3. Характеристика і особливості статуту.
Статути – це юридичні акти, якими оформляється створення конкретного підприємства, установи, товариства, визначається їх структура, функції, правове становище, взаємовідношення з іншими ПУО чи фізичними особами. Це свого роду зведення правил, які регулюють:
а) основи організації та діяльність ПУО певної галузі господарства;
в) умови створення, склад, будову та конкретну діяльність певної галузі або сфери управління;
с) конкретну сферу діяльності організації та ін.
Перший статут був складений на початку VІ ст. нашої ери. В ньому регламентувалося життя ченців. Автором був італійський чернець Бенедикт Нурійський. Тому статут став називатись Бенедиктським.
Є статути типові та індивідуальні
Типові розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються органами держави, з»їздами громадських організацій.
Індивідуальний – укладається для певної установи чи організації шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується зазначена установа.
(зміст, формуляр статуту, порядок оформлення, погодження і затвердження такі самі як для положення ). Статут являє собою основу для розробки положення
Статути державних підприємств і установ після затвердження вищестоящим повноважним органом передають на реєстрацію до відповідних державних органів (наприклад районна державна адміністрація за місцем юридичної адреси, вказаної в статуті) де видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.
Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність установи.
Реквізити статуту:
- назва підприємства, товариства, може поєднуватися з назвою виду до-кумента);
- гриф затвердження;
- назва виду документа;
- заголовок;
- текст;
- гриф погодження;
- відмітка про реєстрацію;
- дата;
Гриф ПОГОДЖЕНО пишуть у лівому куті документа великими літерами, у правому куті пишуть слова СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО.
Структура тексту статуту залежить від напрямку діяльності підприємства, форми власності тощо. Текст розбивається на статті (пункти), які групуються в розділи (позначаються римськими цифрами)
Рубрикація для статуту обов»язкова. Нумерують не лише розділи, а й пункти у межах кожного розділу.
Текст статуту складається з розділів:
Основні розділи тексту статуту
1. Загальна частина (преамбула), в яких розкривається мета, завдання, її функції, чинність по об»єктах та суб»єктах
2. Головна діяльність, її зміст
3. Планування та облік робіт
4. Призначення допоміжних служб
5. Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю
6. Специфічні особливості діяльності
7. Відповідальність за належне виконання зобов2язань та порядок вирішен-ня спорів, подання претензій та ін.
8. Звіт, звітність і контроль
9. Зовнішньо-економічна діяльність
10. Реорганізація та ліквідація
П. 2 ст.9 Закону України «Про підприємства в Україні» роз'яснює: «У найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, колективне, сімейне, приватне, державне) та інше».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про господарські товариства» «найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств — прізвища (найменування) уча-сників товариства, а також інші необхідні ві-домості».
Якщо використовується скорочена назва (абревіатура) підприємства, або ж назва іноземною мовою, ці відомості слід занести до установчих документів. Якщо цього не зроблено, їх використання не матиме юри-дичних підстав.
На підставі п. 2 ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні» до статуту можуть включатися положення, пов'язані з:
- особливостями діяльності підприємства;
- трудовими відносинами, що виникають на підставі членства; - повноваженнями;
- порядком створення та структурою ради підприємства;
- знаками для товарів і послуг і т. ін. статуті підприємства визна-чається орган, який має право ставляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.)
На практиці окремими розділами можуть бути оформлені питання :
-зовнішньоекономічної діяльності товариства;
- прав та обов'язків засновників;
- порядку розподілу прибутків та відшкодування збитків товариства;
- форс-мажору;
- змін законодавства;
- набуття Статутом чинності, змін і доповнень до Статуту та ін.
Із впровадженням нового законодавства (з 01.01.2004) вимоги до установчих документів значно зростають.
Установчі документи регулюють відносини конкретного підприємства з державою, конкретних партнерів між собою протягом усієї діяльності підприємства.
П. З ст. 8 Закону «Про держреєстрацію» унормовує: «Установчі документи... юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом».
Згідно зі ст. 27 цього ж Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації підприємства є невідповідність установчих документів законодавчим вимогам.
Господарський кодекс України (розд. 15, ст. 58) встановлює скасування державної реєстрації рішенням суду у разі визнання установчих документів недійсними чи такими, що суперечать чинному законодавству, що може у подальшому спричинити виз-нання недійсними усіх угод (договорів), укладених такими підприємствами, і стягнення на підставі п. 11 ст. 10 Закону Ук раїни «Про Державну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.1993 № 3813-ХП, зі змінами та доповненнями) в дохід держави при-бутку, одержаного за цими угодами (договорами).
Згаданий вище новий Закон «Про держреєстрацію» покладає на держав-ного реєстратора обов'язок перевіряти подані на реєстрацію документи «на відсутність підстав для відмови в державній реєстрації». Створені раніше підприємства при зміні чинного законодавства зобов'язані установчі документи привести у відповід-ність з новими вимогами, що мають відно-шення до обраної організаційно-правової форми підприємства.
Оформлення статуту
Усі аркуші цього організаційного документа зшивають, прошнуровують і скріплюють печаткою. Статут не належить до секретних документів і не містить таємної інформації. Його повинні подава-ти на вимогу ревізійним комісіям, державним контролюючим ор ганам, представникам судових і слі-дчих органів, податкової інспекції, партнерам по бізнесу та ін.
Статут оформлюють у двох оригінальних примірниках та 3-5, а то й більше нотаріально засвідчених копіях.
Статут після затвердження повноважним органом передають на реєстрацію до відповідних державних органів (для товариства з об-меженою відповідальністю (ТОВ), приватних (ПП) таким органом є районна державна адміністрація за місцем юридичної адреси, вка-заної в статуті), де підприємству видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.
Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність.