нагляд за справністю, правильним і безпечним використанням інструменту, а також своєчасним його ремонтом. Виготовлення, перевірка, регулювання і заточка інструменту повинні виконуватися фахівцем. Робота зламаним інструментом, а також без відповідних захисних засобів забороняється.

Електрифікований та пневматичний інструменти повинні мати паспорти і щомісяця випробовуватися та перевірятися кваліфікованим персоналом. Результати випробувань повинні записуватися в журнал.

Забороняється працювати механізованим інструментом на приставних драбинах, а робота за допомогою стрем’янок допускається при наявності огородження всього робочого майданчика і відповідних упорів на ніжках стрем’янки.

Під час перерв у роботі чи при пересуванні механізованого інструменту на інше місце його двигун необхідно вимкнути. Забороняється залишати без нагляду механізований інструмент, приєднаний до електромережі або мережі стислого повітря.

При тривалих перервах в роботі, при розриванні шлангів або проводів та інших несправностях живлення, механізований інструмент необхідно вимкнути (перекрити повітряний вентиль, вимкнути рубильник, роз’єднувач тощо).

Забороняється під час роботи натягувати і перегинати шланги та кабелі механізованого інструменту. Не допускається також перетинання їх з тросами, електрокабелями і електрозварювальними проводами, що знаходяться під напругою, та з шлангами газорізальників.

Забороняється братися рукою за обертові частини електрифікованого та пневматичного інструменту.

Ремонт і регулювання механізованого інструменту (заміна робочого органу інструменту, зміна насадок та ін.) повинні виконуватися після його вимкнення і повної зупинки.

При роботі з важким механізованим інструментом (масою понад 8кг) необхідно застосовувати спеціальні пристрої.

При роботі поблизу займистих матеріалів, вибухонебезпечних парів або речовин, повинні застосовуватися спеціальні інструменти (у вибухобезпечному виконанні, що не утворюють іскор).

Вмикання (вимкнення) допоміжного устаткування (трансформатори, перетворювачі частоти струму, захисні вимикаючі прилади), а також усунення в них несправностей повинні здійснювати чергові електромонтери.

Приставні драбини, сходи-стрем’янки, трапи, риштування та інші пристрої, призначені для безпеки працюючих, повинні відповідати вимогам ГОСТ 26887-86 “Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические требования”.

При встановленні трапів необхідно, щоб їх ухил не перевищував 20^о.

Канатні сходи повинні мати гаки або інші захвати, якi випробувані подвійним навантаженням. При підвішуванні таких сходів нижній кінець повинен утримуватися від розгойдування.

Немеханізований інструмент

Дерев’яні держаки інструменту повинні бути зроблені з витриманої деревини твердих і в’язких порід.

Держаки повинні бути зручними для роботи, надійно кріпитися до інструменту, а їх поверхня не повинна мати розколин, задирок. Ударні інструменти (сокири, молотки, кувалди, кирки тощо) повинні мати держаки овального перерiзу з потовщеним вільним закінченням. Частина держаку, на яку насаджується інструмент, повиннна бути розклинена металевим клином.

На дерев’яні держаки нажимних інструментів (долота, стамески, напильники тощо) в місцях їх з’єднання з інструментом насаджують металеві кільця.

Ударні інструменти (зубила, крейцмейселі, бородки і т.п.) не повинні мати розколин, задирок, наклепів; їх потилочна частина повинна бути гладкою. Довжина ручного зубила повинна бути не менше 150 мм.

Ковальські кліщi та інші пристрої для утримання поковок, що доробляються, повинні бути виготовлені з м’якої сталі і відповідати розмірам поковок. Для утримання поковки без постійного натиску рукою, кліщi повинні мати кільця (шпандирi) для запобігання травмуванню пальців працюючого. Зазор, який створюють упори в робочому положенні між держаками кліщів, повинен бути не менше 45 мм.

Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів.

Забороняється застосовувати підкладки (металеві пластинки) між гранями гайки і ключА. 

