6. Сучасні підходи до методичної підготовки вчителя

Нині розв’язання проблеми професіоналізації підготовки вчителя пов’язане з науковим обґрунтуванням і практичним удосконаленням змісту педагогічної освіти в напрямі більшої збалансованості її складників: загального, спеціального й професійного (педагогічної теорії та практики). Першочергової розробки потребує база професійних знань учителя, яка має включати не тільки знання концепцій, технологій і володіння педагогічною технікою, а й уміння розвивати й оцінювати свою професійну діяльність. Основною формою навчання залишаються лекції, кожна з них виконує ряд важливих функцій: методологічну, виховну, інформаційну (освітню), розвиваючу, орієнтуючу й організуючу.

На заняттях з даної дисципліни вони є мультимедійними і містять в собі не тільки вербальний матеріал, але й таблиці, схеми, діаграми, ілюстрації, презентації, фрагменти відеофільмів уроків географії, гіперпосилання з використанням Інтернету тощо. На особливу увагу заслуговують проблемні лекції – це апробація багатоваріантних підходів до рішення представленої проблеми, які активізують особистий пошук слухачів, серед них лекція-брифинг, лекція інтерактивна бесіда, лекція диспут, лекція «круглий стіл» та інші.

Надзвичайно важливу роль відіграють лабораторні заняття, на яких засвоєні теоретичні знання реалізуються на практиці. У їх структурі вирізняються етапи обговорення запитання і завдання теоретичного змісту, перевірка самостійної роботи, виконання і обговорення практичних завдань, аналіз індивідуальних завдань та ін.

Майже на кожному занятті має місце моделювання фрагментів і цілих уроків. На окремих із них – моделювання і аналіз занять географічних гуртків, факультативів, позакласних заходів з географії, навчальних екскурсій у природу й на виробництво, які проходять у вигляді ділових і дидактичних ігор. Моделювання — це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли студенти замість безпосереднього об'єкта - учнів класу - вибирають чи створюють схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель), досліджують його, а здобуту інформацію переносять на реальний предмет вивчення.

Основою пропонованої структури професійно-методичної підготовки вважаємо мотиваційно-психологічну підготовку, оскільки саме вона є рушійною силою й мотивом професійного становлення і самовдосконалення майбутніх учителів початкових класів: зумовлює їхні пізнавальні потреби, інтереси та мотиваційно-ціннісні орієнтації в галузі викладання рідної мови, сприяє формуванню в них високої культури усного й писемного мовлення, розвитку емоційної сфери, професійно важливих здібностей (виразно читати, каліграфічно писати тощо). Усе зазначене, без сумніву, позитивно впливає на ефективність процесу засвоєння студентами методичних знань і вироблення в них необхідних умінь і навичок.

7. Особливості становлення професійно-педагогічної культури майбутніх вчителів іноземної мови тісно пов'язані з визнанням цього феномену як системного утворення, що, у свою чергу, актуалізує важливість дослідження його функціонування, тобто діяльності як основної характеристики системи.

Функції професійно-педагогічної культури учителя іноземної мови розглядають, враховуючи специфіку його діяльності.

Беручи до уваги різноманітність форм мовлення та спілкування, особливості творчої самореалізації, пов'язаної з вивченням іноземної мови, систему ціннісних орієнтацій у дослідженні зарубіжної культури, виділяють такі функції професійно-педагогічної культури - гносеологічну, гуманістичну, комунікативну, інформаційну, навчальну та виховну. Кожна функція відображає різноманітні способи розв'язання професійних задач. Визнання різноманітності функціональних компонентів професійної культури вчителя іноземної мови підкреслює багатоскладовість змісту педагогічної діяльності та форм її реалізації.

Гносеологічна функція професійно-педагогічної культури забезпечує цілісність уявлення щодо педагогічної діяльності, реальних шляхах її пізнання та засвоєння. Активно розширюючи та оновлюючи свої знання, учитель повинен враховувати історико-педагогічний, психолого-педагогічний, етнопедагогічний досвід, виступати дослідником, організатором, а головне -психологом. Адже гносеологічна функція спрямована не тільки на вивчення і аналіз педагогічних явищ, але й на пізнання учителем самого себе, своїх індивідуально-психологічних особливостей, рівня професіоналізму, що є важливим фактором освітньої діяльності, враховуючи її специфіку при вивченні іноземної мови.

