Правила технічної експлуатації електроустановок

• ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення.

• ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві.

• ДБН В.2.2-28:2010. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення.

• СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование.

• ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

• ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

• ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

• ДСН 3.3.6-037-99 „Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку”.

• Дсн 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

• ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будівель і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд.

• НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства». Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 55.

• НПАОП 0.00-4.11-07 «Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці». Наказ Держгірпром­нагляду від 21.03.2007 р. № 56.

• НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». Наказ Держнагляд­охорон­праці від 26.01.2005 р. № 15.

• НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. № 9.

• НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255.

• НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві». Наказ Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 р. № 132.

• НПАОП 0.00-6.13-05 «Порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України». Наказ Держнаглядохоронпраці від 30.03.2004 р. № 92.

• Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

Дотримання основних нормативних актів з охоро­ни праці, убереже працівників від нещасних випадків, а власника і керівництво підприємства - від санкцій з боку контролюючих органів.

Щоб мати уяву про те, наскільки регламентована і деталізована ця галузь трудових відносин, достатньо ознайомитися з положеннями Закону про охорону праці. Практично кожна із півсотні статей розвивається в підзаконних актах - положеннях, інструкціях, правилах, нормативах і стандартах.

Загалом система нормативних актів у галузі охорони праці на підприємстві є багатоступеневою: починаючи з Закону про охорону праці, Кодексів законів про працю, конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною, і закінчуючи стандартами підприємства, що також поділяються на загальні і спеціальні.

При створеннi нових технологічних процесів, застосуванні нових матеріалів, нових видів машин, пристроїв та устаткування, для яких вимоги безпечного виконання робіт не передбачені законодавством, слiд дотримуватися вимог спеціально розроблених для цих випадків інструкцій і вказівок, які затверджуються власником за згодою відповідних органів державного нагляду.

Організація виробничої діяльності при безумовному виконанні вимог ОП не повинна суперечити діючим законодавчим актам і нормам по раціональному використанню землі та її надр, водних і лісових ресурсів, захисту навколишнього середовища.

Закони України з ОП становлять основу для розробки положень, інструкцій, інших нормативних актів по охороні праці на підприємствах і в організаціях.

Вимоги безпеки праці нормативно-правових актів і відомчих нормативних документів не повинні суперечити ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. За наявності розбіжностей ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві є пріоритетними.

Система управління охороною праці

Рис. 1.1. Комплексне управління охороною праці

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд)

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; (Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; (управління пожежної охорони. МНС)

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.( Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України)

• прокуратура

Держгірпромнагляд

Функціонує відповідно до «Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України»^(Затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011)

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

- здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

- здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань ОП щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання.

Посадові особи органів державного нагляду за ОП (інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від роботодавця необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

- надсилати керівникам підприємств, посадовим особам, керівникам місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;

- зупиняти експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОП, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ОП;

- надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих поса­дових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності.

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

У БУДІВЕЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

Забезпечення безпечних умов праці, додержання прав працівників відповідно до вимог чинного законодавства у сфері охорони праці на підприємствах покладається Законом України «Про охорону праці» (далі - Закон) на роботодавця.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП) на підприємстві, для чого створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення питань охорони праці в цілому по підприємству, в структурних підрозділах, на виробничих територіях, а також під час експлуатації машин і механізмів, виконанні конкретних видів робіт на робочих місцях.

Основні положення функціонування СУОП мають відповідати вимогам ДСТУ-ОНSАS 18001, ДСТУ-П ОНSАS 18002, ДСТУ ГОСТ 12.0.230, «Рекомендаціям щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці» (затверджено Держгірпромнаглядом України 07.02.2008).

СУОП - це сукупність взаємопов'язаних елементів, які відображають політику і цілі охорони праці та процедури досягнення цих цілей.

Сутність СУОП полягає у створенні комплексної системи профілактики небезпечних ситуацій, що виникають у процесі виконання будівельно-монтажних робіт, попередженні і мінімізації виробничих небезпек, ризиків, матеріальних збитків.

СУОП є підсистемою системи управління адміністративною і господарською діяльністю будівельної організації, що орієнтована на проведення попереджувальних дій, які запобігають виникненню небезпечних ситуацій, і дозволяє кожному рівню виробничого ризику протиставити матеріальний (технічний, фізичний, хімічний тощо) або нематеріальний (регламентація, профвідбір, навчання тощо) бар'єр, перешкоду.

Загальне керівництво роботами із створення в будівельній організації СУОП і забезпечення її функціонування покладається на роботодавця, а організаційно-методична робота з управління охороною праці - на службу охорони праці.

Організаційна структура СУОП базується на системі управління будівельним виробництвом і має містити такі основні елементи:

- об'єкт управління;

- інформацію про стан об'єкта управління;

- орган управління;

- управлінські впливи;

- пам'ять системи;

- зовнішні впливи;

- обмеження;

- інформаційну та звітну документацію.

Орієнтовна структура СУОП у будівельній організації представлена у ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві».

СТРУКТУРА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ (СУОП) У БУДІВЕЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

Управління охороною праці в будівництві є процес:

- збирання, передавання, опрацювання інформації про стан безпеки праці на об'єктах будівництва, у виробничих підрозділах;

- підготування і прийняття управлінських рішень стосовно ліквідації виявлених порушень вимог норм і правил охорони праці, про що повідомляється об'єкту управління.

Об'єктом управління на першому рівні є будівельне управління (БУ), будівельно-монтажне управління (БМУ), призначені для створення безпечних і нешкідливих умов праці безпосередньо на робочих місцях, будівельних майданчиках.

На більш високих рівнях управління - діяльність структурних підрозділів, функціональних служб, що спрямована на забезпечення здорових і безпечних умов праці.

Управління охороною праці в будівельних організаціях забезпечується виконанням комплексу таких взаємопов'язаних функцій:

- планування діяльності структурних і виробничих підрозділів, функціональних служб із забезпечення безпеки праці;

- організація виконання заходів із забезпечення безпеки праці і функціонування СУОП;

- контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП;

- облік, аналіз, оцінка стану безпеки та охорони праці;

- стимулювання підвищення рівня безпеки праці.

Визначені функції реалізуються керівниками структурних і функціональних підрозділів будівельної організації спільно з фахівцями служби охорони праці і робітниками будівельних організацій на принципах соціального партнерства.

Основні цілі функціонування СУОП досягаються:

- визначенням прав, обов'язків, зацікавленості та відповідальності всіх категорій працюючих стосовно дотримання норм і правил охорони праці;

- організацією ефективної системи навчання;

- безперервним і дієвим контролем за станом умов і безпеки праці на робочих місцях;

- запровадженням єдиної методики аналізу та оцінки ступеня безпеки, рівня ризику виробництва;

- стимулюванням зменшення травматизму і профзахворювань.

Критеріями ефективності функціонування СУОП є:

- зростання показників продуктивності праці завдяки поліпшенню умов і безпеки праці;

- поліпшення технічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і санітарно-побутових умов праці;

- поліпшення профілактичної діяльності у сфері охорони і безпеки праці;

- зменшення кількості травмонебезпечних ситуацій і, як наслідок, зниження рівня травматизму і профзахворюваності.