Губки ключів повинні бути паралельними і не мати розколин і забоїв, а держак — задирок. Розвідні ключі не повинні бути послаблені в рухомих частинах. Подовження держаків ключів за допомогою насадження на них труб та інших предметів забороняється.

Кінцева частина інструментів при монтажі сталевих конструкцій (ломики для збирання монтажу тощо) не повинні бути збитими.

При роботі клином або зубилами за допомогою кувалд потрiбно застосовувати клинодержателі з держаком довжиною не менше 700 мм.

Паяльні лампи необхідно регулярно (1 раз на місяць) оглядати, а перед розпалюванням перевіряти їх справність.

Резервуар паяльної лампи не повинен мати розколин і запайок легкоплавким припоєм. Забороняється:

• заливати бензином паяльну лампу понад ³/₄ місткості бачка;

• використовувати для заправки етильований бензин;

• наливати або виливати паливо і розбирати паяльну лампу поблизу відкритого вогню;

• розпалювати лампу, наливаючи паливо через ніпель пальника;

• наливати бензин в неохолонувшу лампу;

• спускати стисле повітря через наливний отвір лампи. У разі виявлення несправностей (підтікання або деформації резервуару, просочування повітря через нарiзку пальника) необхідно негайно припинити роботу. Гасити полум’я допускається тільки запорним вентилем. Розбирати лампу можна після стравлювання стислого повітря.

Бачки для перенесення гарячого і розрiдженого бітуму повинні бути конусоподібної форми, звуженими зверху, обладнані кришками з запiрними пристроями та держаками для перенесення їх двома робiтниками. Заповнювання бачка не повинно перевищувати ³/₄  його об’єму.

Кліщi для підвезення і переміщування бортового каменю не повинні мати погнутостей. Кліщi, що мають розколини, надломи, спрацьовані шарнірні болти, використовувати не допускається.

Усі канати, якими користуються при вантажних і транспортних роботах, повинні мати запас міцності у відповідності з нормами.

Тачки, що застосовуються для транспортування асфальтобетонної маси, повинні бути легкими на ходу, справними і обладнані двома ніжками, а носилки для перенесення гарячого асфальту повинні бути обладнані бортами з трьох сторін.

Жаровні для підігріву валиків, утюгiв, грабель, бітуму, лопат та ін., повинні легко пересуватися на колесах. Топку і розпалювання жаровень не допускається виконувати рідкими пальними речовинами.

Жаровні влаштовують в місцях, безпечних як для дорожнiх робiтникiв, так і для пішоходів або транспорту.

Заливання трiщин у асфальтобетонних покриттях емульсіями, як правило, виконують механічними засобами.

При заливанні трiщин вручну треба застосовувати закриті лiйки з сосками довжиною 600 мм, якi обладнані соплами відповідного перерiзу.

Складувати інструмент необхідно на узбіччі проїжджої частини паралельно руху транспорту в огородженому місці.

Граблі, що застосовуються для розрівнювання асфальчтобетонної маси, а також вила в усіх випадках треба класти зуб’ями донизу.

Електрифікований інструмент

Електроінструмент повинен відповідати вимогам “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів” ДНАОП 0.00.-1.21.-84.

Корпуси електроінструментів, якi працюють при напрузі вище 42 В (незалежно від частоти струму), повинні бути заземлені у відповідності до вимог СНиП 3.05.06-85“Электротехнические устройства”.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження людей електричним струмом, а також поза приміщеннями, але за наявності умов підвищеної небезпеки (дощ, снігопад тощо) можна працювати електроінструментом при напрузі не вище 42 В з обов’язковим застосуванням захисних засобів (діелектричні рукавички, боти, галоші, килими, шоломи та ін.).

У приміщеннях без підвищеної небезпеки, а також поза приміщеннями за відсутності умов підвищеної небезпеки ураження людей електричним струмом допускається застосовувати електроінструмент, що працює під напругою 127 або 220В, з обов’язковим використанням діелектричних рукавичок, галош або килимів, а сам iнструмент повинен мати подвiйну iзоляцiю.

