Іі. Зміст психодіагностичної практики

Перша частина психодіагностичної практики (IX семестр) полягає у виконанні діагностичної роботи практичного психолога у закладах освіти: здійсненням психодіагностичного обстеження, постановки діагнозу (без подальшого розвитку га корекції).

Мета психодіагностичної практики:

• систематизація, закріплення, розширення знань, одержаних під час вивчення таких дисциплін як психодіагностика, соціальна психологія, психологічні основи профорієнтаційної роботи, робота психолога з батьками;

• оволодіня уміннями застосовувати психодіагностичний інструментарій, обробляти та аналізувати результати обстеження, робити висновки щодо констатації та подальшого розвитку виявлених психологічних особливостей обстежуваних.

Основні завдання психодіагностичної практики:

• задовольнити запити клієнтів (вчителів, батьків, учнів) щодо визначення особливостей психічних функцій, виявлення причин недоліків рівня розвитку, неуспішності окремих учнів та учнівських груп;

• підготувати стимульний матеріал, провести психодіагностичне обстеження, заповнити протоколи та сформулювати психологічний діагноз по кожному запиту;

• подати інформацію про результати обстеження замовникам та керівнику практики, оформивши матеріали відповідно вимогам.

Обсяг завдання практики:

Протягом практики студент має обрати для обстеження:

• З запити для індивідуальної діагностики (це мають бути різновікові учні - молодший школяр, підліток, старшокласник);

• 2 запити для групової діагностики (класи або неформальні групи підлітків, старшокласників).

За результатами діагностики необхідно оформити протоколи обстежень, включаючи аналіз результатів, психологічний діагноз і рекомендації щодо подальшої роботи з обстежуваними.

Вимоги до оформлення документації:

Після закінчення практики (протягом тижня) студенти подають керівнику таку документацію:

1. Щоденник, звіт про проходження практики, характеристику від бази практики (Див. розділ І).

2. Матеріали психодіагностичного обстеження:

• психодіагностичні методики і стимульні матеріали, які були використані при обстеженні (обов’язкове посилання на посібник, з якого взяті методики);

• протоколи обстеження (додатково вказати особливості поведінки клієнта під час обстеження, мимовільні реакції);

• узагальнені результати обстеження (зведена таблиця, опис одержаних даних, остаточний діагноз, прогноз, рекомендації щодо вирішення проблеми).

Принципи проведення психодіагностичного обстеження

1. Врахування і захист інтересів дитини при вирішенні психолого- педагогічних задач;

2. Раціональне поєднання якісної діагностики і кількісної, індивідуального підходу до інтерпретації даних з використанням стандартних процедур;

3. Комплексний підхід при діагностиці індивідуально-психологічних особливостей обстежуваних;

4. Доступність та практична користь психодіагностичної інформації для замовника (педагогів, батьків, учнів).

Психодіагностика в роботі психолог а не є самоціллю. Психолог повинен запобігати перетворенню психологічної служби на реєстратуру за зразком реєстратур у медичних закладах. Для ефективного використання робочого часу психологу доцільно мати комплекс діагностичного інструментарію, який включає експрес-методики, комп’ютерні програми, які швидко здійснюють обробку результатів діагностики і в системі дають значно більшу інформацію про клієнта. Документація з психодіагностики ведеться з урахуванням необхідних і раціональних витрат на її оформлення.

Психолог повинен заповнювати і зберігати в таємниці ту документацію, яка є основою встановлення офіційного діагнозу і слугує для прийнятої спільних рішень про подальшу корекційну та розвивальну роботу. Решта документації ведеться і зберігається в довільній формі у зведених таблицях, картках, апьбомах.

У результаті психодіагностики психолог розв’язує такі завдання:

1. Виявляє готовність дитини до школи.

2. Проводить дослідження структури, стану взаємостосунків і психологічного клімату в учнівських колективах.

3. Проводить діагностику учнів різного віку з метою виявлення динаміки психічного розвитку особистості чи окремих її сторін (за ініціативою чи з дозволу самих учнів).