Комплекс документів, що забезпечує функціонування СУОП у будівельній організації:

- функціональні та посадові обов'язки учасників будівельного процесу (від працівника до роботодавця);

- перелік порушень норм і правил безпеки праці, характерних для певного будівельного процесу;

- методика оцінки результатів діяльності у сфері безпеки та охорони праці;

- система стимулювання.

Робітники будівельної організації повинні бути ознайомлені з Положенням про СУОП, яка має бути обговорена та ухвалена під час підписання колективного договору.

У разі залучення до трудового процесу жінок необхідно дотримуватись граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками (наказ МОЗ України від 10.12.1993 № 241) і Переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок (наказ МОЗ України від 29.12.1993 № 256).

У разі залучення до трудового процесу підлітків необхідно дотримуватись граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми (наказ МОЗ України від 22.03.1996 № 59) і вимог Переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх (наказ МОЗ України від 31.03.1994 № 46).

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх осіб професіям, пов'язаним із роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також із роботами підвищеної небезпеки, визначено НПАОП 0.00-4.24.

У разі використання праці учнів шкіл середньої загальної освіти, закладів початкової професійної освіти, а також студентів вузів під час проходження ними виробничої практики або проведення робіт за договором роботодавець зобов'язаний:

- провести навчання зазначених осіб безпечним методам та прийомам праці за типовими програмами до початку виконання робіт;

- провести інструктаж із безпеки праці у визначеному в організації порядку;

- допускати до роботи зазначених осіб із дотриманням вимог норм, а також положень НПАОП 0.00-2.01;

- забезпечити необхідне санітарно-побутове обслуговування зазначених осіб і видавати їм засоби індивідуального захисту згідно з чинними нормами;

- не допускати використання праці зазначених осіб на роботах, що не передбачені умовами договору та чинного законодавства.

Допуск на будівельний майданчик сторонніх осіб або працівників, що не зайняті на роботах на даній території, а також осіб, що перебувають у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, забороняється.

Особи, що перебувають на території будівельного майданчика, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях і ділянках робіт, зобов'язані виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку даної організації. Відповідальними за виконання цих вимог є керівники робіт (майстри, виконроби).

Організація охорони праці на підприємстві

Порядок організації роботи з охорони праці, обов’язки, права і відповідальність структурних підрозділів і посадових осіб у галузі охорони праці в дорожньо-будівельних підприємствах, організаціях та об’єднаннях регламентуються галузевою Системою управління охороною праці в дорожньому господарстві.

Адміністрація державного підприємства або приватна особа, якій належить це підприємство (далі-власник), згідно з чинним законодавством по охороні праці несе відповідальність за безпеку праці, технологічних процесів, машин і устаткування, cтан санітарно-побутових і санітарно-гігієнічних умов, організацію профілактики травматизму і професіональних захворювань на підприємстві.

Власник підприємства зобов’язаний:

• створювати безпечні умови праці, які попереджають виникнення травматизму та профзахворювань;

• розробляти заходи профілактики травматизму і професiйних захворювань, що забезпечують особисту безпеку і гігієну праці працюючих;

• організовувати систему охорони праці на підприємстві таким чином, щоб за безпечні і нешкідливі умови праці на кожному робочому місці, дільниці, цеху та на підприємстві в цілому за наказом ніс персональну відповідальність працівник (працiвники) з числа інженерно-технічних працівників (далі-IТП);

• організовувати навчання працівників безпечним прийомам праці і проводити перевірку знань по результатах навчання згідно з “Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці” ДНАОП 0.00-4.12-94, включаючи проведення попереднього спеціального навчання працівників на роботах з підвищеною небезпекою (додаток 1) і періодичну перевірку їх знань не рідше одного разу на рік, а також навчання і періодичну (один раз у три роки) перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб відповідно Переліку, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 11.10.93 Nо 94;

• видавати під розпис робітникам всіх професій інструкції по охороні праці.

СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Зробити так, щоб робітникам працювалося добре і, головне, безпечно, - обов’язок кожного роботодавця. Прослідкувати за всім він не в змозі. Для цього потрібні спеціалісти. Закон про охорону праці прямо зазначає, що "власник створює на підприємстві службу охорони праці".

Служба охорони праці на підприємстві створюється відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15 листопада 2004 р. № 255.

Проста структура служби ОП

Служба ОП як окремий структурний підрозділ, підпорядкований без­посередньо керівникові підприємства (власнику).

Створення служби ОП є обов’язковим, згідно законодавства, на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності.

Згідно закону про ОП, зважаючи на кількість працівників, якщо їх:

• 50 і більше – на підприємстві створюють окрему службу ОП;

• менше 50 – функцію служби ОП може виконувати особа (у тому числі сумісник), яка має належну підготовку і пройшла перевірку знань з ОП (отримала посвідчення)

• менше 20 – для виконання функцій служби ОП дозволено на договірних засадах залучити стороннього спеціаліста, який має відповідну підготовку.

Ліквідувати службу ОП можна лише разом з підприємством.

Всі працівники служби ОП зобов’язані проходити навчання та перевірку знань із питань ОП та отримати належне посвідчення до початку виконання ними своїх функцій і періодично – один раз на 3 роки.

Рівень освіти та виробничий стаж працівників служби ОП має відповідати встановленим вимогам. Інженерами з ОП можуть бути особи з вищою освітою та стажем роботи за профілем виробництва не менше 3-х років.

На службу ОП покладається обов`язок проводити вступний інструктаж працівників, підвищення кваліфикації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці. Саме цей орган:

- забезпечує працівників пра­вилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкція­ми та іншими нормативними актами з охорони праці;

- про­водить паспортизацію робочих місць на їх відповідність вимогам охорони праці;

- веде облік, аналіз нещасних ви­падків, професійних захворювань та аварій.

Комісія з питань охорони праці

Комісія з питань охорони праці не є обов'язковим органом.

Відповідно до ст.26 Закону проохорону праці цей "постійно дію­чий консультативно-дорадчий орган" може створюватися при чисельності працівників від 50 осіб і більше. Власне рішення про доцільність створення комісії, її кількісний і персональний склад, строки повноважень приймається трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) за поданням власни­ка, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів). Загальні збори (конференція) затвер­джують і відповідне положення, яке розробляється на основі Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Держнаглядохоронипраці від 03.08.93 р. №72. Це положення (як й інші локальні норми, що потребують затвердження або пого­дження з трудовим колективом) повинно мати відповідний гриф із посиланням на протокол зборів (конференції).