Під час дощу чи снігопаду робота з електроінструментом на відкритих майданчиках допускається лише як виняток за наявності на робочому місці навiсiв і з обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок та інших захисних засобіВ. Наявнiсть подвiйної iзоляцiї обов’язкова.

Не допускається обробляти електрифікованим інструментом обмерзлі і мокрі деталі.

Забороняється користуватися нульовим проводом для заземлення корпусу однофазних електроінструментів.

Всі електроінструменти і електроприлади повинні мати закриті та ізольовані вводи (контакти) живлячих проводів. 

Конструкція штепсельного з’єднання повинна забезпечувати випереджаюче підключення заземляючого (зануляючого) проводу.

Підключення електроінструментів за допомогою оголених кінців проводу до лінії чи контактів рубильників забороняється.

Прокладати підводящi проводи на поверхні землі можна тільки в сухих місцях на дільницях, де відсутня небезпека пошкодження проводу. У зимовий час допускається укладка на сніг.

Забороняється прокладка проводів через пiд’їзні шляхи, а також склади матеріалів.

Щоб уникнути ушкодженню проводів, їх необхідно підвішувати або закривати спеціальними коробами.

Робота електроінструменту повинна бути негайно припинена у випадках:

• несправності заземлення;

• заїдання або заклинювання робочих частин;

• перегріву електродвигуна;

• пробою ізоляції;

• пошкоджень вимикача чи штепсельного сполучення.

Пневматичний інструмент

Пневматичні інструменти (молотки, зубила, трамбовки тощо) повинні бути надійної конструкції, щоб їх робочі частини не могли вилітати з втулки захватів, добре відрегульовані і не мати сильної віддачі.

Клапани на держаках пневматичних інструментів повинні бути щільно пригнані, щоб у закритому положенні не пропускати повітря. Вони повинні легко відкриватися і швидко закриватися у разі припинення натиску на керуючий держак.

Пiдключати шланг до трубопроводу стислого повітря дозволяєтся тільки через вентилі, встановлені на повiтророзподільних коробках або відводах від магістралі. Забороняється включати шланги безпосередньо в магістраль.

Приєднання гумових шлангів до пневматичного інструменту і роз`єднання їх дозволяєтся тільки після вимкнення подачі повітря. Приєднаний до пневматичного інструменту шланг повинен бути ретельно продутий.

До початку роботи необхідно перевірити справність пневматичного інструменту, приєднання його до шланга, а шланга — до повітропровідної мережі чи компресора.

Під час роботи з пневматичним інструментом необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

включати подачу повітря тільки після того, як інструмент поставлено в робоче положення;

не допускати холостого ходу пневматичного інструменту;

при перетягуванні інструменту не дозволяється тримати його за шланг або робочу частину;

роботу з пневматичним інструментом потрiбно виконувати тільки при стійкому положенні працюючого;

під час перерви в роботі необхідно виймати робочий інструмент з відбійного молотка.

Місця сполучення повітряних шлангів між собою та їх приєднання до пневматичного інструменту не повинні пропускати повітря. Для кріплення шлангів до штуцерів і нiпелів необхiдно застосовувати стягуючі хомутики. Забороняється закріплювати шланги дротом.

У разі появи будь-яких несправностей у роботі пневматичного інструменту робота з ним повинна бути припинена і про несправність заявлено майстру.

ПРОЕКТНІ РІШЕННЯ ІЗ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ У БУДІВНИЦТВІ

Вимоги до заходів із забезпечення безпеки праці необхідно зазначити у проектно-технологічній документації. Проектно-технологічна документація (ПТД) згідно з ДБН А.3.1-5 містить проекти організації будівництва (ПОБ) та проекти виконання робіт (ПВР). ПОБ повинен містити ситуаційні рішення з організації і функціонування будівельного майданчика.

Розробляти проектно-технологічну документацію можуть тільки організації та фахівці, які мають ліцензію на виконання таких робіт. Експертиза проектно-технологічої документації на відповідність вимогам законодавства з охорони праці є обов'язковою і здійснюється організаціями, що мають право на виконання такого виду робіт.

Вимоги безпеки праці нормативно-правових актів і відомчих нормативних документів не повинні суперечити положенням ДБН А.3.2-2-2009. За наявності розбіжностей ДБН А.3.2-2-2009 є пріоритетними.

Виконання будівельно-монтажних робіт без ПВР забороняється.

ПВР повинен містити конкретні проектні рішення із забезпечення безпеки праці, які визначають технічні засоби і методи робіт і забезпечують виконання нормативних вимог безпеки праці.

Не допускається заміняти проектні рішення витягами з норм і правил безпеки праці, які рекомендується зазначати тільки як обґрунтування для розробки відповідних рішень.

Вихідними даними для розроблення проектної документації з безпеки праці є:

- вимоги законодавчих, нормативних документів з безпеки праці;

- типові рішення із забезпечення виконання вимог безпеки праці;

- довідники, посібники, каталоги засобів захисту працюючих;

- методичні документи із запобігання травматизму, опрацьовані, зокрема, на основі досвіду зведення будівельних об'єктів;

- інструкції заводів-виробників будівельних матеріалів і виробів із забезпечення безпеки праці в процесі їх застосування;

- інструкції заводів-виробників машин і устаткування, що застосовуються під час виконання робіт.

Під час розроблення проектної документації з організації будівельних майданчиків, ділянок робіт, робочих місць необхідно виявляти небезпечні виробничі фактори, визначати і зазначати в проектно-технологічній документації зони їх дії.

У проекті виконання робіт необхідно зазначити:

- заходи з безпечного розміщення машин і механізмів;

- заходи з організації робочих місць із використанням технічних засобів безпеки;

- номенклатура та необхідна кількість пристроїв, пристосувань та засобів індивідуального та колективного захисту працівників;

- засоби освітлення будівельного майданчика, робочих місць, проходів та проїздів, а також засоби сигналізації та зв'язку;

- вимоги до санітарно-побутового обслуговування працівників.

- заходи з додержання технології монтажу конструкцій та обладнання;

- заходи з зменшення обсягів та трудомісткості робіт, які виконуються в умовах виробничої небезпеки;

Вимоги з безпеки праці повинні ураховуватись і бути зазначені у календарному плані виконання робіт, будівельному генеральному плані об'єкта (БГП) і у технологічних картах (організаційно-технологічних схемах) на виконання робіт, пояснювальній записці.

Організаційні заходи із забезпечення безпеки виконання робіт повинні містити:

- визначення робіт, які виконуються за нарядами-допусками;

- спільні заходи генпідрядника (субпідрядника, підрядника) та замовника на виконання робіт на території діючих підприємств або поблизу будівель та комунікацій;

- спільні заходи генпідрядника та субпідрядника (підрядника) із забезпечення безпеки виконання сумісних робіт.

Під час опрацювання календарного плану виконання робіт необхідно передбачати таку послідовність виконання робіт, щоб кожна із робіт, що виконується, не була джерелом виробничої небезпеки для працівників, що виконують роботи одночасно, або будуть виконувати наступні роботи.

Тривалість виконання робіт і потребу в трудових ресурсах необхідно визначати з потреби забезпечення безпечного ведення робіт і часу на виконання заходів для безпечного виконання робіт (тимчасове кріплення елементів будівельних конструкцій у проектному положенні, улаштування укосів або кріплення стін виїмок у ґрунті, улаштування тимчасових захисних огорож під час виконання робіт на висоті тощо).

У разі одночасного виконання робіт кількома організаціями на одному будівельному майданчику (будівлі) строки і місця їх виконання (як у плані, так і по вертикалі) необхідно погоджувати під час розроблення календарного плану.

Під час опрацювання будівельного генерального плану необхідно визначити небезпечні зони поблизу місць переміщення вантажів підйомно-транспортним устаткуванням, будівлі або споруди, що будується, повітряних ліній електропередачі, а також місць зберігання вибухонебезпечних та горючих матеріалів, шкідливих речовин тощо.

На БГП також необхідно позначити місця розміщення санітарно-побутових приміщень, автомобільних та пішохідних доріг, що визначають з урахуванням небезпечних зон, джерел освітлення, огорож території будівельного майданчика.

Будівельний майданчик і ділянки, що огороджуються всередині майданчика, повинні бути забезпечені не менше ніж двома в'їздами-виїздами (виняток - будівництво об'єктів в умовах ущільненої забудови). Разом з тим ширина воріт для проїзду автомобілів повинна бути не менше ніж 4,5 м, а для залізничного транспорту - 4,9 м (якщо немає інших обмежень, то ширина воріт для автомобільного транспорту може визначатись за спрощеною схемою - ширина транспортного засобу плюс 1,5 м).

Автомобільні та пішохідні дороги необхідно, за можливості, розташовувати за межами небезпечних зон. У разі, якщо вони розташовані у зоні переміщення вантажів краном, вони повинні бути огороджені огорожею з попереджувальними написами та дорожніми знаками про в'їзд у небезпечну зону.

Автомобільні дороги повинні проектуватись кільцевими; за потреби необхідно передбачити петльові об'їзди або майданчики для розвороту транспортних засобів розміром не менше ніж 12 м х 12 м (наприклад, на тупикових дорогах).

Максимальна відстань внутрішньомайданчикових автомобільних доріг від будівель повинна бути не більше ніж 25 м і забезпечувати вільний під'їзд до будівель та місць складування матеріалів, конструкцій, обладнання.

Ширина проїзної частини автомобільних внутрішньомайданчикових доріг повинна становити:

- 3,5 м за однобічного руху і 6,0 м - двобічного;

- для транзитних доріг за однобічного руху 4,5 м і двобічного 8,0 м.

Радіуси закруглення внутрішньомайданчикових автомобільних доріг повинні бути не менше ніж 12 м; під час перевезення довгомірних конструкцій - 30,0 м.

Якщо ширина будівель більше ніж 18 м, проїзди повинні бути з обох поздовжніх сторін, якщо ширина більше ніж 100 м, - з усіх сторін.

Санітарно-побутові та виробничі приміщення, майданчики для відпочинку працівників, автомобільні та пішохідні дороги необхідно розташовувати за межами небезпечних зон, а об'єкти, що виділяють пил, шкідливі пари, гази, - на відстані не менше ніж 50 м з підвітряної сторони переважаючого напрямку.

Входи в побутові приміщення з боку залізничних колій необхідно влаштовувати з урахуванням розташування всієї залізничної колії на відстані не менше ніж 7,0 м від зовнішньої стіни будинку.

Освітлення будівельного майданчика та ділянок, де виконуються роботи, проектується відповідно до вимог проектування електричного освітлення будівельних майданчиків. Крім того, повинно бути передбачено робоче, сигнальне, евакуаційне та аварійне освітлення. Розрахунок освітлення зазначається у пояснювальній записці згідно з ДБН В.2.5-28 та ГОСТ 12.1.046.

Огорожа території будівельного майданчика і ділянок виконання робіт повинна відповідати вимогам ГОСТ 23407, а також специфіці будівельно-монтажних робіт.

Для запобігання впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно:

- визначати ділянки робіт, на яких можливий вплив шкідливих виробничих факторів, що зумовлені визначеною технологією та умовами виконання робіт;

- забезпечити працюючих відповідними засобами безпеки;

- передбачати, за необхідності, спеціальні заходи з очищення від шкідливих речовин технологічних стоків та викидів, а також зберігання небезпечних та шкідливих речовин;

- передбачати необхідні заходи захисту під час використання приладів, що містять радіоактивні ізотопи і є джерелами іонізуючих випромінювань, а також під час застосування лазерів.

Для запобігання падінню конструкцій, виробів чи матеріалів із висоти під час переміщення їх краном або у разі втрати стійкості під час монтажу чи складування в проекті необхідно зазначати:

- засоби контейнеризації і тару для переміщення штучних і сипких матеріалів, бетону та розчину з урахуванням характеру вантажу, що переміщується, і зручності подавання його до місця робіт;

- вантажозахоплювальні пристрої (вантажні стропи, траверси, монтажні захвати) з урахуванням маси та габаритів вантажу, що переміщується, умов стропування і монтажу;

- способи стропування, що забезпечують подачу елементів під час складування та монтажу у проектному або близькому до проектного положенні;

- пристосування (піраміди, касети) для стійкого зберігання елементів конструкцій;

- порядок і способи складування виробів, матеріалів, обладнання;

- способи остаточного закріплення конструкцій;

- способи тимчасового закріплення елементів, що розбираються, під час демонтажу конструкцій будинків і споруд;

- способи видалення відходів будівельних матеріалів і сміття;

- необхідність улаштування захисних перекриттів (настилів), суцільних козирків, огорож під час виконання будівельно-монтажних робіт по одній вертикалі.

Для запобігання падінню працюючих з висоти необхідно в проектах передбачати:

- скорочення обсягів верхолазних робіт за рахунок застосування конвеєрного чи укрупненого складання, великоблочного чи безкранового методу монтажу;

- першочергове улаштування постійних огороджувальних конструкцій (стін, огорож балконів і прорізів тощо);

- застосування огороджувальних пристроїв, що відповідають конструктивним і об'ємно-планувальним рішенням об'єкта, що споруджується, і задовольняють вимогам безпеки праці;

- визначення місця і способів кріплення страхувальних канатів і запобіжних поясів.

Крім цього, у заходах повинні бути зазначені:

- засоби підмощування, призначені для виконання конкретного виду робіт чи окремої операції;

- засоби піднімання працівників на робочі місця.

Для запобігання небезпечному впливу електричного струму на працюючих необхідно передбачати:

- улаштування тимчасових електроустановок, вибір трас і вимірювання напруги тимчасових силових і освітлювальних електромереж, способів огородження струмопровідних частин і розташування розподільних систем і приладів;

- заземлення металевих частин електроустаткування, які можуть випадково опинитися під напругою;

- запобіжні заходи під час виконання робіт у приміщеннях із підвищеною небезпекою та особливо небезпечних, а також під час виконання робіт в аналогічних умовах поза приміщеннями;

- заходи безпечного виконання робіт в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі;

- складування матеріалів, конструкцій, обладнання за допомогою вантажопідіймальних кранів за межами охоронної зони повітряних ЛЕП.

Під час виконання робіт із застосуванням машин, механізмів і устаткування у ПВР необхідно передбачати:

- визначення типів машин, місця їх розташування, режиму роботи відповідно до технології та умов будівництва;

- заходи, що запобігають впливу шкідливих і небезпечних факторів на машиніста і працюючих поблизу людей;

- використання технічних засобів для обмеження пересування або кута повороту машини і засобів зв'язку машиніста з працюючими (звукової сигналізації, радіо- і телефонного зв'язку) під час виконання машинами робіт в умовах обмеженого простору і огляду робочої зони;

- визначення небезпечних зон на будгенплані;

- особливі умови встановлення машини в зоні призми обвалення, на насипний ґрунт або на спеціальні конструкції.

Якщо в процесі будівництва (реконструкції) будівель і споруд у небезпечні зони поблизу місць переміщення вантажів кранами, будівель, що споруджуються, можуть потрапити громадські або виробничі будівлі та споруди, транспортні чи пішохідні дороги та інші місця можливого перебування людей, необхідно вживати заходів, що запобігають виникненню там небезпечних зон, у тому числі:

а) поблизу місць переміщення вантажу краном:

- баштові крани повинні бути оснащені додатковими засобами обмеження зони їх роботи, щоб запобігати виникненню небезпечних зон у місцях перебування людей;

- швидкість повороту стріли крана у бік межі робочої зони повинна бути обмежена до мінімальної за відстані від вантажу, що переміщується, до межі зони менше ніж 7 м;