4. Проводить дослідження здібностей, інтересів, нахилів з метою надання їм допомоги у професійному чи особистісному самовизначенні, формуванні профільних класів.

5. Проводить діаг ностику учнів для визначення форм і з’ясування причин асоціальної поведінки безпритульництва, крадіжок, алкоголізму і токсикоманії, низької успішності тощо.

6. Досліджує проблеми в педагогічному колективі.

До компетенції та обов’язків практичного психолога системи освіти належать: виявлення особливостей психічного розвитку дитини, рівня сформованості певних психологічних новоутворень, відповідності ступеня розвитку умінь, навичок, особистісних та міжособистісних властивостей віковим закономірностям, вимогам суспільства тощо. Отже, саме психодіагностика як виявлення психологічних причин проблем, труднощів у навчанні й вихованні окремих учнів, визначення особливостей розвитку їхніх, інтересів, здібностей, сформованості особистісних утворень, перебуває в центрі уваги шкільної психологічної служби. Завдання психодіагностики --

надати інформацію про індивідуально-психічні властивості дітей, яка б була корисна їм самим та тим, хто з ними працює--учителям, вихователям, батькам.

Етапи проведення психодіагностичного обстеження

Психодіагностична робота практиканта будується у відповідності з етапами, кожен з яких повинен бути відображеним у змісті документації:

1. Вивчення психологічного запиту';

2. Формулювання психологічної проблеми;

3. Висунення гіпотез про причини означених явищ;

4. Вибір методів дослідження;

5. Використання методів;

6. Формулювання психологічного діагнозу;

7. Розробка рекомендацій, складання психокорекційної або розвивальної програми.

Перший етап.

Початок роботи психолога-психодіагноста -- вивчення звернення, яке має форму запиту вчителів, батьків або самих учнів. Зміст цих звернень, як правило, стосується проблем недостатнього рівня розвитку певних психічних функцій, виявлення причин неуспішності й недисциплінованості окремих учнів, особистісних та міжособистісних ускладнень, планів та перспектив особистісного зростання, професійного визначення тощо.

Будь-який запит є для психолога сигналом того, що в учня, можливо, є проблема, яку він не усвідомлює і яка потребує перевірки, уточнення.

Якщо запит від клієнтів відсутній, психолог здійснює його самостійно. Самозапит формулюється щодо конкретного учня або групи на підставі ознайомлення з особливостями їх навчальної діяльності, успішності, поведінки та характеру спілкування. Студент-практикант може ознайомитись із планами діагностичної роботи практичного психолога і взяти виконання завдань обстеження учнів на себе. Крім того, відвідавши уроки і провівши спостереження, практикант може самостійно визначити, які особливості учнів та класу вимагають додаткового вивчення.

Другий етап.

Запит або вимогу клієнта психолог перетворює у психологічну проблему. У багатьох випадках скарги клієнтів носять невизначений, розпливчастий характер, формулюються нечітко. Тому для визначення точності запиту, для наповнення конкретним змістом проблеми або сумніву необхідно провести спеціальну бесіду з особистістю, яка зробила запит. Бесіда має допоміжне значення - вона є засобом збирання первинної інформації про учня, допомагає з’ясувати і валідізувати його труднощі перед взаємодією із ним психолога.

Зміст бесіди фіксується у протоколі №1 збору первинної інформації (Додаток 3). Протокол практикант подає у матеріалах звіту.

Одержана під час попередньої бесіди інформація доповнюєт ься вивченням документації (класний журнал, особова справа, робочі зошити тощо), оптуванням осіб, які спілкуються з обстежуваним, аналізом незалежних, характеристик, спостереженням. Зібрані дані також відображаються у протоколі №1.

Формулювання психологічної проблеми здійснюється на основі вивчення всієї доступної попередньої інформації про клієнта. Воно має спиратися на аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем клієнта, новоутворень вікових періодів розвитку.

Загальні відомості про обстежуваного, короткий зміст психологічного запиту і психологічної проблеми (після уточнення) практикант фіксує у таблиці програми психодіагностичного обстеження (Додаток 2).

Третій етап.