Уповноважені трудового колективу з питань охорони праці

Ще одна ланка, що має пряме відношення до охо­рони праці на підприємстві, є уповноважені трудового ко­лективу з питань охорони праці. Їх наявність не залежить від чисельності працюючих або видів діяльності підприємства й обумовлена ст.47 Закону про охорону праці. Обрання упов­новажених проводиться на загальних зборах (конференції) трудового колективу, цеху, дільниці і т.д. за структурою підприємства. На загальних зборах (конференції) затвер­джується відповідне положення, що розробляється на основі Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затвердженого наказом Держгірпромнагляду «Про затвердження Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці» від 21 березня 2007 р. № 56

На цю поса­ду не можуть обиратися посадові особи, відповідальні за організацію безпечних і нешкідливих умов праці. Тому рекомендувати для обрання уповноваженим слід висококваліфікованих працівників з різних виробничих підрозділів.

У ряді випадків, як наприклад, розслідування нещасного випадку, аварії, проведення атестації робочих місць, установ­лення факту небезпечної ситуації для працівника (якщо пра­цівник на цій підставі відмовляється від виконання робіт) за­здалегідь обраний уповноважений трудового колективу може полегшити формування відповідних комісій. У той же час уповноважених потрібно навчити відповідно до програ­ми, розробленої службою охорони праці та затвердженої ке­рівником, а також забезпечити необхідними інструктивними документами й довідниками.

Навчання та інструктажі з питань охорони праці.

До самостійного виконання дорожнiх робіт, до робіт по приготуванню сумішей і покриттiв, виготовленню бетонних і залізобетонних виробів, добуванню нерудних будівельних матеріалів, до управління та обслуговування дорожньо-будівельної і піднімально-транспортної техніки та іншого устаткування допускаються чоловіки і жінки, що досягли 18 років, пройшли повний курс навчання з відповідного фаху і шляхом проведення вступного i первинного (на робочому місці) iнструктажiв були ознайомлені з діючими на підприємстві правилами охорони праці і пожежної безпеки, навчилися безпечним прийомам праці.

Навчання

Одним з основних принципів державної політики в галузі охорони праці є – навчання та підвищення рівня знань населення з питань ОП.

На підприємствах розробляються і затверджуються наказом керівника плани-графіки проведення навчання і перевірки знань працівників з ОП. Організація та відповідальність за проведення цієї роботи покладена на керівництво підприємства. Контроль за її проведенням здійснює служба охорони праці. Допуск до роботи без навчання і перевірки знань забороняється.

Контроль за дотриманням Типового положення про навчання з ОП (ДНАОП 0.00-4.12-00) здійснюється органом державного нагляду за ОП та службою ОП органів виконавчої влади.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали ліцензію МОН України та дозвіл Держнаглядохоронпраці, для решти робіт підготовка може здійснюватися і на підприємстві.

Навчальні плани повинні передбачати теоретичні та практичні навчання з ОП.

Перевірку знань працівників на підприємстві проводить постійно діюча комісія, яка створюється наказом керівництва.

Перевірка знань проводиться у вигляді іспиту, який проводиться за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування

Перед іспитом організовуються заняття: лекції, семінари та консультації.

Результати перевірки оформляють протоколом.

При задовільних результатах видають посвідчення.

При незадовільних результатах працівники протягом 1-го місяці повинні пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.

При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання працевлаштування працівника вирішується згідно законодавства.

Навчання і перевірку знань з ОП посадових осіб і спеціалістів, згідно з законом, проводять раз на 3 роки за планом і програмою, що враховують вимоги з ОП для галузі і виробництва.

Ряд керівників центральних органів влади, держадміністрацій, концернів, корпорацій, спеціалісти органів ОП, та викладачі кафедр ОП та ін. проходять перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті ОП.

Посадовці і спеціалісти згідно положення проходять навчання в галузевих навчальних закладах або на підприємстві раз на три роки.

Керівники підприємств, цехів де стались катастрофи, аварії позачергово проходять навчання і перевірку знань з ОП протягом місяця.

На виробництвах з підвищеною небезпекою та роботах, що потребують професійного добору посадовці і спеціалісти проходять спеціальне навчання і перевірку знань з ОП стосовно конкретних виробничих умов – не рідше 1-го разу на рік.

Інструктажі

За характером і часом проведення інструктажі з ОП поділяють на види: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті ОП спеціалістом служби ОП:

• з усіма працівниками

• з працівниками інших підприємств, які беруть участь у роботі підприємства

• з учнями та студентами, що на виробничій практиці

• у разі екскурсії на підприємство

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим на підприємстві

• який переводиться з іншого цеху

• який буде проводити нову роботу

• з відрядженим працівником, який задіяний до виробничого процесу

Повторний інструктаж проводиться з працівником на робочому місці в термін, визначений нормами, але не рідше:

• на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці

• для інших робіт – 1 раз на 6 місяців

Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці, або в кабінеті охорони праці:

• при введенні нових актів про ОП, та при внесенні змін та доповнень

• при зміні технології, устаткування, сировини

• при порушенні працівниками нормативних актів з ОП

• при виявленні незнання вимог безпеки

• при перерві в роботі виконавця більш ніж 30 днів для робіт з підвищеною небезпекою, для решти робіт – понад 60 днів

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

• при виконанні разових робіт непередбачених трудовою угодою

• при ліквідації аварії, стихійного лиха

• при виконанні робіт, на які оформляється наряд-допуск, розпорядження або інші документи

При будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг, де може виникнути виробнича небезпека (не зв’язана з характером виконуваної роботи) відповідальному виконавцю робіт необхідно видавати наряд-допуск на проведення робіт підвищеної небезпеки.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж проводиться і перевіряється керівником робіт. При незадовільних результатах перевірки знань проводять повторний інструктаж через 10 днів. При незадовільних результатах перевірки знань цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Запис про проходження інструктажу робиться у журналі реєстрації інструктажів з ОП. Обов’язкові підписи. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, журнал прошитий і скріплений печаткою.

Стажування працівників

Крім проходження інструктажів, Типове положення передбачає стажування працівників. Після проходження первинного інструктажу, але до початку самостійної робо­ти працівник протягом 2-15 змін повинен відпрацювати під наглядом більш досвідчених колег.

Керівник підприємства може своїм наказом звільняти від стажування працівників, які мають стаж роботи з відповідної професії не менше 3 років або ж у разі переведення з одного цеху до іншого, якщо характер роботи і тип облад­нання не змінюються. Програми стажування розробляються для конкретної професії, посади, робочого місця і затвер­джуються керівником підприємства. Тривалість стажуван­ня і прізвище відповідального працівника зазначаються в наказі. Також можлива регламентація даних питань у положеннІ про проходження стажування І відповідних інструкціях.

У журналі реєстрації інструктажів передбачені спеціальні графи для записів про проходження стажування та допуск до самостійної роботи, що оформлюються наказом (роз­порядженням) керівника підприємства (або його структур­ного підрозділу). Фактично після допуску до самостійної роботи основні обов'язки власника перед працівником можна вважати виконаними, а охорону праці на вироб­ництві встановленою. Решта постійних обов'язків зводиться до профілактичних робіт, удосконалення інструкцій і тех­нологій і, звичайно, контролю за виконанням працівника­ми локальних норм про охорону праці.

Система наряд-допусків

Наряд-допуск — письмове розпорядження на виконання робіт, що визначить місце, час початку і закінчення робіт, умови їх безпечного проведення, склад бригади і осіб, відповідальних за безпеку робіт. Перед видачею наряд-допуск затверджується головним інженером підприємства.

Список осіб, що мають право на видачу нарядів-допусків, установлюється наказом по підприємству. Як правило, це начальники дільниць, цехів та їх заступники. При роботах на електроустановках допускаючою особою є робітник оперативно-ремонтного персоналу.

Особа, що видає наряд-допуск, установлює необхідність проведення робіт і їх обсяг, визначає заходи по безпечному їх виконанню, кваліфікацію осіб, що виконують обов'язки відповідальних керівників робіт чи спостерігають за безпекою. Список осіб, що можуть призначатися відповідальними керівниками робіт, затверджується наказом директора підприємства. Відповідальними керівниками призначаються майстри, а виконавцями робіт — бригадири ремонтно-технічних служб і лінійних бригад. У деяких випадках виконавцями робіт можуть бути призначені висококваліфіковані робітники.

Наряд-допуск видається відповідальному керівнику робіт безпосередньо перед початком підготовки місця для проведення робіт. Відповідальний керівник робіт визначає склад бригади з умов забезпечення достатньої чисельності і кваліфікації робочих для виконання зазначеного обсягу робіт, а також можливості нагляду за бригадою з боку виконавця робіт (спостерігача). Він зобов'язаний особисто провести iнструктаж з виконавцем робіт про зміст наряду-допуску, перевірити виконання всіх зазначених заходiв безпеки при проведенні робіт і по закінченні їх.

Приймаючи місце для проведення робіт від особи, що допускає або здійснює допуск, відповідальний керівник нарівні із особами, що допускають, несе відповідальність за достатність вжитих заходiв безпеки, що необхіднi для виконання робіт.

Оформлення і видавання нарядів-допусків виробникам є обов'язковою вимогою безпечного виконання робіт. Без оформленого наряду-допуску виробник не має права розпочати роботу.

Виконавець робіт після одержання iнструктажу і ознайомлення iз змістом наряду-допуску приймає необхідні для виробництва робіт заходи безпеки, що зазначені в наряді-допуску. Він відповідає за дотримання безпеки праці ним самим, а також членами його бригади, слідкує за справністю інструменту, такелажних пристроїв та іншого робочого облаштування. Крім того, він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб встановлені на місці виконання роботи огорожi, плакати, заземлення не знімалися і не переставлялися.

При роботі по наряду-допуску бригада повинна складатися не менше нiж з двох чоловiк, в тому числі виконавця робіт.

Наряд-допуск на виконання робіт виписується в двох примірниках на одного виконавця робіт з однією бригадою на одне місце роботи; заповнюється чорнилом чи хімічним олівцем під копiрку при дотриманні чіткостi і ясності записів.

Облік нарядів-допусків здіснюєтся по книзі реєстрації, що зберігаєтся у начальника дільниці (цеху). В книгу реєстрації заноситься порядковий номер наряду-допуску, стислий зміст роботи, посада, прізвище, ім'я, по батькові відповідального керівника робіт і його підпис.

Один примірник наряду-допуску на виконання робіт передається виробнику робіт, інший залишається у особи, що видає наряд-допуск. В усіх графах наряду-допуску, заповнення яких не вимагаєтся, повинні бути зроблені написи "не вимагається".

У разі необхідності до наряду-допуску повинні бути прикладені ескізи захисних приладів і пристроїв, схеми розстановки постів оточення або встановлення попереджувальних знаків тощо.

Якщо особа, що видає наряд-допуск, вагається щодо правильності і достатності технічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, то в таких випадках наряд-допуск повинен бути узгоджений з робітниками контролюючих служб підприємства: інструкторами пожежної охорони, інженером служби охорони праці, особами, що здійснюють на підприємстві нагляд за об'єктами Держгірпромнагляд та ін.

Наряд-допуск повинен бути виписаний ще раз, якщо до закінчення робіт по виписаному наряду були змінені обсяг і характер робіт і заходи безпеки, що передбачені в наряді-допуску, стали недостатніми. В цьому випадку роботи необхідно припинити, поки не буде виписаний новий наряд-допуск.

Наряд-допуск видаєтся на термін виконання роботи. У разі перерви у виконанні робіт понад добу виданий наряд-допуск втрачає силу і при відновленні перерваної роботи видається новий.

Працівник служби охорони праці, особа, що здійснює на підприємстві нагляд за об'єктами Держгірпромнагляд, начальники цехів, в яких виробляється робота, пов'язана з видаванням нарядів-допусків, головний механік, головний енергетик, особа, відповідальна за газове господарство підприємства, відповідальний керівник робіт і головний інженер повинні перiодично перевіряти дотримання робітниками правил охорони праці. При виявленні порушень чи вияві інших обставин, що погрожують безпецi працюючих, у виконавця робіт вилучається наряд-допуск і бригада відсторонюється від проведення роботи. По усуненні виявлених порушень і неполадок бригада знов може бути допущена до роботи у присутності відповідального керівника робіт з поверненням наряду-допуску.

Всі оформлені наряди-допуски, за якими робота закінчена, зберігаються протягом одного року, після чого можуть бути знищені.

Якщо при виконанні робіт по нарядах-допусках були нещасні випадки, аварії, то ці наряди-допуски зберігаються в архіві підприємства.

Перелік робіт, на виконання яких вимагаєтся оформлення нарядів-допусків, затверджуєтся головним інженером підприємства.

1. Будівельно-монтажні роботи:

• будівельно-монтажні роботи із застосуванням будівельних машин в охоронних зонах повітряних ліній електропередач;

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються у колодязях, шурфах або закритих ємкостях;

• земляні роботи на дільницях з патогенним зараженням грунту (смітниках, скотомогильниках і т.п.);

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються на території діючого підприємства, коли є або може виникнути виробнича небезпека, що походить від діючого підприємства;

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються на дільницях, де є або може виникнути виробнича небезпека, що походить від інших видів робіт, які виконуються на суміжних дільницях.

2. Кранове господарство:

• робота кранів, підіймачів і екскаваторів поблизу повітряних ліній електропередач;

• монтаж, демонтаж і ремонт вантажопідiймальних кранів і підкранових шляхів;

• ремонт підкранових балок і ремонтних майданчиків;

• пофарбування кранів, посадочних майданчиків;

• ремонт вентиляційних повітроводів з кранів;

• склiння і миття скла ліхтарів і віконних рам, кранів.

3. Посудини і трубопроводи, що працюють під тиском:

• проведення гідравлічних і пневматичних іспитів посудин, що працюють під тиском понад 0,07 мПа.

4. Теплове господарство:

• очищення і ремонт котлів, топок, паронагрівників, економайзерів, бойлерів;

• приєднання знов змонтованих водопроводів і паропроводів до діючих;

• випробування теплової мережi на розрахункове тиснення і температуру теплоносiя;

• виробництво робіт у хлораторної станції зм'якшення води;

• теплоiзоляційні роботи на діючих теплопроводах і устаткуванні.

5. Електроустановки, електромережi, лінії електропередач.

