3. Типологічна класифікація (основні типологічні властивості мов; "тип мови" і "тип у мові"; формально-типологічна класифікація та інші види типологічних класифікацій).

Типологічна класифікація мов – один з різновидів класифікацій мов світу, що ґрунтується на подібностях і відмінностях, відповідних найзагальнішим і найважливішим властивостям мови як комунікативної системи і незалежних від генетичної спорідненості мов.

Сучасна типологічна класифікація мов поділяється на два різновиди залежно від того, що є предметом такої класифікації: функціонально-типологічну класифікацію мов і структурно-типологічну класифікацію мов.

Функціонально-типологічна класифікація мов

Предметом функціонально-типологічної класифікації мов є мова як комунікативний засіб, що розглядається в аспекті її соціальних функцій і сфер використання.

Критерії функціонально-типологічної класифікації мов:

• за комунікативним рангом (за обсягом здійснюваної комунікації; за ступенем активності використання мов у процесі комунікації)

• за соціальним статусом (правовим, конфесійним, навчально-педагогічним).

Міжнародна мова є засобом спілкування народів різних держав (англійська, арабська, іспанська, португальська, російська, французька).

Міжнаціональна мова є засобом міжетнічного спілкування народів однієї поліетнічної держави і має офіційний статус державної мови (мова гінді в Індії, російська мова в Росії)

Регіональна мова є засобом міжетнічного спілкування народів певного регіону поліетнічної держави, офіційного статусу не має (бретонська, провансальська у Франції; тибетська в Тибетському автономному районі Китаю).

Живі мови – ті, що використовуються в сучасному повсякденному усному спілкуванні представниками принаймні одного етносу.

М ертві мови – мови, що вийшли з активного вжитку і відомі з писемних пам’яток або записів того часу, коли ці мови були живими (санскрит, латина, хетська, шумерська, мови індіанського населення Північної Америки та ін.).

Структурно-типологічна класифікація мов

С труктурно-типологічна класифікація – це один з різновидів класифікації мов за видами внутрішньої організації мови як системи.

Сруктурно-морфологічна типологічна класифікація мов здійснюється згідно з визначенням типу мови за подібностями й відмінностями в граматичному (морфологічному) оформленні слова (словозміні, формотворенні, граматичному/морфологічному варіюванні слова).

Типологічні властивості Мови	Наявність формотворення			Відсутність формо-творення
	за допомогою внутрішньослівних засобів (морфеми, наголос, чергування)		за допомогою позаслівних засобів
	без фонетичних змін на морфемному шві	із фонетичними змінами на морфемному шві
Українська	рук-ою принес-у	руц-і висловл-ю	будеш шукати	меню беж
Англійська	(short –) short-er (high –) high-er	speak-s [s] read-s [z] wash-es [iz] (hot –) hott-er	will write	darkness eleven
Казахська	жазу-шы-лар-ымыз-дан (від наших письменників) тіл-ші-лер-іміз-ден (від наших кореспондентів)	–	–	–

У конкретних мовах можуть бути наявними різні типологічні ознаки. Таке явище називається політипологізмом.

Сучасна лінгвістична типологія користується двома поняттями: тип мови і тип у мові.

Тип у мові – це одна з можливих типологічних властивостей.

Синтетизм – це типологічна властивість мови (тип у мові), що виявляється в наявності у мові граматичних форм, морфологічні значення яких мають внутрішньослівне вираження.

Аналітизм – це типологічна властивість (тип у мові), що виявляється у наявності в мові формально граматичних форм, що складаються з відокремлено локалізованих основного структурного компонента (виражає лексичне значення) та аналітичного форматива – службового слова (виражає морфологічне значення).

Аморфізм – це така типологічна властивість, що вказує на відсутність граматичного варіювання слова – утворення його морфологічних форм.

Синтетизм може мати два різновиди: фузійний та аглютинативний.

Аглютинативний характеризується відсутністю фонетичних змін на морфемному шві, фузійний – наявністю таких змін (чергувань, усічень).

За умови принципового політипологізму природних мов тип мови конкретної визначається за переважною для типологічною властивістю – типом у мові. Кваліфікувати мову як синтетичну, або аналітичну, або аморфну можна за переважним типом у мові. Сукупність конкретних мов, для яких переважним є один і той тип у мові, називається типом мови.

Відповідні морфологічні типи мов: аморфний; аналітичний; синтетичний (синтетичний фузійний, синтетичний аглютинативний).

Номінативний тип – це тип мов, струткурні компоненти яких чітко протиставляють різнооформлені суб’єктну та об’єктну синтаксеми при дієслові. У цих мовах обов’язково наявне протиставлення перехідних і неперехідних дієслів. Значення суб’єкта при перехідному дієслові-присудкові виражається формою називного відмінка номінатива (або в мовах, де відсутня відмінкова словозміна, за допомогою безпосередньої/контактної препозиції відносно перехідного дієслова-присудка). Значення прямого об’єкта виражається завжди засобом, що ніколи за формою не збігається з формою вираження суб’єкта (зокрема, формою знахідного відмінка).

У цих мовах існує протиставлення активних і пасивних синтаксичних структур, утворюваних за допомогою протиставлених форм активного і пасивного стану перехідних дієслів.

Ознакою номінативного типу є те, що в них ніколи не збігаються форми вираження прямого і непрямого додатків.

Ергативний тип характеризується тим, що тут протиставлення значення активного виконавця дії (агентива) і фактитива (носія дії, що здійснює її не з власної ініціативи, а під зовнішнім впливом/за наявності зовнішньої ініціативи).

Ознаками ергативного типу є наявність опозиції агентивних і фактитивних дієслів. Аргетивний характеризується наявністю відмінків із синкретичним суб’єктно-об’єктним значенням: ергативний відмінок – значення суб’єкта-агентива, значення непрямого об’єкта; абсолютив (абсолютивний відмінок) – значення суб’єкта-фактитива і прямого об’єкта.

Речення характеризується наявністю ергативної та абсолютивної конструкцій:

Ергативна конструкція

[* Я теля пригнав

суб’єкт-агентив прямий об’єкт агентивне

ергативн.відмін. абсолютивн.відмін. дієслово

Абсолютивна конструкція

[* Теля прийшло

суб’єкт-фактитив фактитивне

абсолютивн.відмін. дієслово

(іберійсько-кавказькі мови, баскська, ескімосько-алеутські, північноіндіанські, австралійські мови).

Активний тип характеризується протиставленням дієслів активної дії і дієслів стану. Назви суб’єктів мають показники активності / неактивності дії.

Класний тип характеризується тим, що в ньому протиставлені дієслова ситуації і дієслова якості. Ці дієслова функціонують як предикати речень, що будуються за різними моделями.