
- •1. Структура, зміст і мета курсу. Поняття про охорону праці.
- •2. Історія розвитку науки про охорону праці
- •3. Стан охорони праці на сучасному етапі в Україні.
- •4. Основні законодавчі акти з охорони праці.
- •5. Державна політика в галузі охорони праці. Основні її принципи.
- •6. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.
- •7. Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •14. Фінансування охорони праці.
- •8. Охорона праці жінок.
- •9. Гарантії прав на охорону праці при укладанні трудового договору.
- •10. Стимулювання охорони праці.
- •11. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
- •12. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •13. Навчання та систематичне підвищення знань працівників України з питань охорони праці.
- •15. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю посадових осіб та працівників.
- •16. Права посадових осіб Держпромгірнагляду як центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
- •17. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.
- •18. Вимоги до Закону України “Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків.
- •19. Дослідження виробничих нещасних випадків.
- •20. Види розслідування.
- •21. Визначення показників частоти та тяжкості травматизму.
- •22. Порядок і термін розслідування нещасних випадків.
- •23. Склад комісій з розслідування нещасних випадків.
- •26. Система управління охороною праці (суоп).
- •24. Форми актів розлідування нещасних випадків.
- •25.Поняття управління охороною праці.
- •27.Функції та задачі управління охороною праці на виробництві.
- •28.Органи державного управління охороною праці.
- •29. Обов’язки власника щодо дотримання вимог з охорони праці.
- •30. Служба охорони праці на підприємстві.
- •31.Економічне значення поліпшення умов та охорони праці.
- •32. Показники ефективності заходів поліпшення умов та охорони праці.
- •33. Методи оцінки соціальної та соціально-економічної ефективності заходів по поліпшенню умов та охорони праці.
- •34. Методи економічної оцінки ефективності заходів, направлених на поліпшення умов та охорони праці.
- •35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця.
- •36. Причини виробничих нещасних випадків
- •40.Вентиляція, види вентиляції.
- •37. Вплив параметрів мікроклімату на людину
- •38. Методи нормалізації параметрів мікроклімату.
- •39. Оздоровлення повітряного середовища приміщень.
- •41. Кондиціювання повітря
- •42. Природне освітлення, його значення для працюючих.
- •43. Освітлення виробничих приміщень, світлотехнічні величини нормування освітлення, види виробничого освітлення.
- •44. Вимоги до штучного освітлення. Джерела штучного освітлення
- •45. Розрахунок освітлення
- •46. Загальна характеристика та вплив іонізуючих випромінювань на людину
- •47. Одиниці виміру іонізуючих випромінювань
- •48. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини.
- •49. Поняття про гранично припустиму дозу(гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.
- •50. Проникаюча здатність іонізуючого випромінювання.
- •54. Стандарти та безпечні рівні випромінювань комп’ютерів для організму людини.
- •51.Захист від іонізуючих випромінювань.
- •53.Методи захисту від емв
- •52. Електромагнітні випромінювання (емв). Природа, вплив на людину.
- •64. Поняття “небезпечна зона” виробничого обладнання.
- •55. Електромагнітні випромінювання комп’ютерів.
- •56. Електромагнітні випромінювання портативних комп’ютерів.
- •59. Інфразвук. Природа. Методи захисту.
- •57. Вібрація. Її походження, вплив на людину. Захист від вібрації.
- •58. Шум. Джерела шуму, вплив на людину, захист від шуму
- •60.Ультразвук. Природа. Методи захисту.
- •65. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання
- •61. Випромінювання оптичного діапазону. Захист від їх дії.
- •62. Класи шкідливості підприємств та розміри санітарних зон.
- •63. Вимоги до розміщення підприємств в залежності від їх класу.
- •66. Безпека при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •67. Безпека при експлуатації підйомно-транспортних засобів.
- •68. Загальні вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •69. Безпека при експлуатації балонів.
- •70.Актуальність питань електробезпеки
22. Порядок і термін розслідування нещасних випадків.
РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ передбачена в прав, порядку процедура виявлення усіх обставин нещасних випадків на виробництві. Регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затв. КМ України 21.VIII 2001, зі змінами від 12.IX 2002). Відповідно до вимог цього Положення розслідуються нещасні випадки, що сталися з працівниками на тер. підприємства (або в ін. місці роботи) в процесі виконання труд, обов'язків, під час перерви для відпочинку та харчування, а також під час перебування працівників на тер. підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням зарплати, обов'язковим проходженням мед. огляду.
Про кожний нещас. випадок свідок або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівників робіт (ін. уповноважену особу підприємства), які зобов'язані: терміново організувати надання мед. допомоги потерпілому; повідомити роботодавця, відповідну профсп. орг-цію; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на роб. місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не призведе до тяжчих наслідків). Роботодавець, одержавши повідомлення про нещас. випадок, інформує про це відповід. роб. орган викон. дирекції Фонду соціального страхування від нещас. випадків на в-ві та профес. захворювань України, відповідні органи держ. пож. охорони (в разі нещас. випадку, що стався внаслідок пожежі), відповідні установи держ. сан.-епідеміол. служби (в разі виявлення гострого профес. захворювання), організує його розслідування та утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: керівники служби охорони праці (голова цієї комісії); представник профсп. орг-ції, членом якої є потерпілий; представник відповід. роб. органу викон. дирекції Фонду (в разі настання нещас. випадку з можливою інвалідністю); спеціаліст відповід. установи держ. сан.-епідеміол. служби та викон. дирекції Фонду (в разі виявлення гострого профес. захворювання). У розслідуванні нещас. випадку має право брати участь потерпілий або його довірена особа.
У разі настання нещас. випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організує відповід. роб. орган викон. дирекції Фонду.
Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещас. випадку; опитати свідків; одержати пояснення потерпілого; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещас. випадку; визначити зв'язок цього випадку з в-вом, відповідність умов і безпеки праці вимогам нормат.-прав. актів про охорону праці та осіб, які допустили порушення цих актів; розробити заходи щодо запобігання подібним нещас. випадкам; скласти акт розслідування нещас. випадку (форма Н-1) і передати його роботодавцю, який повинен розглянути і затвердити акт протягом доби після закінчення розслідування. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або його довіреній особі; керівнику структур, підрозділу, де стався нещас. випадок; відповід. роб. органу викон. дирекції Фонду; відповід. тер. органу Держ. к-ту України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці України); профсп. орг-ції, членом якої є потерпілий; відповід. закладу держ. сан.-епідеміол. служби (в разі виявлення гострого профес. захворювання). На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов'язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з мат-лами розслідування нещас. випадку. У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещас. випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещас. випадку питання вирішується в порядку, передбаченому зак-вом про розгляд труд, спорів.
Положенням передбачено спец, розслідування нещас. випадків: зі смертельним наслідком; групових нещас. випадків (з двома і більше працівниками); випадків смерті на підприємстві; випадків зникнення працівника під час виконання ним труд, обов'язків. Розслідування цих випадків проводиться комісією зі спец, розслідування, яка призначається наказом керівника тер. органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії (відповід. роб. органом викон. дирекції Фонду; органом, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності — відповідною місц. держадміністрацією або викон. органом місц. самоврядування; роботодавцем; профсп. орг-цією, членом якої є потерпілий; відповід. установою держ. сан.-епідеміол. служби — в разі розслідування випадків виявлення гострих профес. захворювань).
Члени комісії зі спец, розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їхніх сімей, довіреними особами, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції про їх вирішення відповід. органам, а також дати роз'яснення потерпілим (сім'ям, довіреним особам) щодо їх прав та належної компенсації відповідно до зак-ва. Медичні заклади, суд.-мед. експертиза, органи прокуратури і внутр. справ та ін. органи зобов'язані надавати на запит посад, осіб органу держ. нагляду за охороною праці або Фонду, які є членами комісії зі спец, розслідування, відповідні мат-ли та висновки щодо нещас. Випадку