- переміщення вантажів на ділянках, розташованих на відстані менше ніж 7 м від межі небезпечних зон, необхідно здійснювати із застосуванням запобіжних або страхувальних пристроїв, що запобігають падінню вантажу;

б) на ділянках поблизу будівель, що споруджуються (реконструюються):

- по периметру будівлі необхідно встановити захисний екран, висота якого дорівнює або є більше висоти можливого розміщення вантажу, що переміщується вантажопідіймальним краном;

- зона роботи крана повинна бути обмежена так, щоб вантаж, що переміщується, не виходив за контури будинку в місцях розташування захисного екрана.

Будівельні машини необхідно розміщувати так, щоб забезпечувався достатній для огляду робочої зони і маневрування простір за умови дотримання відстані безпеки поблизу незакріпленої виїмки, штабелів вантажів, устаткування.

Робочі місця необхідно розташовувати на стійких і міцних конструкціях з урахуванням розташування небезпечних зон.

Вони повинні бути забезпечені засобами колективного захисту, необхідною технологічною оснасткою, засобами малої механізації, механізованим інструментом, пристосуваннями для безпечного виконання робіт.

Робочі місця і проходи до них на висоті 1,3 м та більше і відстані менше ніж 2 м від межі перепаду по висоті повинні бути захищені захисними огорожами, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.059. Якщо таких огорож немає змоги влаштувати, роботи на висоті повинні виконуватися з використанням запобіжного пояса (ГОСТ 12.4.089).

Огорожі під час зведення надземної частини будинку повинні задовольняти таким вимогам:

- можливості багаторазового використання;

- зручності встановлення і демонтажу;

- надійності вузла кріплення огорожі до елементів будівельних конструкцій.

На робочих місцях, розташованих на відстані 2 м і більше від межі перепаду по висоті, замість захисної огорожі необхідно улаштовувати огорожу (ГОСТ 23407) зі знаками безпеки (ГОСТ 12.4.026).

Для проходу на робочі місця, розміщені на висоті, необхідно влаштовувати сходи, перехідні містки. Ширина проходів до робочих місць повинна бути не менше ніж 0,6 м, а висота проходів у просвіті не менше ніж 1,8 м. Сходи, що установлюються на проходах з ухилом понад 20°, необхідно огороджувати.

Під час улаштування засобів підмощування необхідно застосовувати типові інвентарні конструкції. Нетипові засоби підмощування повинні застосовуватись у тому випадку, якщо вони виготовлені за проектом, затвердженим у визначеному порядку.

Способи стропування конструкцій, що переміщуються, повинні унеможливлювати ковзання вантажу, який переміщується. Розрахунок стропів виконується відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01).

Під час розроблення заходів пожежної безпеки для будівельно-монтажних робіт необхідно додержуватись вимог ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва».

У технологічних картах, крім технології та організації будівельно-монтажних робіт, номенклатури технологічного оснащення та засобів захисту, необхідно зазначати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть виникати під час виконання конкретних видів робіт, та передбачати заходи із запобігання їх впливу на працюючих. Технологічне оснащення повинно бути зручним і забезпечувати безпеку виконання робіт.

У технологічних картах та схемах на виконання окремих видів робіт під час визначення методів та послідовності їх виконання треба брати до уваги небезпечні зони, які виникають у ході робіт. У разі виконання робіт у небезпечних зонах у технологічній карті повинні бути передбачені заходи захисту працюючих.

У технологічних картах на виконання земляних робіт необхідно зазначати:

- способи забезпечення стійкості ґрунту під час улаштування котлованів і траншей (виїмок);

- заходи безпеки під час установлення і обслуговування будівельних машин, розміщення матеріалів і конструкцій, а також ґрунту у безпосередній близькості від бровок траншей і котлованів;

- безпечну крутість незакріплених укосів виїмок або заходи і засоби застосування кріплень;

- заходи забезпечення стійкості укосів у зв'язку із сезонними кліматичними змінами;

- заходи, які забезпечують зберігання, цілісність та незмінність положення існуючих комунікацій.

