15. Успіх педагогічної комунікації залежить від того, чи вміє учитель

налагодити контакт з аудиторією, від системності його викладу, логіки,

аргументації, вміння стимулювати учнів для подальшої діяльності, заохочувати,

керувати увагою, передбачати конфлікти, розбіжності, знімати емоційне

напруження в спілкуванні та усувати бар’єри, запобігати виникненню

конфліктних ситуацій. Водночас, варто підкреслити, що комунікативні уміння в

поєднанні із знаннями, навичками, методичним мистецтвом, психолого-

педагогічними якостями особистості створюють надійні підвалини для

формування педагогічної майстерності.

Важливою педагогічною умовою ефективної педагогічної комунікації є

формування у вчителів чітких уявлень про сутність та структуру

комунікативних умінь. Ми поділяємо думку О.А.Дубасенюк [1], що виділяє такі

групи педагогічних умінь як: гностичні – уміння аналізувати психолого-

педагогічну літературу, рівень розвитку власних комунікативних умінь,

розвиток діяльності учнів; проектувальні – уміння прогнозувати, передбачати

розвиток діяльності учня, групи учнів, моделювати цілі, завдання, зміст, засоби

діяльності учнів згідно з віковими та індивідуальними особливостями,

прогнозувати власну систему роботи; конструктивні – уміння планувати

педагогічну діяльність, добирати доцільні форми та методи, передбачати

труднощі в її реалізації, конструювати новітні засоби й прийоми;

організаторські – уміння стимулювати спілкування колективу учнів і кожного

учня зокрема, їх активність, ініціативу, наповнення його цікавими справами.

Мова йде про володіння різними типами педагогічного спілкування:

нормативно-оцінним (зняття критичності, неприйняття, утворення спільності),

довідково-інформаційним (вміння викладати потрібну інформацію),

організаційно-цільовим (диференціація форм і засобів впливу, постановка

спільних цілей, зіставлення досягнутих результатів і визначеної мети).

Комунікація виступає засобом реалізації інтегративно-педагогічної

діяльності, забезпечуючи:

а) міжособистісну інтеграцію (учнів і вчителів, учнів і батьків, педагогів і

батьків, учнів і учнів, педагогів і педагогів);

б) внутрішньоособистісну інтеграцію (інтеграцію вчителя з самим

собою);

в) соціальну інтеграцію (інтеграцію особистості вчителя й колективу,

вчителя і суспільства, вчителя і культури).

16. Методика создания и воспитания ученического коллектива базируется на двух вещах: во- первых, нужно вовлекать всех учащихся в разнообразную и содержательную совместную деятельность и, во- вторых, необходимо организовывать и стимулировать эту деятельность таким образом, чтобы она сплачивала и объединяла учащихся в дружный и работоспособный коллектив.

В качестве важнейших средств воспитания ученического коллектива выступают: учебная и разнообразная внеклассная работа, трудовая, общественная и культурно- массовая деятельность учащихся.

В процессе организации деятельности нужно применять специальную методику, направленную на создание и воспитание сплоченного коллектива.

Педагогическую основу этой методики составляют:

- умелое предъявление требований к учащимся;

- воспитание ученического актива;

- организация увлекательных перспектив в учебной, трудовой, художественно- эстетической и спортивно- оздоровительной деятельности;

- формирование здорового общественного мнения;

- создание и развитие положительных традиций коллективной жизни.

Успешность протекания в коллективе воспитательной работы во многом зависит от первоначальных вкладов в его организацию. Создание коллектива нужно начинать с умелого предъявления педагогических требований к воспитанникам. Правильное предъявление педагогических требований в самом начале воспитательной работы со школьниками организует их поведение, способствует улучшению их работы и таким образом вносит в жизнь и деятельность коллектива элементы сплоченности и единства стремлений. Так закладываются основы для дальнейшего развития и воспитания коллектива.

Для того, чтобы педагогические требования поддерживались всеми учащимися, необходимо стремиться к тому, чтобы их поддерживала более сознательная часть учащихся. Поэтому в воспитательной работе с коллективом большое значение имеет воспитание ученического актива, развитие его самостоятельности и принципиальности.

Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

Позакласна і позашкільна виховна робота є невід'ємною складовою всієї системи освіти та виховання молодого покоління. Треба розрізняти поняття "позакласна виховна робота" і "позашкільна виховна робота".

Позакласна виховна робота — це здійснення в позаурочний час різноманітної діяльності учнів під керівництвом учителів-вихователів школи, спрямованої на задоволення інтересів і запитів вихованців, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей.

Позашкільна виховна робота — це також здійснення в позаурочний час діяльності школярів у позашкільних дитячих виховних закладах під керівництвом педагогічних працівників цих закладів. Вона теж спрямована на розвиток інтелектуальних можливостей вихованців, задоволення їхніх інтересів і потреб.

Організатором підготовки і проведення позакласних виховних заходів є класний керівник разом з іншими педагогічними працівниками школи. Він же одночасно є й ініціатором залучення учнів свого класу до участі в роботі гуртків, секцій та ін., які діють у позашкільних виховних закладах.

У процесі підготовки і проведення класних годин необхідно дотримуватися таких правил:

• проводити класні години систематично;

• не влаштовувати на класних годинах педагогічних "розборок" випадків життєдіяльності учнів, що накопичилися впродовж певного часу;

• виносити на розгляд питання, які цікавлять учнів, сприяють задоволенню їхніх інтересів;

• складати план проведення класної години;

• добирати для класної години цікавий матеріал, який спонукав би учнів до вільного висловлювання своїх думок;

• забезпечувати мажорний тон у спілкуванні учнів на класній годині;

• заохочувати учнів до вільного висловлювання своїх думок, не дорікати їм за помилковість суджень;

• враховувати особливості соціально-психічного розвитку дітей певного віку;

• створювати умови для психічного і соціального розвитку школярів у процесі вільного спілкування;

• навчати учнів ставити запитання, слухати відповіді, спілкуватися, виховувати у них терпимість і толерантність;

• поважати думки всіх вихованців, з розумінням ставитись до нестандартних і незручних думок і суджень;

• залучати всіх учнів до розмови, не залишати поза увагою несміливих;

• вивчати інтереси учнів для визначення наступних тем класних годин;

• не обмежувати проведення класних годин стінами класної кімнати. Проводити їх у музеях, на природі, за місцем праці батьків та ін.

класний керівник, у своїй роботі спираюся на наступні принципи:

• відкритість - спільне планування (класний керівник + учні + батьки);

• привабливість майбутньої справи - захопити учнів кінцевим результатом;

• діяльність - активна участь у заходах всіх рівнів;

• свобода участі - враховується думка учнів та батьків у виборі завдання у позакласному заході;

• зворотній зв'язок - обговорення кожного позакласного заходу (рефлексія);

• співтворчість (співпраця + творчість) - право вибору партнера по виконуваній справі;

• успішність - відзначати реальний успіх виконаної справи.

Свою діяльність по формуванню класного колективу я умовно розбила на декілька стадій, які взаємозв'язані між собою . Стадії формування класного колективу:

1.Вивчення класу, постановка цілей і завдань виховної роботи.

2. Організація класного самоврядування, створення класних традицій, встановлення правильних взаємин із загальношкільним колективом.

3. Встановлення сприятливого психологічного мікроклімату в класі.

Вважаю, що на першій стадії формування класного колективу, коли діти вперше перейшли в середню ланку, керівні функції належать класному керівникові. Саме на ньому лежить основне завдання по формуванню сприятливих умов для розвитку кожної дитини, він заохочує дружбу дітей, запобігає загостренням в їх стосунках, підбирає і пропонує дітям види спільної діяльності.

Свою діяльність я почала з того, що 1 вересня в День знань я організувала екскурсію по школі і по класах, в яких вони вчитимуться надалі. Друге, що я зробила для формування класного колективу, - це провела роботу по організації класного самоврядування. На початку навчального року були проведені вибори класного самоврядування. В їх основу був покладений вибір учнів. Кожен учень спочатку висловив свою думку про те, в якому секторі він хоче працювати, потім в якому з секторів міг би працювати його однокласник. Після розподілу кожен сектор вибрав представника в актив класу, якому я передала деякі елементарні функції керівництва колективом (розподіл чергування по школі, збір щоденників, допомога класному керівникові у виставлянні оцінок, об'єднання в групи при підготовці до заходів і конкурсів).