• Роботи, що виконуються з повним зняттям напруги.

• В електроустановках вище 1000В:

• чистка силових трансформаторів (технічне обслуговування);

• монтажні і ремонтні роботи на кабельних лініях.

• В електроустановках до 1000В:

• електромонтажні і ремонтні роботи, що проводять на магістралях, розподільних шинопроводах і кабельних лініях;

• ремонтні роботи в силових розподільних шафах;

• монтажні роботи на кранових тролеях;

• ремонт головних тролей;

• ремонт шинопроводів і секційних рубильників кранів;

• огляд, ремонт і монтаж світильників усередині корпусів, що проводяться з електромостових кранів;

• обслуговування світильників загального освітлення кранів і тих, що розташовані на висоті вище 5 м.

• Роботи, що виконуються з частковим зняттям напруги.

• В електроустановках вище 1000В:

• ремонтні роботи в чарунках на ЦРП і РП;

• роботи по перевірці захисту;

• ремонт і монтаж кабельних закладень;

• монтажні і ремонтні роботи на кабельних лініях.

• В електроустановках до 1000В:

• електромонтажні і ремонтні роботи, що проводяться на магістральних і кабельних лініях;

• монтажні і ремонтні роботи в силових розподільних шафах.

7. Інші види робіт:

• роботи, що виконують у колодязях, тунелях, траншеях, димоходах і газоходах;

• роботи по очищенню і ремонту повітроводів, фільтрів і вентиляторів, витяжних вентиляційних систем виробничих дільниць із токсичними виділеннями (лакофарбувальні, просочувальні, металiзаційні);

• земляні роботи в зоні розміщення підземних комунiкацiй;

• земляні роботи, що виконуються вручну на глибині понад 2 м;

• роботи на дахах будов, що пов'язані з ремонтом чи заміною конструктивних елементів; склiння та обмазка вікон на другому поверсi і вище, а також робота по пiднiманню та опусканню вантажів при ремонті на висоті понад 5 м;

• такелажні роботи по переміщенню великовагових і крупногабаритних вантажів масою понад 0,2 т за відсутності піднімальних засобів;

• навантажувально-розвантажувальні роботи на авто- і залізничному транспорті, що виконуються робiтниками, які тимчасово залучені до цiєї роботи;

• роботи по розбиранню будов і споруд, а також укрiпленню та відбудові аварійних частин і елементів будов і споруд;

• зливання агресивних рідин із залізничних цистерн;

• монтаж і демонтаж вузлів і деталей при ремонті трубопроводів, повітропроводів, вентиляційних систем і мереж водопостачання, стислого повітря, якщо ці роботи проводяться на висоті понад 5 м від підлоги;

• пiднiмання вантажів на покрівлю будови за допомогою нестаціонарно встановлених піднімальних споруд iз застосуванням лебідок, блоків, консолей тощо.

ФОРМА НАРЯДУ-ДОПУСКУ НА ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

________________________________________________________________________________________

(найменування підприємства, організації)

НАРЯД-ДОПУСК

на виконання робіт підвищеної небезпеки

І. Наряд

1. Відповідальному виконавцю робіт_________________________________________________________

збригадою у сккладі ____________чоловік виконати такі роботи:

________________________________________________________________________________________

^{(найменування робіт, місце проведення)}

2. Необхідні для виконання робіт:

матеріали______________________________________________________________________________

інструменти____________________________________________________________________________

захисні засоби_____________________________________________________________________________

3. При підготовці і виконанні робіт забезпечити такі засоби безпеки:__________________________________________________________________________________

^{(перелічити основні заходи і засоби по}

_______________________________________________________________________________________

^{забезпеченню безпеки праці)}

4. Особливі умови__________________________________________________________________________

5. Початок роботи о _____год.______хв._______________________19____р.

Закінчення роботи о _______год._______хв.____________________19_____р.

Режим роботи_______________________________________________________________________

^{(одно-, дво-, тризмінний)}

6. Відповідальним керівником робіт призначається_______________________________________

^{(посада, прізвище, ім’я та по-бітькові)}

7. Наряд-допуск видав__________________________________________________________________

^{(посада, п., і., по-батькові, підпис)}

8. Наряд-допуск пррийняв:

відповідальний керівник робіт___________________________________________________________

^{(посада, п., і., по-батькові, підпис)}

9. Заходи по забезпеченню безпеки праці і порядок виконання робіт погодження:______________________________________________________________________________

відповідальна особа діючого підприємства (цеху, дільниці ^*[JT1][JT2])

___________________________________________________________________________________________

^{(посада, прізвище, ім’я та по-бітькові}

*Пункт слід заповнювати тільки при виконанні будівельно-монтажних робіт на території (в цеху) діючого підприємства

Іі. Допуск

10. Інструктаж про заходи безпеки на робочому місці згідноо з інструкціями__________________

_________________________________________________________________________________

^{(найменування інструкцій або стислий зміст інструктажу)}

провели:

відповідальний керівник робіт_______________________________________________________________

^{(дата, підпис)}

відповідальна особа діючого підприємства (цеху, дільниці⁸)

_______________________________________________________________________________________

^{(дата, підпис)}

11. Інструктаж пройшли члени бригади:

12. Робоче місце і умови праці перевірені. Заходи безпеки, зазначені в наряді-допуску, забезпечені

Дозволяю приступити до робіт______________________________________________________________

Відповідальний керівник робіт_______________________________________________________________

^{дата, підпис}

Відповідальний виконавець робіт____________________________________________________________

^{дата, підпис}

14. Роботи закінчені, робочі місця перевірені (матеріали, інструменти, пристрої і т. п. прибрані), люди виведені.

Наряд закрито о_______год.________хв.____________________________19___р.

Відповідальний виконавець робіт_____________________________________________________

^{дата, підпис}

Відповідальна особа діючого підприємства^*_________________________________________________

^{дата, підпис}

Кабінет охорони праці на підприємстві

Для проведення навчання (інструктажу) а також для пропаганди безпечних методів праці і позитивного досвіду щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань на кожному підприємстві з кількістю працюючих 400 чоловік і більше, повинні бути організовані кабінети охорони праці. На підприємствах  чисельністю  до  400 працівників   кабінет охорони  праці  може  бути  суміщений з приміщенням для навчальних занять.

Основними завданнями кабінету охорони праці підприємства є  проведення організаційної  і  методичної  роботи щодо навчання працівників  з  питань охорони  праці,  пропаганди  безпечних  та нешкідливих  умов  праці  і позитивного досвіду щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань.

Для   обладнання   кабінету   охорони   праці  надається спеціальне  приміщення,  площа  якого  згідно  з   вимогами   СНиП 2.09.04-87 "Адміністративні  та  побутові  будівлі" визначається в залежності від облікової чисельності працівників підприємства:

На підприємствах з пересувним характером робіт, поряд із стаціонарними,  можуть  обладнуватися  мобільні  кабінети  охорони праці  (у  вагонах,  автобусах,   фургонах   тощо),   площа   яких визначається з розрахунку не менше 1,2 м2 на одне навчальне місце.

