11. Вентиляції виробничих приміщень.

Призначення та класифікація систем вентиляції.

Одним з способів забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці є вентиляція.

Вентиляція - це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщень повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил), а також для поліпшен­ня метереологічних умов у приміщеннях.

Для підтримання в приміщеннях нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.

Технологічне призначення вентиляції полягає в забезпеченні в приміщеннях чистоти, температури, відносної вологості, швид­кості руху повітря, виходячи з особливостей технологічного про­цесу і умов збереження предметів, апаратів, приладів.

Вентиляція виробничих приміщень призначена для підтримання в них санітарно-гігієнічних вимог до повітря згідно СНіП 2.04.05-91 „Опалення вентиляція і кондиціонування повітря”, та ГОСТ 12.1.005-88 „Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони”.

Класифікація систем вентиляції:

1. За способом подачі в приміщення свіжого повітря і видалення забрудненого системи вентиляції поділяють на:

• природну - повітря переміщується під впливом природних чинників - теплового напору або дії вітру;

• механічну - повітря переміщується механічними пристроя­ми - вентиляторами, ежекторами та ін.

• змішану - це поєднання природної ветиляції і механічної.

2. За характером охоплення приміщення розрізняють загальнообмінну і місцеву вентиляцію.

• Загальнообмінна вентиляція здійснює обмін повітря у всьому приміщенні. її дія ґрунтується на розбавленні шкідливостей, що виділяються в приміщення, свіжим повітрям до гранично допус­тимих концентрацій або температур. Цю систему вентиляції най­частіше використовують у тих випадках, коли шкідливі речови­ни, тепло, волога виділяються рівномірно по всьому приміщенні. При такій вентиляції забезпечується підтримання необхідних параметрів повітряного середовища у всьому об'ємі приміщення.

• Місцева вентиляція використовується для видалення за­брудненого повітря безпосередньо з місця утворення шкідливих речовин і не допускає їх поширення по всьому приміщенню.

При значному надходженні шкідливих речовин у повітря ро­бочої зони застосовуються комбіновані системи - загальнообмінна і місцева.

В приміщеннях де при аварії можливе раптове попадання в повітря великої кількості шкідливих речовин передбачається - аварійна вентиляція.

Рух повітря в вентиляційній системі викликаний різницею тисків на вході і на виході.

12. Природна вентиляція.

Повітрообмін при природній вентиляції відбувається внаслідок різниці температур повітря в приміщенні і зовнішнього повітря, а також в результаті дії вітру.

Різниця температур повітря всередині і зовні приміщення, а відповідно і різниця густин, обумовлює різницю тисків зовнішнього і внутрішнього повітря (тепловий напір), який сприяє надходженню холодного повітря в приміщення і витісненню з нього теплого повітря.

Під дією вітру на навітряних поверхнях будівель виникає над­лишковий тиск, а на завітряних сторонах - розрідження. Тому зовнішнє повітря може надходити в приміщення через відкриті виїмки з навітряної сторони будівлі і виходити через отвори на протилежній завітряній стороні і отвори в даху. Величина над­лишкового тиску, або розрідження, залежить від швидкості вітру.

Природна вентиляція поділяється на організовану і неор­ганізовану.

При неорганізованій природній вентиляції надходжен­ня і видалення повітря відбувається через нещільності і пори зовнішніх огороджень (інфільтрація), через вікна, кватирки, спеціальні отвори.

Інфільтрація – надходження і видалення повітря через нещільності у вікнах та інших пройомах.

Організований природний повітрообмін (аерація) здійснюєть­ся в наперед розрахованих об'ємах і регулюється відповідно до зовнішніх метеорологічних умов.

Аерація застосовується в приміщеннях із значними теплови­діленнями, якщо концентрація пилу і шкідливих газів у припли­вному повітрі не перевищує 30% ГДК (граничнодопустимої кон­центрації) в робочій зоні.

Аерація - це загальнообмінна вентиляція. Вона характеризу­ється кратністю обміну повітря.

• кратністю обміну повітря (К) - відношення об’єму повітря яке подається за 1 годину в приміщення до об’єму приміщення.

К = V_{повітря} / V_{приміщення}

Кратність обміну повітря показує, скільки разів за годину поміняється весь об'єм повітря в даному приміщенні.

При аерації обмін повітря регулюють за допомогою прорізів (фрамуг або жалюзійних решіток), розташованих у. нижній час­тині будинку, через які надходить ззовні більш холодне повітря, а тепле забруднене повітря виходить через витяжний аераційний ліхтар на даху будинку

Для підсилення витяжки на даху будинку встановлюють на виході дефлектори - пристрої, які створюють тягу при обдуванні їх вітром.

Ці системи прості за влаштуванням, дають можливість пода­вати великі об'єми повітря без використання вентиляторів і повітропроводів, але основний недолік у тому, що їх робота ви­значається нестійкими чинниками: температурою повітря, напря­мом і силою вітру, припливне повітря вводиться в приміщення без попередньої очистки і підігріву, а видаляється повітря неочищене, яке забруднює атмосферу.

Дефлектор