4.Теоретичні основи побудови фінансової системи.

Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб. Проектування фінансової систем починається з складання фінансових планів, основний формою яких виступає бюджетування. На макрорівні – це розробка проектів бюджетів (державного, регіональних), на мікрорівні – це складання організаціями прогнозних балансів прибутків і витрат, бухгалтерських балансів, балансів грошових потоків тощо. Якість фінансових планів залежить від точності соціально-економічних прогнозів і глибини аналізу фінансової складової діяльності у попередні періоди. На базі затверджених фінансових планів організується процес реалізації.

Фінансові системи мають певні характерні риси:

1. Кожна ланка фінансової системи має властиві саме їй методи реалізації коштів, щоб створити фонди фінансових ресурсів і їх використання.

2. Кожна ланка фінансової системи є відносно самостійна.

3. Між ланками фінансової системи існує тісний зв'язок, і ефективне функціонування фінансової системи можливе лише тоді, коли всі ланки є досконалими та ефективними.

5. Структура фінансової системи України

Фінансова система – це вся сукупність відокремлених фінансових відносин, які тісно між собою взаємопов’язані, і на яку покладено завдання як розподілити та перерозподілити ВВП країни.

Фінансова система України має таку структуру: державні фінанси ( до них входить державний бюджет, місцевий бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового )

- фінанси суб’єктів господарювання ( до них входить фінанси комерційних підприємств, фінанси некомерційних організацій і установ, фінанси громадських організацій і доброчинних фондів, фінанси домогосподарств );

- міжнародні фінанси ( до них відносять міжнародні фінансові відносини, фінанси міжнародних фінансово-кредитних відносин );

- фінансовий ринок ( до них відносять внутрішній ринок [ ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг ] та міжнародний фінансовий ринок ).

- страхові та резервні фонди ( до них відносять всю сукупність фондів фінансових ресурсів для покриття втрат, що виникли з непередбачених причин; фонди фінансового забезпечення заходів, які не були включені в план фінансування, але є важливими для держави ).

6. Правові та організаційні основи фінансової системи

Фінансова система – це вся сукупність відокремлених фінансових відносин, які тісно між собою взаємопов’язані, і на яку покладено завдання як розподілити та перерозподілити ВВП країни.

У процесі функціонування фінансів виникають певні відносини між суб'єктами створення й використання фондів фінансових ресурсів. Ці відносини мають свою складну структуру, де проявляються інтереси кожного із суб'єктів, значною мірою грунтуючись на суперечності. Гармонізація цих інтересів — величезне й складне завдання законотворчої діяльності в державі.

Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають грунтуватися на правових актах.

До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать також Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата, їхні права та обов'язки визначаються відповідними законами.

Від імені держави організаційну роботу з виконання чин­ного законодавства проводять фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку та реалізацію фінансової політики.