1. Структура, зміст і мета курсу. Поняття про охорону праці.

"Основи охорони праці" - нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах освіти з метою формування у майбутніх спеціалістів чи магістрів необхідного їм у подальшій професійній діяльності рівня знань та вмінь з правових та організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначених відповідними державними стандартами освіти, а також формування активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників відносно результатів виробничої діяльності.

Метою вивчення цього курсу є також засвоєння знань з безпечної експлуатації технологічного обладнання та технологічних процесів, що проявляється у вмінні складати план ліквідації аварійної ситуації (ПЛАС ). Тобто спостерігається логічний перехід ще до однієї дисципліни, а саме до цивільної оборони.

2. Історія розвитку науки про охорону праці

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років. Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна - лише в деяких інститутах.

3. Стан охорони праці на сучасному етапі в Україні.

Останнім часом зросла хвиля травматизму на виробництві, що призводить до нещасних випадків, які спричиняють людські жертви. Все це пов’язано з порушенням правил техники безпеки, слабкому контролі та не скординованості дій щодо організації заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

За зростання на 7 % економічної активності в країні впродовж 2006 р. рівень загального травматизму знижено майже на 9 %. Під час виконання трудових обов'язків загинуло 1 077 осіб, що 1 % менше ніж у 2005 р.

Зниження рівня смертельного травматизму відбулося на під­приємствах гірничорудної та нерудної промисловості - на 33 %, нафтогазовидобування - 66 %, агропромислового комплексу - 16 %, машинобудування - на 9 %.

Водночас на 8 % зріс рівень смертельного травматизму у ву­гільній промисловості, на 17 % - у будівництві, на 10 % - у соці­ально-культурній сфері, в енергетиці - на 19 %, на підприємствах житлово-комунального господарства - на 6 %, більше ніж у двічі - у газовій промисловості.

Більше половини нещасних випадків на виробництві припадає на індустріальні регіони - Донецьку, Луганську, Дніпропет­ровську та Київську області.

З метою запобігання виробничому травматизму та для під­вищення рівня промислової безпеки органами Держпромгірнагляду впродовж 2006 року проведено понад 207 тис. оперативних обстежень підприємств. Через загрозу травмувань працівників державні інспектори призупиняли експлуатацію та виконання ро­біт майже на 253 тис. об'єктах. До адміністративної відповідальності притягнено понад 94 тис. працівників, з них більше 20 тис. — керівники підприємств. Сума штрафів сягнула майже 7,3 млн грн.

Одним із головних пріоритетів державного нагляду був і за­лишається стан безпеки у вугільній галузі, особливо на підприємствах недержавної форми власності, бо саме там зберігається те­нденція зростання травматизму.

Зростання рівня смертельного травматизму зумовлено неза­довільним станом промислової безпеки на підприємствах недер­жавної форми власності та на центральних збагачувальних фаб­риках. На шахтах і підприємствах, що не входять до сфери управ­ління Мінвуглепрому, з недержавною формою власності у 2006 р. сталося 41,7 % нещасних смертельних випадків (70 із 168).

На підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості виробничий травматизм зі смертельними наслідками знизився, порівняно з 2005 р., на 34 %. Основними причинами нещасних випадків були численні грубі порушення правил безпеки безпосередньо виконавцями робіт; незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.