Гуманістична функція актуалізує зміст загальнолюдських цінностей під час навчального процесу, створює умови для розвитку здібностей і нахилів людини, формування таких моральних якостей, як відданість істині, інтелігентність, самостійність у судженнях, відповідальність та ініціатива, наполегливість у досягненні цілей тощо.

Комунікативна функція займає особливе місце серед інших функціональних компонентів педагогічної культури викладача іноземної мови. Навчальний процес передбачає встановлення різноманітних комунікативних зв'язків між його суб'єктами. Окрім того, вчитель іноземної мови повинен володіти комунікативними навиками встановлення мовленнєвих взаємостосунків, створювати специфічну мовленнєву атмосферу.

Необхідно не тільки самому володіти умінням говорити виразно, емоційно, вдало використовуючи міміку, пантоміму, жести, а й навчати цьому учнів. Особливо важливі уміння пов'язані з експресивністю мовлення. Для вчителя іноземної мови володіння інтонацією, регістрами голосу має особливе методичне й навчальне значення. Учитель повинен володіти також культурою іноземної мови, тобто володіти нормами мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету.

Інформаційна функція тісно пов'язана зі всіма функціональними компонентами професійної культури. Цей зв'язок обумовлюється необхідністю інформаційного забезпечення всіх її складників. Активне збільшення інформаційного потоку, інтеграція наукових знань вимагають від учителя певних умінь стосовно знаходження та використання інформації, тобто інформаційної культури. Ефективність професійної діяльності вчителя іноземної мови великою мірою залежить від обсягу накопиченої ним інформації, оперативності її використання та сприяння її засвоєнню школярами.

Навчальна функція професійної культури реалізується у діяльності вчителя, спрямованій на засвоєння учнями певної системи знань, умінь та навичок, необхідних для оволодіння іноземною мовою. Успішна реалізація навчальної функції обумовлена низкою факторів, серед яких важливе місце посідає наявність відповідної матеріально-технічної бази навчання, що стає особливо актуальним, враховуючи зростаючі можливості освіти, пов'язані з розвитком інформаційних технологій. Здатність вчителя, належним чином використовуючи всі доступні засоби, розв'язувати поставлені задачі в навчальному процесі, складає основу професійної культури педагога.

Виховна функція професійної культури відображає сферу виховної діяльності учителя іноземної мови, який покликаний здійснювати цілеспрямовану діяльність, що Грунтується на вихованні у школяра поваги до іноземної мови та культури, розкриваючи складну систему культурних цінностей. Переосмислення педагогічної освіти з культурологічної точки зору висвітлює спектр нових проблем, пов'язаних з професійно-особистісним становленням майбутнього учителя іноземної мови як суб'єкта загальної та професійної культури: самовизначення у полікультурному, професійному середовищі, орієнтація на розвиток ціннісно-смислового ставлення до професії, творчий розвиток майбутнього педагога.

На основі такого підходу до педагогічної освіти актуалізується ціннісний, виховний потенціал всіх педагогічних дисциплін в їх спрямованості на становлення вчителя як суб'єкта загальної та професійної культури. Іноземна мова як дисципліна гуманітарного циклу являє собою змістовий резерв у підготовці вчителя, що володіє високим рівнем професійної культури. Професійна культура майбутнього вчителя іноземних мов - це складне, інтегральне утворення у цілісній професійній структурі його особистості, уособлення різних видів особистісної культури, сукупність професійно важливих якостей та характеристик, світоглядних цінностей, умова ефективної професійної діяльності, досягнення професійної зрілості тощо.

Виділені функціональні компоненти, тісно взаємодіючи між собою, утворюють цілісну динамічну систему професійної культури вчителя іноземної мови, що забезпечує умови для ефективної професійної діяльності та досягнення соціально-професійної зрілості.