Кабінет охорони праці повинен бути оснащений:

Актами законодавства та  державними  міжгалузевими  та галузевими  нормативними  актами  про охорону праці,  методичною і довідковою   літературою,   навчальними   програмами,   програмним забезпеченням    для   персональних   комп'ютерів,   директивними, інструктивними та іншими матеріалами,  необхідними для  проведення навчання,   інструктажу   та  консультацій  працівників  з  питань трудового  законодавства,  безпеки  праці,  виробничої  санітарії, пожежної безпеки.

Підручниками,  навчальними та наочними  посібниками  і приладдям (плакати,  стенди,  схеми, макети, моделі, кіно-, відео-.

Технічними засобами навчання  (проекційна,  аудіо-  та відеоапаратура,     навчально-контролюючі    машини,    тренажери, комп'ютери,  контрольно-вимірювальні прилади тощо)  та  навчальним інвентарем (натурні зразки засобів індивідуального та колективного захисту, приладів та пристроїв безпеки тощо).

Відповідальність  за  створення  і  обладнання та  кабінету охорони праці та контроль за його роботою покладається на власника або уповноважену ним особу.

Охорона праці жінок.

Враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров`я жінок.Жінки не можуть бути допущені до робіт, зазначених в “Переліку важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок” ДНАОП 0.03-8.08-93.

Забороняється залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми.

Граничнодопустимі норми підіймання і переміщення вантажів жінками становлять:

• при підійманні і переміщенні вантажів і чергуванні з іншою роботою (до 2 раз на годину) – 10 кг

• при підійманні і переміщенні вантажів протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується жінкою протягом 1 години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг; з підлоги – 175 кг.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

У зв'язку з вагітністю та пологами жінкам надається оплачувана відпустка - 126 днів (70 – до і 56 – днів після пологів). Після пологів за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до 6-ти років. Час цих відпусток зараховується у стаж роботи.

Вагітним знижують норми виробітку, норми обслуговування, або переводять на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, зберігаючи середній заробіток на попередній роботі.

Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження.

Жінки, що мають дітей віком від 3-х до 4-х років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

Жінці яка має 2-х і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням додатково надається оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без вихідних.

Забороняється звільняти жінок, які мають дітей віком до 3-х (6-ти) років, з ініціативи власника, крім випадку ліквідації підприємства, але з обов'язковим працевлаштуванням.

Охорона праці неповнолітніх

Особи, яким не виповнилось 18 років, можуть бути допущені тільки до тих робіт, які не зазначені в “Переліку важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці” (ДНАОП 0.03-8.07-94).

Допускається приймати на роботу лише неповнолітніх осіб, які вже досягли 16 років. Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює (усиновлювача чи опікуна), можна приймати на роботу осіб, які досягли 15 років.

Також допускається приймати на роботу осіб, яким виповнилося 14 років. Але це можливо, якщо дотримуються такі умови:

· Прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів з метою підготовки молоді до продуктивної роботи;

· Такі особи можуть виконувати тільки легку роботу, яка не завдає шкоди їхньому здоров’ю;

·їхня робота не повинна порушувати процес навчання і повинна виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);

· Згода одного з батьків або особи, яка їх замінює, — усиновлювача чи опікуна;

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Враховуючи особливості молодого організму, який розвивається і формується законодавством забороняється залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

У сфері охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов роботи неповнолітні мають певні пільги, як це зазначено в ст. 187 КЗпП України.

Для неповнолітніх обмежується тривалість робочого часу:

• У віці з 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень

• для 15-ти річних 24-годинний

Зарплата неповнолітніх при скороченому робочому часі рівна зарплаті працівника відповідної категорії при повній тривалості робочого дня.

Щорічна відпустка неповнолітнім надається в будь-яку пору року за їх бажанням тривалістю 1-н календарний місяць.

Граничнодопустимі норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми становлять:

Звільнення з роботи неповнолітніх з ініціативи власника можливе тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.

Медичні огляди працівників

Усi робiтники повиннi проходити перiодичний медичний огляд з метою пiдтвердження придатностi до роботи по тiй чи iншiй професiї.

Проходження працівниками обов'язковим медичних оглядів регламентують наступні нормативні документи Наказу МОЗ України 21.05.2007 N 246 Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, крім того токож застосовується Наказ N 280 від 23.07.2002 Правила проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення законів та нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Дисциплінарна відповідальність

Буває у вигляді:

• догана

• звільнення з роботи

За порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Виносить керівництво.

Підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення може бути порушення ним тільки тих обов'язків з охорони праці, які покладені на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, колективним договором тощо.

Ініціювати накладення роботодавцем на працівника дисциплінарного стягнення може працівник служби охорони праці, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, профспілки. Такі подання можуть направляти також суд, слідчий, орган дізнання, прокурор.

Адміністративна відповідальність ( підлягають особи старші 16 р.):

Буває у вигляді: - штраф

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб, у тому числі роботодавців, і працівників здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). До органів державного нагляду за додержанням законодавства про охорону праці згідно зі статтею 38 Закону № 2694 відносяться спеціально уповноважені органи виконавчої влади: Держгірпромнагяд, Держатомрегулювання, Держпожбезпеки, Держсанепідслужба.

Санепідемслужба згідно ст. 236 КУпАП може накладати штраф за правопорушення передбачені в ст. 41 КУпАП, тільки за умов, коли недотримання законодавства викликало порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних норм і правил.

Матеріальна відповідальність:

Буває у вигляді: грошові зтягнення

Встановлюється за умови коли шкода заподіяна (для відшкодовування збитків)

Матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність – визначає в судовому порядку.

Працівники згідно ст.. 272 ККУ несуть кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки що призвело до тяжких наслідків у вигляді шкоди здоров`ю або життю постраждалих.

Посадові особи несуть кримінальну відповідальність за порушенні вимог законодавства про ОП:

1. при нанесенні шкоди здоров`ю постраждалого передбачено

• штраф.

• виправні роботи строком до 2 р

• обмеження волі строком до 2 р

2. при загибелі людей або інших важких наслідках передбачено

• виправні роботи строком до 2 р

• обмеження волі до 5 р

• позбавлення волі до 7 р

  • Може накладатись заборона обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на термін до двох років.

Атестація робочих місць

Обов`язком служби ОП, або відповідального за охорону праці є проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в терміни установлені законодавством.

Проведення атестацій ставить не одну мету. У першу чергу необхідно встановити, чи відповідають робочі місця вимогам, закріпленим у 3аконі про охорону праці: "умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання, ... а також санітарно-побутові умо­ви повинні відповідати вимогам нормативних актів про охо­рону праці". А при укладенні трудового договору праців­ник має бути поінформований під розписку про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих вироб­ничих факторів, їх вплив на здоров'я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (ч.2 ст.6 Закону про охорону праці, п.1 ст.29 КЗпП). На новоствореному підприємстві необхідно провести комплекс досліджень, щоб установити наявність / відсутність таких факторів; включити до колективного договору перелік пільг за роботу в шкідливих умовах, норми забезпечення за­собами індивідуального захисту, спецодягом тощо.

