Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
History.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
23.02.2020
Размер:
233.44 Кб
Скачать
  1. Музичне і театральне мистецтво України в другій половині XIX – на початку XX ст.

Музика. Слід за українськими письменниками і поетами, професійні музиканти ХІХ ст. почали звертатися до народної тематики, обробляти народні пісні, які виконувалися талановитими аматорами у супроводі народних інструментів — кобзи, бандури, цимбал, скрипки, ліри та ін. На початку 19 століття в українській музиці з'являються перші симфонічні твори та камерно-інструментальні твори, серед їх авторів — І. М. Вітковський, А. І. Галенковський, Ілля та Олександр Лизогуби.Основноположною для розвитку національної професійної музики стала різнобічна діяльність М. В. Лисенка, який створив класичні зразки творів у різних жанрах. Він же став організатором музичної школи в Києві. На початку XX століття всесвітню славу здобули плеяда українських виконавців. Це - співачка Соломія Крушельницька, О. Петрусенко, З. Гайдай, М. Литвиненко-Вольгемут, співаки М.Е. Менцинський, О.П. Мишуга, І. Паторжинський.

Театр. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

  1. Модерна українська література кінець XIX – початок XX ст. І. Я. Франко, л. Українка та ін..

  1. Стан освіти і науки в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки.

Розвиток промисловості, торгівлі збільшував потреби в освічених і кваліфікованих працівниках і це стимулювало розширення мережі навчальних закладів і кількості учнів у них. У 1802р. почало свою діяльність Міністерство освіти. Було затверджено 4 типи шкіл: парафіяльні (навчання 4-6 міс – села, 1 рік – міста), повітові (дво-, трикласні), губернські (гімназії – 4, потім 7 років), університети. Ліцеї: Рішельєвський (Одеса), Крем’янецький,Ніжинський. Характерні риси: превалювання релігійного виховання дітей, політика «обрусєнія», рутинні засоби навчання. Університети: 1805 – у Харкові (Каразіним, перший ректор – Рижський), 1834 – у Києві Університет святого Володимира, 1865 – Новоросійськиц університет в Одесі.

Реальні гімназії – наближені до потреб життя (випускники могли вступати до вищих технічних навчальних закладів), Класичні – вивчали давні мови (випускники могли вступати до університетів). Дівчата навчалися окремо в інститутах шляхетних дівчат, гімназіях та єпархіальних училищах

Наука. Центрами науки були університети. Перший ректор Київського університету М. Максимович написав понад 100 праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії. Римський (перший ректор Харківського університету) зробив суттєвий внесок у розвиток філософії та філологічних наук, Срезневський – засновник вітчизняного слов’янознавства, Осиповський – тритомна праця «курс математики».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]