Порядок виконання робіт у виїмках з вертикальними стінами без кріплень визначені у ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (пункт 10.2.4). За необхідності виконання робіт у більш глибоких виїмках, а також за наявності обмежених виробничих умов у насичених водою ґрунтах необхідно установлювати кріплення. Улаштування виїмок глибиною 3,0 м і більше необхідно здійснювати відповідно до проекту кріплень (розрахунок елементів кріплень зазначається в пояснювальній записці).

Під час виконання земляних робіт у разі перетину діючих комунікацій необхідно вживати заходів, які забезпечують незмінність положення і зберігання існуючих комунікацій. У такому разі спосіб розробки ґрунту необхідно узгоджувати з організацією, що експлуатує ці комунікації.

Під час розміщення вантажопідіймального устаткування та транспортних засобів поблизу неукріплених укосів виїмок необхідно дотримувати вимог НПАОП 0.00-1.01 (табл. 7).

У технологічних картах на виконання бетонних робіт необхідно зазначити:

- стійкість та міцність як окремих елементів, так і в цілому опалубки під час їх складання, експлуатації та розбирання;

- безпечне виконання арматурних робіт;

- колективні засоби захисту працюючих під час застосування блочних, дрібноштучних (системних) та інших видів опалубок;

- методи доставляння бетону до місць його укладання;

- безпечне установлення та використання маніпулятора з гідравлічним приводом стріли- розподілювача бетону та іншого устаткування.

У технологічних картах на виконання монтажних робіт необхідно зазначати заходи із запобігання падінню працюючих з висоти, а також падінню конструкцій та виробів або матеріалів під час переміщення їх краном або у разі втрати стійкості під час монтажу чи складування.

У технологічних картах на виконання кам'яних робіт повинні бути передбачені заходи із запобігання руйнуванню конструкцій, що зводяться, засоби підмощування та уловлювання предметів, які падають, зокрема:

- улаштування тимчасових кріплень стін, що зводяться, висотою, більшою ніж граничнодопустима;

- улаштування захисних козирків для уловлювання предметів, що падають, а також зазначення граничної висоти вільно поставлених кам'яних стін (без укладання перекриттів та покриттів).

Під час виконання кам'яної кладки за низьких температур у технологічних картах необхідно передбачати заходи із запобігання обваленню кладки на період відтанення, для чого в технологічних картах зазначається:

- гранична висота кладки стін і стовпів, яка допускається на період розмерзання;

- тимчасові кріплення для розвантаження несучих конструкцій і простінків;

- способи підсилення стін, стовпів та інших конструкцій;

- час витримки окремих елементів конструкцій (арок, склепінь) за мінусових температур на розчинах з хімічними добавками або без них до їх розпалублення і під час завантаження.

У технологічних картах на виконання опоряджувальних робіт повинні бути зазначені заходи:

- безпечної організації робочого місця, що містять необхідні засоби підмощування та улаштування огорож;

- максимальної механізації робіт, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин;

- безпеки під час роботи з легкозаймистими та горючими матеріалами;

- індивідуального та колективного захисту працюючих.

У проектах розбирання (руйнування) будівель і споруд для забезпечення безпеки праці повинно бути визначено:

- розміри небезпечної зони за прийнятого методу розбирання (руйнування);

- послідовність виконання робіт, що унеможливлює самовільне обвалення конструкцій;

- заходи із запобігання пилоутворенню під час руйнування будівель і споруд.

У пояснювальній записці необхідно зазначати:

- розрахунок небезпечних зон;

- розрахунок освітлення території будівельного майданчика, ділянок виконання робіт і робочих місць, типи світильників;

- розрахунок кріплення стінок виїмок;

- методи та послідовність виконання робіт;

- перелік вантажозахоплювальних пристосувань, монтажної оснастки, інвентарю, тари, сходів;

- перелік засобів захисту працюючих;

- перелік заходів із забезпечення безпеки працюючих у небезпечних зонах.