Крім того, на новому підприємстві належить створити комплект посадових інструкцій, скласти акти введення в експлуатацію обладнання, а бухгалтерії (відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку) пра­вильно кваліфікувати затрати на виробничі та загаль­ногосподарські. Увесь цей комплекс робіт можна об'єдна­ти під час роботи атестаційної комісії.

Проведення атестацій регулюється Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим по­становою КМУ від 01.08.92 р. № 442. На його основі керівни­ком затверджується відповідне положення, видається наказ про склад постійно діючої атестаційної комісії. Періо­дичність атестації обумовлюється в колективному договорі, але повинна складати не більше 5 років (див. Методичні ре­комендації при проведенні атестації робочих місць за умо-вами праиі. затверджені постановою Міністра праці та Голов­ного державного санітарного лікаря України від 01.09-92 р. № 41. далі - Методичні оекоменваиії № 41). Причому після проведення чергової атестації необхідно переглянути (пере-затвердити) інструкції, правила, стандарти за кожною групою робочих місць.

АтестацІйна комісія зобов'язана, зокрема, вивчити і зро­бити висновки про оснащеність робочих місць необхідними інструментами й засобами індивідуального захисту, їх відповідність, а також відповідність технологічного процесу, будівель, споруд, обладнання вимогам, зазначеним у проектно-конструкторській документації, стандартах і нормах з охорони праці (п.5.1 Методичних рекомендацій № 41). До речі, робота атестаційної комісії буде значно полегшена, якщо свого часу були проведені відповідні експертизи проектної документації.

Матеріали атестації робочих місць повинні зберігати­ся на підприємстві 50 років, оскільки можуть бути затребу­вані при виникненні судових позовів із працівниками, які ви­магають видачі акта про нещасний випадок або визнання за­хворювання професійним.

За результатами проведеної атестації робочих місць мож­на зробити низку висновків про необхідність установлення обмежень при прийманні на роботу, пов'язаних із вимогами нормативних актів, про строки проведення інструктажів та їх необхідність, режими роботи тощо. Тому комісія повинна уважно вивчити діючі переліки й списки, що надають праців­никам додаткові права на пільги та компенсації.

Пільги та компенсації за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.

На підставі ст. 7 та 8 закону України про охорону праці особи, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, а також на роботах пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, безкоштовно забезпечуються:

• Молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

• Лікувально-профілактичним харчуванням (ЛПХ);

• Газованою солоною водою;

• Змиваючими (милом) та знешкоджуючими засобами

• Спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

Мають право на:

• оплачувані   перерви санітарно-оздоровчого призначення

• скорочення тривалості  робочого часу

• додаткову  оплачувану  відпустку

• пільгову  пенсію

• оплату праці у підвищеному розмірі  

Молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

Працівники обов’язково забезпечуються молоком 0,5 літра за зміну – за роботу з певними хімічними речовинами (органічні і неорганічні сполуки, антибіотики, компоненти мікробіологічного походження, а також при роботі з використанням радіоактивних речовин у відкритому вигляді.

До рівноцінних харчових продуктів відносяться : кисломолочні продукти

Кефір. Кисляк. Мацоні

Видають їх згідно санітарних правил із облаштування молокороздавальних пунктів

Не дозволяється грошова компенсація.

Дозволяється не забезпечувати робочих молоком при забезпеченні лікувально-профілактичним харчуванням.

Лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ)

ЛПХ забезпечується згідно Переліку виробництв, професій та посад робота на яких дає право на безкоштовне ЛПХ у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці:

До таких виробництв належить:

• Виробництво чорної металургії

• Виробництво кольорової металургії

• Хімічні виробництва неорганічних продуктів, органічних продуктів, лаків та фарб, гірничі роботи, хіміко фармацевтичні виробництва

• Електротехнічні та радіотехнічні виробництва

• Виробництва ртутних термометрів

• Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань

Розроблено 6 видів раціонів ЛПХ з енергетичною цінністю від 1368 до 1466 кКал та норми видачі вітамінів. До деяких раціонів додатково видають мінеральну воду та овочі та фрукт, що не пройшли термічної обробки.

ЛПХ видається:

• У дні фактичного виконання робіт на виробництві

• у дні тимчасової непрацездатності, якщо захворювання професійне та хворого не шпиталізовано

ЛПХ не видається:

• у неробочі дні

• у дні відпустки

• у дні службових відряджень

• у дні навчання з відривом від виробництва

• у дні виконання робіт на інших ділянках

• у дні виконання державних і суспільних обов’язків

• у період тимчасової непрацездатності при загальних захворюваннях

• у дні перебування в лікарні чи санаторії на лікуванні, та в період перебування в профілакторії

Щоб організувати ЛПХ, керівництву підприємства необхідно укласти договір з підприємством громадського харчування, яке відповідає санітарно-гігієнічним нормам та правилам. Готувати харчування можуть лише кваліфіковані кухарі. За складанням меню, приготуванням та видачею гарячого харчування та вітамінів повинні наглядати працівники медико-санітарної служби.

Згідно договору підприємства подають їдальням замовлення на певну кількість сніданків за окремими раціонами. Готують їх згідно вказано часу для кожної зміни. Видачу ЛПХ організовують за спеціальними талонами встановленого на підприємстві зразка. Відповідальність за забезпечення працівників ЛПХ і виконання правил видачі несе керівництво підприємства.

Соціальний захист потерпілих на виробництві

У більшості країн державна соціальна політика базується на думці про те, що потерпілі на виробництві повинні мати право на соціальний захист.

В 90-х роках ХХ століття, всі витрати, пов'язані з нещасним випадком, українське законодавство покладалися на плечі підприємства, де трапилася ця трагічна подія, незалежно від форми власності підпри­ємства. Тобто трудовий колектив залишався наодинці зі своєю бідою, бо фінансові можливості невеликих підприємств обмежені. Практика показала, що в таких ситуаціях деякі з них ставали банкрутами або швидко ліквідовувались, залишивши напризволяще потерпілого та його сім'ю. Інші підприємства, беручи кре­дити залізали у багаторічні борги з усіма негативними наслідками, що звідси випли­вають. Більшість підприємств, навіть середніх та великих, не могли акумулювати достатні страхові ресурси для компенсації матеріальних збитків у разі нещасного випадку чи професійного захворювання.

    Відповідно до Конституції України громадяни підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню   від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або  загибелі. Враховуючи міжнародний досвід в 2001 році в Україні був розроблений і набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей Закон гарантує право громадян на соціальний захист, яке проголошується ст. 46 Конституцією України. Окрім того, він створює правове поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв'язання триєдиного завдання: запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації потерпілим матеріальних збитків внаслідок ушкодження здоров'я.

Основні принципи соціального страхування від нещасного випадку:

• обов'язкове страхування всіх працівників, а також учнів та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних навичок;

• сплату страхових внесків тільки роботодавцями;

• формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

• управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійсню­ ється на паритетних засадах державою, роботодавцями і представниками працівників;

• своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;

• надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

— економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і без­ пеки праці.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

• відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного підпорядкування.

