Підземна газифікація вугілля

При підземній газифікації йде процес термохімічного перетворення вугілля в горючі гази. При цьому на поверхню видаються феноли, бензоли, пірідіни, жирні кислоти, сірка і т. д. Прі підземній газифікації отримують в 1.5 - 3 рази більше аміаку, в 1.5 - 10 раз більше пірідінових основ, ніж при коксуванні в коксових батареях.

Процес газифікації ведеться в підземних газогенераторах. Для горіння вугілля подають повітря або його суміш, збагачену киснем (рис. 15.4)

2- повітряпостачальна свердловина;

Рисунок 15.4 - Схема газогенератора (для похилих пластів)

Газ, що отримується очищають від пилу в циклонах. Охолоджування газу ведуть в скруберах, потім його очищають в електрофільтрах, після чого направляють в скрубери сіркоочистки, де витягують сірководень. Аналогічно газифікують горючі сланці.

Підземна виплавка сірки

У основу методу встановлена відмінність в температурі плавлення сірки і вміщаючих порід. Сірка плавиться при температурі 119 ^оС, щільність її 1.8 т/м³. Розігрівання ведеться теплоносієм (гарячою водою). Подача води і видача сірки ведеться за допомогою сірковидобувної свердловини (рис. 15.5).

повітря

сірка

вода

вода

7

1

2

3

5

6

4

8

1- обсадна труба;

2- труба для подачi води;

3- труба для подачi сiрки;

4- труба для подачi повітря;

5- пакер (перегородка);

6- розплавлена сірка;

7- надстилаюча порода;

8- підстилаюча порода;

9- пласт;

9

вода

Рисунок 15.5 - Підземна виплавка сірки

Свердловина обсаджується обсадной трубою 1 до сірчаного пласта. Затрубний простір ретельно цементують. У свердловину опускають став із 3 труб: для подачі гарячої води 2, сірки 3 і повітря 4. Вода через перфорацію в трубі 2 поступає в пласт 9, розплавляє сірку, яка стікає в нижню частину пласта 6. Через перфорацію сірка поступає в нижню частину труби 2, відгородену пакером 5. Под дією пластового тиску розплавлена сірка поступає в трубу 3 і при подачі повітря ерліфтом подається на поверхню.

Необхідною умовою для процесу є низька водопроникність надстилаючих і підстилаючих порід.

Свердловинна гідроздобич корисних копалин

Спосіб запропонований в 1936 році М.П. Тупіциним. При свердловинній гідроздобичі використовують перехід руди в рухомий пульпоподібний стан. Спосіб заснований на руйнуванні руди гідромонітором і подальшої видачі пульпи насосом.

Конструкція свердловини для гідроздобичі показана на рисунку 15.6. Свердловину проходять через надстилаючі породи 1, поклад 6 і закінчують в підстилаючих породах 7, де формують воронку для збору зруйнованої руди.

У свердловину опускають став з трьох концентрично розташованих труб: для подачі води 2 і установці на ній гідромонітора 5, для подачі повітря 3, для підйому на поверхню пульпи 4.

Малюнок 15.6 - Схема свердловинної гідроздобичі корисних копалин