Коли психологічна проблема з’ясована, чітко сформульована, висуваються гіпотези про причини порушень у спілку ванні, навчанні, вихованні, розвитку учня, про його потенційні можливості, спрямованість інтересів, особливості мотиваційної сфери тощо.

Таких гіпотез може бути декілька. В ході обстеження, психолог на основі нових даних, додаткових відомостей, одержаних під час бесіди, подальших спостережень, розповідей клієнта, може уточнювати, змінювати попередні гіпотези та формулювати інші.

Всі можливі гіпотетичні припущення записуються у графі таблиці (Додаток 2). Якщо психологічний запит сформульовано у вигляді конкретного завдання, наприклад “Визначити рівень інтелектуального розвитку”, “Продіагностувати властивості пам ’яті або уваги”, “З’ясувати структуру колективу” тощо, гіпотеза може не формулюватись., але необхідно вказувати психічні властивості, якості, які подгагають діагностуванню.

Четвертий етап.

Правильний добір методів дослідження -- один з найскладніших етапів діагностичної роботи психолога. Він обумовлюється необхідністю довести або спростувати висунуті гіпотези про причини психічних утруднень. Рекомендується складати комплекс діагностичних методик, який включає як високоформалізовані (тести, опитувальники, проективні методики), так і малоформалізовані (спостереження, опитування, експертні оцінки) техніки психологічного дослідження. Методики, які складають комплекс, повинні охоплювати якомога більше компонентів психіки, які стосуються поставленої

проблеми. Застосування лише однієї методики суттєво знижує достовірність результатів обстеження.

Усі методики, які обираються для використання повинні відповідати вимогам валідності, надійності, стандартизованості!

Проблема використання психологічною інструментарію полягає не в тому, використовувати чи ні тести та інші методики, а в тому, з якою метою вони використовуються. Психологічні методики можна використовувати з метою жорсткого відбору обстежуваних, віднесення їх до певної групи, а також для виявлення причин окремих порушень або недоліків з метою їх корекції та сприяння подальшому розвиткові учасників педагогічного процесу.

В окремих випадках психологу потрібно одержати інформацію швидко і оперативно. Тому доцільним є використання методик, не пов’язаних з громіздкими процедурами проведення і обробки результатів. Експрес- методики у більшості базуються на якісному аналізі висловлювань, продуктів діяльності, способів виконання завдання тощо.

Практиканту - психологу важливо володіти широким і різноманітним арсеналом психодіагностичних методик, гнучко підходити до їх використання. Абсолютизація процедури і результатів використання, наприклад, тестів, веде до односторонньої оцінки особистості, оскільки при цьому не враховується багато психічних якостей, які не потрапили в процес тестування, але відіграють роль вирішального чинника психічного розвитку особистості.

Використовуючи різні методичні засоби, психолог одержує чіткішу картину індивідуальних особливостей клієнта, що дає змогу повною мірою виявити і дати оцінку причин психологічних проблем обстежуваного.

Перелік обраного для використання інструментарію практикант заносить у відповідну графу таблиці програми діагностичного обстеження (Додаток 2).

П 'ятий етап.

Перед використанням діагностичного інструментарію необхідно проаналізувати всі складові психодіагностичної ситуації, продумати, в яких умовах буде відбуватись обстеження, ще раз переглянути обрані методики. Особливу увагу слід приділити підготовці стимульного матеріалу, впевнитись, що він стандартизований, без порушень і помилок. '

Процедура і результати обстеження за кожною методикою протоколюються. Форма протоколу подана у додатку 4. Обов’язковим є посилання на джерело, з якого узято ту чи іншу методику. Орієнтовний список рекомендованих до використання джерел подається нижче.

До усіх протоколів додаються: копія самої методики і письмові матеріали виконання завдань обстежуваними (малюнки, заповнені бланки, відповіді на запитання, продукти діяльності тощо).

За результатами комплексного обстеження складається психодіагностична картка або загальна таблиця, в яких подається перелік рис, властивостей, якостей, що підлягали діагностуванню, та виявлені рівні розвитку кожної з них.