58.Поняття кредитної системи, її роль і місце в сучасному економічному просторі.

Кредитна система-Сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ

Основна функція кредитної системи – акумуляція грошових коштів на різних рівнях і передача їх у вигляді різних позик державі юридичним та фізичним особам.

Кредитна система функціонує через кредитний механізм.

Кредитний механізм-Відносини, пов’язані з перерозподілом грошового капіталу

Основні моделі побудови кредитних систем

Дворівнева дає змогу ефективно розподілити адміністративно-регулювальні та операційні функції між Центральним банком і усіма іншими кредитними інститутами, що забезпечує належний рівень обслуговування усіх економічних суб’єктів.

Однорівнева є характерною або для початкових стадій розвитку кредитної системи, коли відсутній Центральний банк, або для країн з адміністративно-командним методами суспільного управління, де один державний банк самостійно виконує усі функції кредитної системи.

Функціонування кредитної системи є необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід’ємного елемента процесу розширеного відтворення. Ефективна діяльність кредитної системи в країнах з ринковою економікою залежить від ієрархічної побудови її інститутів на двох рівнях:

1-й рівень - Центральний банк країни

2-й рівень - Комерційні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові установи

59.Основні елементи кредитної системи.

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

Структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються натри групи:

–             центральний банк;

–             банківський сектор (комерційні банки, ощадні, іпотечні, торгові банки);

–             спеціалізовані кредитні установи (інвестиційні, страхові компанії, ощадно-кредитні асоціації, кредитні спілки).

Роль цих ланок не є рівнозначною.

Головною ланкою є банківські установи, серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, що здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі.

Небанківські фінансові установи здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави.

Крім вищезгаданих банківських і небанківських інститутів кредитна система включає ряд ланок, що виконують допоміжну роль в кредитному механізмі, пов’язуючи різноманітні сектори позикових капіталів в єдину систему: фінансові, трастові, брокерські компанії, а також фонди.

60. Центральний банк : його місце та роль у процесі державного регулювання економіки.

Центральний банк:-головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та реалізації грошово-кредитної політики держави.

Місце і роль центральних банків у системі суспільного відтворення визначається його функціями.

Основні функції центрального банку

Емісія готівки і організація грошового обігу

Функція „ банку банків „

Функція банку уряду

Реалізація грошово-кредитної політики

Емісія готівки та організація грошового обігу-центральний банк має монопольне право на випуск банкнот, які є єдиним законним платіжним засобом, обов’язковим для всіх.

У функції банку банків центральний банк забезпечує касове, розрахункове й кредитне обслуговування комерційних банків.

Здійснення грошово-кредитного регулювання означає використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, рівень процентної ставки тощо.

У функції банкіра і фінансового агента уряду центральний банк тісно взаємодіє з фінансовими органами держави у вирішенні загальних проблем монетарної і фіскальної політики. 

Основною функцією НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні

Для забезпечення виконання покладених на нього функцій Національний банк здійснює такі операції:

– надає кредити комерційним банкам для підтримки їх ліквідності за ставкою, не нижчою за ставку рефінансування Національного банку, та в порядку, визначеному Національним банком;

– купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

– відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

– купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

– приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

– видає гарантії та поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;