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду щодо запобігання нещасним випадків та профзахворювань покладається на страхових експертів з охорони праці.

Фонд відшкодовує шкоду заподіяну працівникові виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

• допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

• одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

• втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності;

• пенсію по інвалідності; пенсію у зв'язку з втратою годувальника;

• грошову суму за моральну шкоду;

• організовує поховання померлого, оплачуючи пов'язані з цим витрати;

• організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;

• надає допомогу інвалідам у вирішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у громадському житті тощо.

Фонд здійснює також заходи, спрямовані на запобігання нещасних випадків, усунення загрози здоров'ю працюючих.

Страхові виплати

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

• страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

• страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

• страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

• страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

• страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

• страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом або якщо мали місце:

• навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

• надання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

• вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Страхові виплати у разі втрати годувальника

Уразі смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім'я та особи, які перебували на його утриманні, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Особи, які перебували на утриманні потерпілого:

• діти, які не досягли 16 років;

• діти з 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

• діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

• жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

• інваліди - члени сім'ї потерпілого;

• неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.

Право на одержання одноразової допомоги мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого не залежить від наявності в сім'ї потерпілого осіб, які перебували на його утриманні, а також не залежить від кількості осіб, які перебували на утриманні потерпілого або мали на це право.

Якщо сім'я потерпілого складалася з двох осіб (наприклад, самого потерпілого та його дружини, яка не працює та якій виповнилося 55 років), то дружина померлого має право на одержання одноразової допомоги сім'ї та одноразової допомоги як особо, яка перебувала на утриманні потерпілого.

Уразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Право на отримання щомісячної страхової виплати особам, які мають право на виплати в зв'язку зі смертю годувальника, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на страхову виплату, яким є дата встановлення МСЕК причинного зв'язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Особи, які мають право на щомісячні страхові виплати згідно з Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002р. № 7 та узгоджений з Міністерством праці та соціальної політики (далі - Порядок):

непрацездатні особи:

• діти, які не досягли 1 6 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

• жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

• інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

• неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

• непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживали чи окремо). Право на одержання щомісячних страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо члени сім'ї застрахованого за станом здоров'я чи з Інших причин не спроможні самі одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт відділення.

У разi смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Фінансування страхування від нещасного випадку

Фінансування Фонду здійснюється, в основному, за рахунок внесків роботодавців. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Фонд має автономну, незалежну систему фінансування.

Суми страхових внесків обчислюються у відсотках: для підприємств — до річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг); для бюджетних установ — до річно ї суми фактичних витрат на оплату праці. Закон передбачає диференціацію страхових внесків залежно від класу професійного ризику виробництва (перша диференціація), а також рівня травматизму і стану охорони праці на підприємстві (друга диференціація). Перша диференціація передбачає розподіл галузей економіки (видів робіт) за умовними класами професійного ризику виробництва. Чим вищий клас — тим вищі й галузеві страхові тарифи. Друга диференціація передбачає певні знижки або надбавки до галузевого страхового тарифу за відповідно низькі або високі рівні травматизму, профзахворюваності, стан охорони праці на підприємстві.

Страхові тарифи

Встановити відповідно до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку):

------------------------------------------------------------------

| Клас | Страховий | Клас | Страховий | Клас | Страховий |

| профе- | тариф (у |профе- | тариф (у |профе- | тариф (у |

|сійного |відсотках до |сійного|відсотках до|сійного|відсотках до|

| ризику | фактичних |ризику | фактичних |ризику | фактичних |

| вироб- | витрат на |вироб- | витрат на |вироб- | витрат на |

| ництва |оплату праці |ництва |оплату праці|ництва |оплату праці|

| | найманих | | найманих | | найманих |

| |працівників) | |працівників)| |працівників)|

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 1 | 0,56 | 24 | 1,10 | 47 | 2,04 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 2 | 0,57 | 25 | 1,13 | 48 | 2,06 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 3 | 0,58 | 26 | 1,19 | 49 | 2,08 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 4 | 0,59 | 27 | 1,25 | 50 | 2,25 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 5 | 0,60 | 28 | 1,31 | 51 | 2,27 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 6 | 0,62 | 29 | 1,38 | 52 | 2,32 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 7 | 0,63 | 30 | 1,40 | 53 | 2,34 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 8 | 0,65 | 31 | 1,41 | 54 | 2,37 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 9 | 0,66 | 32 | 1,45 | 55 | 2,46 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 10 | 0,68 | 33 | 1,46 | 56 | 2,54 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 11 | 0,70 | 34 | 1,57 | 57 | 2,81 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 12 | 0,72 | 35 | 1,58 | 58 | 2,82 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 13 | 0,73 | 36 | 1,66 | 59 | 2,90 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 14 | 0,75 | 37 | 1,67 | 60 | 3,28 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 15 | 0,80 | 38 | 1,76 | 61 | 3,56 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 16 | 0,84 | 39 | 1,77 | 62 | 3,70 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 17 | 0,86 | 40 | 1,79 | 63 | 3,99 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 18 | 0,93 | 41 | 1,80 | 64 | 4,2 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 19 | 0,96 | 42 | 1,83 | 65 | 6,41 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 20 | 0,97 | 43 | 1,85 | 66 | 6,52 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 21 | 0,98 | 44 | 1,90 | 67 | 13,50" |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 22 | 0,99 | 45 | 1,91 | | |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 23 | 1,06 | 46 | 1,99 | | |

------------------------------------------------------------------

Класи професійного ризику виробництва

52 Клас

• становлення, монтаж машин/устатковання.

• Будівництво будівель, доріг і автострад, залізниць і метрополітену, мостів і тунелів, трубопроводів, споруд електропостачання та телекомунікацій, водних споруд, інших споруд.

• Знесення. Підготовчі роботи нa будівельному майданчику. Розвідувальне буріння.

• Покриття підлоги, облицювання стін. Малярні роботи, скління. Установлення столярних виробів. Інші роботи iз завершення будівництва. Покрівельні роботи. Інші спеціалізовані будівельні роботи.

• Монтаж систем опалення та кондиціонування, водопровідних мереж. Електромонтажні роботи. Інші будівельно-монтажні роботи. Штукатурні роботи.

• Використання, охорона, пам'яток історії, будівель, інших пам'яток культури.

Розслідування нещасних випадків на виробництві

Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Організація розслідування та ведення обліку нещасних випадків обов’язок роботодавця.

Метою розслідування є – зробити правильні висновки і запобігти нещасним випадкам у майбутньому.

Відповідальність за нещасні випадки, що сталися на виробництві чи пов’язані з виробництвом, несуть особи, що своїми неправильними вказівками, діями (або бездіяльністю) не забезпечили виконання правил охорони праці, не провели інструктаж і навчання робітників безпечним методам праці і не вжили відповідних заходiв щодо попередження нещасних випадків.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві проводиться відповідно до «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

Процедура і вид розслідування залежить від наслідків до яких призвів нещасний випадок.

Розслідування буває: звичайне і спеціальне

